Рішення № 96409471, 21.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3034/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 951260123788 від 12.11.2020р., зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження (рішення) ГУ ПФУ в Одеській області № 951260123788 від 12.11.2020 р. щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 84% до 60% від суми місячної заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою та обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 р. пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ ( в редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки прокуратури Одеської області № 411 від 05.03.2020р., без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою від 05.03.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу у 2010 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у розмірі 84 % від заробітної плати працюючого на посаді прокурора району без обмеження її граничного розміру. У грудні 2020 р. відповідач всупереч приписам ст. 22 Конституції України рішенням № 951260123788 від 12.11.2020 р. суттєво звузив зміст та обсяг прав і свобод позивача, зменшивши розмір раніше призначеної пенсії з 84 % на 60 % від заробітної плати з обмеженням її розміру. Позивач 18.11.2020р. звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про надання копії рішення про здійснення перерахунку його пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністратвиного суду від 12.05.2020р. у справі № 420/2599/20 з зазначенням відповідних складових перерахунку, в т.ч. застосованих відсотків, проте отримав розпорядження № 951260123788 від 12.11.2020р., яким його пенсію безпідставно обчислено з урахуванням 60 % від заробітку та обмежено максимальним розміром.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15323/21 від 29.03.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що рішеннями судів у справі № 420/2599/20 не зобов`язано відповідача проводити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 84 % від суми місячної заробітної плати за відповідною довідкою прокуратури Одеської області № 411 від 05.03.2020р. без обмеження її максимальним розміром, тому у ГУ ПФУ в Одеській області відсутні підстави для такого нарахування. Відповідно до приписів ч.2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в редакції від 28.11.2019р. та абз. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 у редакції від 25.09.2019р., пенсія за такими законами призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються усі види оплати праці, з якої було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Таким чином, у здійсненні перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019р. при розрахунку розміру пенсії застосуванню підлягатимуть норми закону, що чинні на момент здійснення такого перерахунку, тобто перерахунок має бути здійснено, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати.

29.03.2021р. (вх. № 15324/21) від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

01.04.2021р. (вх. № 16289/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.04.2021р. (вх. № 17931/21) від відповідача надійшли заперечення.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у 2010 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 84 % від суми місячної заробітної плати.

16.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Одеської області № 411 від 05.03.2020р.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 93/09-14 від 18.03.2020 р. відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” за його заявою від 16.03.2020 р.

Рішенням Одеського окружного адміністратвиного суду від 12.05.2020р. у справі № 420/2599/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №93/03-14 від 18.03.2020р. про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 13.12.2019 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки прокуратури Одеської області від 05.03.2020 за № 411, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020р. у справі № 420/2599/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року змінено, абзац 3 його резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789- XII (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), на підставі довідки прокуратури Одеської області від 05 березня 2020 року за №411, з урахуванням раніше проведених виплат; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. залишено без змін.

18.11.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив надати йому копію рішення (розрахунок) про здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністратвиного суду від 12.05.2020р. у справі № 420/2599/20 з зазначенням відповідних складових перерахунку, в т.ч. застосованих відсотків (а.с. 21).

02.12.2020р. (вих. № 11514-11571/С-02/8-1500/20) ГУ ПФУ в Одеській області направлено позивачу розпорядження № 951260123788 від 12.11.2020 р., згідно якого пенсію обчислено з урахуванням 60 % від заробітку та обмежено максимальним розміром, в зв`язку з чим розмір пенсії становить 17690,00 грн. (а.с. 22-23).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-XII (далі – Закон № 1789-XII) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 70 відсотків місячного заробітку.

14.10.2014 р. прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 р. та на цій підставі втратила чинність ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-XII.

Статтею 86 Закону №1697-VII визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років.

За приписами ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За змістом ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла до 25.04.2015 р.) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

З 25.04.2015 р. до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII, в редакції Закону України від 28.12.2014 р. №76-VIII, внесено зміни, відповідно до яких умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 р. №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому визначено, що положення ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення.

З урахуванням зазначеного, саме з 13.12.2019 р. у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а також у зв`язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових заробітної плати як при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Судом встановлено, що розпорядженням від 12.11.2020 р. позивачу з 01.12.2020р. зменшено основний відсотковий розмір пенсії з 84% до 60% від заробітку та зазначено, що основний розмір пенсії становить 23990,40 грн, а максимальний розмір пенсії - 17690,00 грн. (а.с. 22-23).

Тобто, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років, відповідачем обчислений відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, згідно якої він не повинен перевищувати 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури.

Однак, суд зазначає, що вказана норма введена Законом №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р., тобто після призначення пенсії позивачу. На момент призначення пенсії позивачу (2010р.) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ч.2 ст.50-1 Закону №1789-XII, не повинен був перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням даного максимального розміру, позивачу призначена пенсія за вислугу років.

Тобто, внаслідок внесення змін до ст. 50-1 Закону №1789-XII, а також набрання чинності Законом №1697-VII рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону №1789-XII, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.

Разом з цим, ст. 86 Закону №1697-VII врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Призначення та перерахунок пенсії не є тотожними, є різними за змістом та механізмом їх проведення.

Враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії. Зазначене твердження, обґрунтоване положеннями ст. 22 Конституції України, відповідно до якої закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням від 12.11.2020 р. позивачу зменшено основний відсотковий розмір пенсії з 84% до 60% від заробітку з 01.12.2020р. (а.с. 23), тому саме з цієї дати порушене право позивача підлягає відновленню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії позивача у відсотках, а саме з 84% на 60% є протиправними, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI до ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 р. № 1789-XII внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.2 Закону №3668-VI, що набрав чинності 01.10.2011 р., максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Про пенсійне забезпечення", Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, пунктом другим «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 р. передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В подальшому, 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII.

Крім того, у відповідності з нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. № 213-VІІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про проведення перерахунку пенсії, внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, отже, законних підстав для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено, розмірі немає.

При цьому, суд зазначає, що норма ч.1 ст. 2 Закону № 3668-VI підлягає застосуванню до категорій пенсіонерів, яким пенсія призначена, зокрема відповідно до Закону № 1789.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.11.2020р. у справі №759/9981/16-а.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VІІ внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII положення цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 15 статі 86 Закону 1697-VII в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24.12.2015 р. обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у Законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частинні здійснення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 951260123788 від 12.11.2020 р. про проведення ОСОБА_1 з 01.12.2020 р. перерахунку пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2020р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Одеської області № 411 від 05.03.2020р. виходячи з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

При розгляді даної справи суд враховує також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.01.2021 р. у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 951260123788 від 12.11.2020р., зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951260123788 від 12.11.2020 р. про проведення ОСОБА_1 з 01.12.2020 р. перерахунку пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2020 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Одеської області № 411 від 05.03.2020р. виходячи з розрахунку 84% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк