Рішення № 96409634, 14.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 14 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/7152/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - Спіциної О.П.

представника відповідача - Куценко Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що митниця протиправно ставить йому у вину подання недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів під час їх митного оформлення. ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" наполягає на безпідставності винесення контролюючим органом спірного рішення, а відтак вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату підготовчого судового засідання.

12 січня 2021 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару, надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності, а саме: до митного оформлення подано документи, відомості яких містять розбіжності щодо вартості товару; не надано передбаченого договором акта приймання-передачі товару, а також декларантом не подано достовірних відомостей щодо вартості товару. Посилаючись на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач наполягав на необґрунтованості спірного рішення та вказував на наявність підстав для скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року.

19 лютого 2021 року судом одержано заперечення митного органу, в яких останній наполягав на відмові позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 12 березня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у його заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд залишити адміністративний позов без задоволення з мотивів, наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 38194448) основним напрямком господарської діяльності якого є роздрібна торгівля пальним.

09 грудня 2019 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Центр" (Постачальник) укладено Контракт № 20500/2019/1196 з додатком до нього № 1/К від 21 травня 2019 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у травні 2020 року синтетичний каучук марки БК-1675 у кількості та на умовах, що визначаються у додатках до Контракту.

За умовами додатку № 1/К від 21 травня 2020 року до Контракту ціна за 1 тону товару (+/-10%) на умовах FCA Тольятті складає 1222,00 дол.США. Оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем у такому порядку: 1) 100% від загальної вартості партії Товару, погодженої Сторонами в Додатках до цього Контракту, в порядку попередньої оплати, прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у п. 11 цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Додатку до цього Контракту та надання попереднього інвойсу на оплату; 2) остаточний розрахунок між Покупцем та Постачальником за поставлений за цим Контрактом Товар здійснюється, якщо інше не обумовлено у додатках до цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту звірки розрахунків по кожному Додатку до цього Контракту на підставі остаточного інвойсу, наданого Постачальником та оформленого відповідно до п.1.7. цього Контракту (попередній інвойс - інвойс, що оформляється Постачальником на підставі Додатків до цього Контракту (п. 1.6. Контракту); остаточний інвойс - інвойс, що оформляється Постачальником на підставі підписаного Сторонами акту (актів) приймання-передачі Товару (п. 1.7. Контракту)).

Попереднім інвойсом № 20500/2019/1196/00005 від 22 травня 2020 року ціну за 1 тону Товару, що підлягав поставці згідно Контракту за Додатком № 1/К від 21 травня 2020 року встановлено у розмірі -1222,00 дол.США. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 1168562 Товар у кількості 20160,00 кг поставлений Покупцеві 25 червня 2020 року.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митного органа такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару:

Контракт № 20500/2019/1196 від 09 грудня 2019 року;

Додаток №1/К від 21 травня 2020 року до Контракту (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т);

митну декларацію країни відправлення № 10418010/290520/0143087 (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т);

попередній інвойс № 20500/2019/1196/00005 від 22 травня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т);

товарно-супровідний інвойс № 0358 від 22 червня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т);

висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 1327 від 26 червня 2020 року (ціна Товару - 1222,00 дол.США/т);

платіжне доручення в іноземній валюті № 19 від 22 травня 2020 року;

міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії A № 1168562;

пакувальний лист № 1508 від 19 червня 2020 року.

Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом, тобто за ціною договору.

За результатами перевірки митної декларації відповідач дійшов висновку про необхідність витребування додаткових документів, у зв`язку із чим на адресу позивача надіслав відповідне повідомлення.

26 червня 2020 року позивачем подано контролюючому органу лист про неможливість надання додаткових документів щодо митної вартості товару.

За результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року, згідно з яким визначено митну вартість за резервним методом, в порядку підпункту "ґ" пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та діям суб`єкта владних повноважень, а також відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем одночасно із митною декларацією контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України врегульовано, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зважаючи на те, що документи позивача містили всі відомості на підтвердження числових показників складових митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні об`єктивні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак, і законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Разом із тим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в зв`язку із чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за резервним методом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості дій митного органа, суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Із системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Проте, суд вважає необхідним зазначити, що митним органом не виконані вищезазначені вимоги чинного законодавства.

Доводи митного органу про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру транспортних витрат за перевезення товару не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем контролюючому органу надано міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) серії A №l 168562 від 22 червня 2020 року, якою підтверджується кількість фактично поставленого позивачу товару, а саме - 20160 кг, сканкопію Договору на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" та ФОП ОСОБА_1 (скріншот відправки представником митного декларанта сканкопії договору на електронну адресу митному органу). Відповідно до умов підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року експедитор (ФОП ОСОБА_1 ) має право залучати до виконання договору третіх осіб, а тому, додаткове залучення до виконання договору ФОП ОСОБА_2 (перевізник згідно CMR А № 1168562 від 22 червня 2020 року) не суперечить договірним зобов`язанням сторін за Договором на транспортно-експедиційні послуги № 20200612 від 12 червня 2020 року та не може створювати обґрунтовані сумніви вартості наданих транспортних послуг.

Крім того, позивач надавав відповідачу сканкопію Договору організації з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом № 20200601 від 01 червня 2020 року та Довідку про транспортні послуги № 0622 від 22 червня 2020 року № 2206, видану ФОЛ ОСОБА_1 . Вищевказані документи підтверджують вартість послуг перевезення товару до місця перетину митного кордону України (пункт перетину кордону Гоптівка -Нехотіївка) становить - 25000,00 грн.

Копія рахунку № 41 від 22 червня 2020 року на оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 надавалась митному органу під час митного оформлення товару. 30 червня 2020 року вказаний рахунок оплачено ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", що підтверджується платіжним дорученням № 7963 від 30 червня 2020 року.

Суд вважає обґрунтованими та логічними доводи позивача про те, що оскільки оплата транспортних послуг здійснена 30 червня 2020 року, з об`єктивних причин платіжне доручення № 7963 не могло бути подане декларантом митному органу раніше настання цієї події.

Крім того, суд зважає, що поставка товару на умовах FCA означає, що продавець бере на себе зобов`язання доставити покупцеві вантаж, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання товару визначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару в транспортний засіб.

Завантаження товару у транспортний засіб перевізника (ФОП ОСОБА_2 ) відбувалось на складі постачальника ТОВ "Тольяттікаучук", що підтверджується відомостями заявки на перевезення № 1/1 від 12 червня 2020 року та накладною (CMR) серії A № 1168562 від 22 червня 2020 року, а тому за умовами поставки - FCA Тольятті завантаження товару включене в ціну товару, а відтак зазначена стаття витрат відсутня серед понесених покупцем витрат.

Так само ненадання позивачем інформації про витрати, понесені декларантом на страхування товару, пояснюється тим, що договори страхування вантажу ТОВ "Татнєфть-АЗС Україна" не укладались, а відповідно витрати на страхування вантажу (товару) декларантом понесені не були.

Таким чином, будь-яких інших витрат, пов`язаних з поставкою товару на умовах поставки - FCA Тольятті РФ, окрім витрат на транспортування товару до пункту перетину кордону (Гептівка-Нехотіївка) у сумі - 25000,00 грн. позивачем понесено не було.

Проаналізувавши вищевикладене, суд погоджується з обґрунтованістю розрахунку ціни фактично поставленого товару: 20160 кг х 1,22 дол. США = 24635,52 дол.США. (графа 42 мд) та зазначає, що розрахунок митної вартості фактично поставленого товару складає: 24635,52 дол.США (вартість фактично поставленого товару) х 26,6509 (курс валюти на 26.06.2020 року, графа 23 МД) + 250000,00 грн. (транспортні витрати декларанта до п/п Гоптівка - Нехотіївка) = 681 558,78 грн. (графа 45 мд).

У свою чергу митний орган наполягає на тому, що митна вартість товарів не може бути визначена за статті 57 МК України (за основним методом) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, зокрема, у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МК України містять розбіжності в частині вагових характеристик, зазначених в митній декларації країни відправлення.

Не погоджуючись із зазначеними доводами суд враховує, що в пункті 1 частини 4 статті 54 МК України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, відповідач під час перевірки визначеної декларантом митної вартості зобов`язаний здійснювати перевірку числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не перевіряти ті відомості, які жодним чином не впливають на ціну товару за одну одиницю, зокрема, вагові характеристики товару, які впливають на вартість фактично поставленого товару, однак не змінюють фактурну вартість за одну одиницю товару.

Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що тимчасова митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів у розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а відтак відображенні у такому документі відомості про вагу товару, не є точними та можуть відрізнятись від відомостей про кількість фактично поставленого товару, а тому розбіжності між кількістю фактично поставленого товару та відомостями, зазначеними в тимчасовій митній декларації не є підставою для неприйняття розрахунку митної вартості за основним методом, адже ціна яка підлягає сплаті за фактично поставлений товар розраховується шляхом множення числового значення кількості фактичного поставленого на числове значення договірної ціни (контрактної ціни) за одиницю товару.

В дослідженому судом випадку в тимчасовій митній декларації країни відправлення № 10418010/290520/0143087 вага товару, який планувався до поставки згідно Додатку № 1/К від 21 травня 2020 року, вказана у її максимальному розмірі згідно цього Додатку (розрахунок: 21,000 т + 10% = 23,100 т ).

У свою чергу фактична кількість відвантаженого товару склала 21,160 т, що підтверджується накладною (CMR) серії A № 1168562 від 22 червня 2020 року.

Оскільки тимчасова митна декларація країни відправлення № 10418010/290520/0143087 подана митному органу з інформаційною метою про заплановану поставку та її максимальний обсяг, то після фактичного здійснення поставки контролюючому органу подано остаточну митну декларацію № 10418010/140720/0190424 від 14 липня 2020 року, в якій відображено точні відомості про кількість фактично відвантаженого товару та його вартість.

Відтак, суд вважає неспроможними доводи відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за основним методом.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку про подання позивачем контролюючому органу під час митного оформлення товару всіх необхідних документів для визначення його митної вартості за основним методом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірних рішень покладено на контролюючий орган як на суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, ЄДРПОУ 38194448) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленко, 16-Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/001208/2 від 26 червня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленко, 16-Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, ЄДРПОУ 38194448) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 квітня 2021 року.

СуддяА.О. Чеснокова