Рішення № 96409493, 21.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4520/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про:

визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП№64335864 від 02.03.2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, всупереч повного та своєчасного виконання рішення суду першої інстанції, про що було повідомлено відділ примусового виконання листом з наданням підтверджуючих документів, державним виконавцем на позивача було накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень за невиконання без поважних причин боржником рішення суду.

Наголошувалося, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року, яке набрало законної сили 29 грудня 2020 року, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року; відновлено розмір основної пенсії, яка обчислювалась при її призначенні відповідно до наявної вислуги років (28) років -74% та здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року; здійснено перерахунок з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №220 від 15 вересня 2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області.

Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 01.01.2018 року по 28.02.2021 року у розмірі 129492,28 гривень буде здійснена після надходження коштів згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду №649 від 22.08.2018 року.

У свою чергу, після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №640/5248/19 та скасування Порядку №649 від 22.08.2018 року, бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті.

Таким чином, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, покладені судом зобов`язання були виконані у повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та у межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата донарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 4 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (електронною поштою та телефонограмами).

У судове засідання, призначене на 21 квітня 2021 року об 11 годині 00 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи – не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін повідомлених належним чином.

Ухвала про відкриття провадження по справі була надіслана на офіційну електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та була отримана суб`єктом владних повноважень, що підтверджується повідомленням про прочитання електронного листа наявним у матеріалах справи (а.с.39-40).

Однак, у встановлений судом строк (до 19 квітня 2021 року) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У поясненнях (вх.№19563/21 від 16.04.2021р.) третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 вказував, що рішення Одеського окружного адміністративного суду про перерахунок його пенсії було виконано частково. Перерахунок пенсії був проведений, однак сума доплати виплачена не була. ОСОБА_1 наголошував, що відсутність коштів у бюджеті не може бути причиною не виконання рішення суду, яке набрало законної сили (а.с.41-44).

Станом на 21 квітня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року (суддя Бойко О.Я.), зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року; відновити розмір основної пенсії, яка обчислювалась при її призначенні відповідно до наявної вислуги років (28) років -74% та здійснити перерахунок з 01 січня 2018 року; здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №220 від 15 вересня 2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку (а.с.30-33).

Рішення по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року (суддя Бойко О.Я.) набрало законної сили 29 грудня 2020 року.

16 січня 2021 року, Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи №420/9395/20.

На виконання вищевказаного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року (із врахуванням раніше виплачених сум); відновлено розмір основної пенсії, яка обчислювалась при її призначенні відповідно до наявної вислуги років (28) років - 74% та здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року; здійснено перерахунок з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №220 від 15 вересня 2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області (а.с.9-10 зворотній бік).

Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, становить 129492,28 гривень (а.с.11).

Після звернення ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання рішення суду по адміністративній справі №420/9395/20, старшим державним виконавцем Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64335864 від 02 лютого 2021 року (а.с.14 зворотній бік - 15).

17 лютого 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом повідомило державного виконавця, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року виконано у повному обсязі (а.с.13).

02 березня 2021 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І., винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100,00 гривень та зобов`язано виконати вимоги виконавчого документу протягом десяти робочих днів (а.с.7 зворотній бік 8).

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404-VIII, встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, накладення на боржника штрафу можливе лише у разі невиконання рішення боржником без поважних причин, тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення та обов`язок встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладено саме на державного виконавця.

Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі № 420/70/19.

Стосовно доводів позивача, що рішення суду першої інстанції виконано у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

У тексті позовної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що здійснило розрахунок на доплату пенсії за дорученням №ДN/A6735/55 у розмірі 129492,28 гривень (а.с.11), однак вказана сума буде виплачена ОСОБА_1 з урахуванням норм Постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок №649).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області наголошувалося, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року було внесено до реєстру судових рішень, які виконуються за окремим порядком.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/5248/19 від 12.11.2019 року визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено. Визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Тобто, скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та скасовано встановлення, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, у пенсійного органу відсутні підстави для застосування пунктів 1 та 2 вищевказаного Порядку №649 з 22 липня 2020 року.

У свою чергу, рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року, яке набрало законної сили 29 грудня 2020 року, винесено після скасування Порядку №649.

Дійсно, згідно з п.п.3-11 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

При цьому суд наголошує, що здійснення розрахунку на доплату пенсії та внесення рішення до реєстру, з урахуванням скасування Порядку №649, є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду не тільки здійснити перерахунок і й безпосередню «виплату» пенсії.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Суд критично ставиться до посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24 січня 2018 року по справі №405/3663/13-а та №560/523/19 від 23 квітня 2020 року, оскільки обставини, за яких у цих справах були накладені штрафи за невиконання судового рішення, є відмінними від тих обставин, за яких на позивача був накладений штраф оскаржуваною постановою від 02 березня 2021 року.

Так, у вищезазначених судових рішеннях, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Крім того, правові позиції, на які посилається позивач у тексті позовної заяви стосувалися тих судових рішень, які були винесені у період чинності Порядку №649.

Однак, у даній адміністративній справі, підставою для накладення штрафу стало проведення перерахунку, але не виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 та не надання доказів існування поважних причин невиконання рішення суду, у частині виплати нарахованої суми пенсії.

Про відсутність коштів у розмірі 129492,28 гривень для виплати перерахованої пенсії, позивач у тексті позовної заяви не зазначав.

Суд наголошує, що поважними причинами невиконання судового рішення у повному обсязі суд може визнати відсутність коштів у державному бюджеті, але лише за наявності сукупності певних обставин, серед яких, зокрема, вчинення позивачем всіх залежних саме від нього дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Матеріалами справи не підтверджено наявність поважних причин невиконання Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/9395/20 від 26 листопада 2020 року.

Таким чином, позивачем не доведено наявності поважних причин невиконання рішення суду, відповідно є правомірною постанова від 02 березня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень, на підставі ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII якою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець під час винесення постанови про накладення штрафу діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається та відсутні підстави для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не підлягає задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська 37, код ЄДРПОУ 43315529), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП№64335864 від 02.03.2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене згідно статті 287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балан Я.В.

.