Рішення № 96409775, 16.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2021 року м. Рівне №460/8939/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 №223421.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23.10.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено зважування транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіпу JANMIL, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого 24.11.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Вважав, що оскаржувана постанова є протиправною та винесена без врахування всіх істотних та об`єктивних обставин по даній справі, з огляду на те, що документи, які були складені посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області та на підставі яких проводився габаритно-ваговий контроль не містять ідентифікуючої інформації щодо використання вимірювального та зважувального обладнання, а також посилання щодо того, чи проходило таке обладнання періодичну повірку та коли саме вона була здійснена. З огляду на наведене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позову у якому зазначив, що оспорюване рішення винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Щодо посилання позивача на відсутність методики, якою повинні керуватися інспектори Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, представник відповідача вказав, що 30 серпня 2017 постановою Кабінету Міністрів України № 671 внесено зміни до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, які передбачають виключення пункту 19 з даного Порядку. Тобто, норма про те, що інспектори Укртрансбезпеки повинні керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку при здійсненні габаритно-вагового контролю, на день здійснення такого контролю транспортного засобу позивача не була діючою, оскільки дані зміни набули чинності 08.09.2017.

Стосовно тверджень позивача, що в акті проведення перевірки не зазначено характеристик зважувального обладнання, то представник відповідача вказав, що форма документа, складеного посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Рівненській області за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком № 1567. Вимог щодо зазначення у цьому документі будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23.10.2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, відповідно до направлення на перевірку від 16.10.2020 №009119, на 137 км. автомобільної дороги Городище-Рівне-Староконстянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, зокрема, позивача.

23.10.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено зважування транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіпу JANMIL, номерний знак НОМЕР_3 , на підставі чого було видано талон зважування, а також складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.10.2020 № 050359; акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 23.10.2020 №039183; розрахунок № 183 від 23.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 23.11.2020 № 039183 , яким нараховано 207,36 євро плати за проїзд; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.11.2020 № 239538.

З дослідженої судом довідки №050359 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.11.2020 транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіпу JANMIL, номерний знак НОМЕР_3 , вбачається, що за результатом зважування навантаження на осі автомобіля становило: 1) 6,65 т., 2) 7,95 т., 3) 24,55 т., повна маса транспортного засобу з вантажем складає 39,15 т.

Посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль складено акт №039183 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 23.11.2020, відповідно до якого осьове навантаження на першу вісь становить 6,65 т, на другу – 7,95 т при нормативно допустимих 11 т. на вісь, на строєну 24,55 т. при нормативно допустимих 22 т. на вісь.

На підставі вказаного акта 23.10.2020 було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким за пройдену відстань у 137 км. автомобілем, нараховано до сплати 207,36 євро.

Надалі 23.10.2020 було складено акт №239538 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті вказано, що 23.10.2020 під час проведення перевірки державними інспекторами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки області на підставі направлення №009119 від 16.10.2020 137 км. автомобільної дороги Городище-Рівне-Староконстянтинів здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіпу JANMIL, номерний знак НОМЕР_3 . Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: внутрішнє перевезення вантажу виконувалось з перевищенням встановлених законодавством норм ваги, без відповідного дозволу на рух транспортним засобом автомобільними дорогами України.

24.11.2020 №223421 Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, якому була передана справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг регламентовані положенням Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон України "Про автомобільні дороги").

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1992 № 3353-XII (далі - Закон України "Про дорожній рух"), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт") від 05.04.2001 № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Крім того, цією ж статтею Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пп.15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 8 Положення визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Підпунктом 3 пункту 2 вказаного Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з пп.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 визначено, що під вимірювальним і зважувальним обладнанням розуміються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до пп.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - це визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з п.12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Суд враховує, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно - вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно - ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

Однак матеріали габаритно-вагового контролю: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.11.2020 № 050359; акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 23.10.2020 №039183 не містять посилань на те, що захід контролю транспортних засобів, що належать на праві власності ОСОБА_1 , здійснювався саме за допомогою пересувних ваг, а також відповідач не надав суду достатніх та безпосередніх доказів, які б свідчили про те, що саме цей вимірювальний засіб, було розміщено на пункті, де проводився габаритно-ваговий контроль.

Згідно з пп.2 п.2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.

Крім цього, як встановлено судом та сторонами не заперечувалося, автомобіль позивача перевозив щебінь, що є сипучим вантажем.

Тому, в даному випадку, також потрібно враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме: щебінь, яка є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.

Отже, проведення зважування у русі, шляхом поосьного заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

При цьому, суд вважає слушним посилання представника відповідача у відзиві на адміністративний позов щодо виключення з п.19 Порядку №879 (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671) вимоги щодо необхідності наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Разом з тим, суд зазначає, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в пп.2 п.2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів представника позивача та представника відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Зважаючи на усі встановлені в ході розгляду справи обставини, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 № 223421 відносно ФОП ОСОБА_1 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання відповідної постанови протиправною та її скасування.

За сукупністю наведеного, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору присуджуються позивачу відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 №223421.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне,33013, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 16 квітня 2021 року.

Суддя В.В. Щербаков