Рішення № 96409697, 13.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8109/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Грігорян А.Р.,

представника відповідача - Срібної Є.С.,

розглянувши у відкритому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, УДМС) про визнання протиправним та скасування рішення №7 від 23 квітня 2019 року, винесене начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Полтавській області Леоненко О.В., про заборону ОСОБА_1 в`їзду на територію України строком на три роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підстави, які зумовили винесення спірного рішення, відпали, оскільки від його імені дружиною було здійснено сплату штрафу за адміністративне правопорушення в повному обсязі, а відтак, сформоване на його виконання доручення щодо заборони ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки втратило свою актуальність. Перебування позивача на території України не суперечить інтересам охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів. Також, в частині дотримання строків звернення до суду наголосив, що про оспорюване рішення дізнався з листа відповідача від 07.10.2020 на запит його дружини, тоді як копію рішення №7 від 23 квітня 2019 року отримано представником позивача 21.12.2020 після звернення з відповідним запитом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області. Представник позивача зазначав, що позивач вимушений був виїхати з України в Азербайджан до хворого батька і не знав, що не сплата штрафу може призвести до прийняття рішення про заборонну в`їзду на територію України, оскільки планував згодом повернутися назад в Україну до дружини та здійснити всі необхідні платежі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 5 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

22 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірне рішення винесене відповідачем правомірно та за наявності достатніх на те правових підстав /а.с. 24-27/.

10 лютого 2020 року на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення позивача, що не були скріплені електронним цифровим підписом /а.с. 59-71/.

Своїм правом на надання відповіді на відзив позивач та його представник не скористались.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 календарних днів та вирішено підготовче засідання відкласти на 11:00 11 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.

12 квітня 2021 року на електрону пошту суду надійшов лист від імені представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Вказаний лист не підписаний електронним цифровим підписом. Жодних підтверджуючих документів щодо зайнятості в іншому судовому засіданні, - до вказаного листа не додано. Відтак, зазначені причини неявки в судове засідання представника позивача судом визнано не поважними.

У відкритому судовому засіданні 13.04.2021 представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за даної явки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану, що підтверджується паспортом, та проживав на території України /а.с. 118-130/.

25.08.2018 Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зареєстровано шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , про що 25.08.2018 року складено відповідний актовий запис №1422, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.08.2018 /а.с.13, 82зв/.

28.03.2019 працівниками УДМС виявлено факт порушення норм міграційного законодавства громадянином Азербайджану ОСОБА_1 , зокрема перевищення визначеного законодавством строку тимчасового перебування на території України та проживання без документів на право проживання в Україні та ухилявся від виїзду, у зв`язку з чим по факту скоєння даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол ПР МПТ №064878 від 28.03.2019 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МПТ №064878 на суму 1751 грн /а.с. 28-29/.

23.04.2019 УДМС України в Полтавській області прийнято рішення №7 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 31-32/.

На момент прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 штраф не сплачено, що сторонами не заперечується.

Відповідно до наявної копії квитанції 27-8053514/С від 27.08.2020 позивачем сплачено відповідний штраф, у зв`язку з чим постановою органу виконавчої служби від 31.08.2020 ВП № 62013472 закінчено виконавче провадження /а.с. 12/.

Враховуючи проведену сплату та вважаючи свої права порушеними таким рішеннями №7 від 23.04.2019, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб`єкта владних повноважень, та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VІ), Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 17 грудня 2013 № 1235 (далі - Інструкція).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону. У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в`їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до пункту 2 Розділу XІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, у разі невиконання іноземцем, особою без громадянства чи іноземною юридичною особою рішення про накладення штрафів за правопорушення, розгляд справ за якими законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України або Державної міграційної служби України (далі - ДМС), державний виконавець у тридцятиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження звертається до відповідного органу охорони державного кордону чи ДМС з поданням про заборону в`їзду в Україну таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Абзацом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Суд зазначає, що 16.04.2019 УДМС надіслано листа №5301.6-6413/53.3-19 до Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МПТ №064878 /а.с. 33/.

03.09.2019 до УДМС України в Полтавській області надійшов лист від Подільського відділу ДВС міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області №18705 від 27.06.2019 з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу /а.с. 34-35/.

УДМС України в Полтавській області неодноразово направляло постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МПТ №064878 відносно громадянина ОСОБА_1 для примусового виконання.

Так, в межах ВП № 62013472 зі стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3502 грн постановою від 31.08.2020 ВП № 62013472 закінчено виконавче провадження з підстави, що борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачено в повному обсязі /а.с. 12/.

При цьому, суд враховує, що спірне рішення №7 від 23.04.2019, яким позивачу заборонено в`їзд в Україну строком на три роки прийнято відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та на підставі підпункту "д" пункту 4 Інструкції № 1235.

В силу підпункту "д" пункту 4 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Пунктами 5-9 Інструкції № 1235 передбачено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, начальником управління (відділу) міграційної роботи ГУДМС, УДМС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і затверджується: в апараті ДМС - Головою, першим заступником або заступником; у головних управліннях, управліннях ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - начальником відповідного ГУДМС, УДМС, його першим заступником або заступником.

ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в`їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в`їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, розташованого: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року N 280 "Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

ДМС та її територіальні органи повідомляють ініціаторів звернення, визначених у пункті 4 цієї Інструкції, про прийняте рішення щодо заборони в`їзду в Україну особі.

Суд погоджується з доводами відповідача, що сам позивач не вживав активних дій направлених на оформлення належних документів для продовження терміну перебування в Україні, незважаючи на те, що станом на дату закінчення попереднього терміну перебування в Україні фактично мав необхідні підстави для такого звернення, зокрема має шлюб із громадянкою України та вибував із території України та повертався назад в серпні 2018 року.

В той же час, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд зазначає, що хоча допущене позивачем адміністративне правопорушення і пов`язане із порушенням правил перебування в Україні, в частині термінів перебування в Україні, проживання без документів на право проживання в Україні, проте, не може бути кваліфіковане як дія, що загрожує громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні в розумінні норм діючого законодавства. Більше того відповідач, навіть не з`ясував його характеризуючих даних за місцем проживання, які в сукупності з обставинами скоєного правопорушення могли б свідчити про наявність чи відсутність грубого порушення законодавства України.

Суду не надано жодного доказу, який би підтверджував спричинення позивачем будь-якої шкоди (майнових та/чи грошових збитків), а також того, що склад адміністративного правопорушення скоєного позивачем виходить за рамки безпосереднього об`єкта посягання чи спричинення будь-яких тяжких наслідків внаслідок вчинення вищезгаданого правопорушення.

Разом із тим, судом встановлено, що підстави, які зумовили заборону 23.04.2019 в`їзду позивачу в Україну відпали, однак ні порядок, ні процедура відкликання органами ДМС України доручення щодо заборони в`їзду іноземців в Україну не врегульовані.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнати протиправним та скасування рішення №7 від 23 квітня 2019 року, винесене начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Полтавській області Леоненко О.В., про заборону громадянину Азербайджану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзду в Україну строком на три роки.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 37829297) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення №7 від 23 квітня 2019 року, винесене начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Полтавській області Леоненко О.В., про заборону громадянину Азербайджану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзду в Україну строком на три роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 37829297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн /вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 21 квітня 2021 року.

Суддя І.Г.Ясиновський