Рішення № 96409385, 20.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/581/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500023/2 від 16.10.2020 року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00070 від 16.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2019 року між компанією “YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED” (Китай), як продавцем, та TOB “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП”, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №0607/1, за умовами якого Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені в інвойсах, що складають невід`ємну частину цього Договору.

На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» поставило позивачу партію товару: 1. Меблі з дерева (ДСП, рама металева), що використовуються в установах, в розібраному вигляді: стіл-парта в комплекті зі стільцем: арт. J-55701 – 120 шт., арт. J-62505 – 120 шт., арт. Р-1140 – 120 шт., арт. Р-2215 – 120 шт., арт. В-10555 – 100 шт., арт. В-20609 – 120 шт., арт. В-30708 – 100 шт., арт. В-42578 -100 шт., арт. В-53619 - 100 шт., торговельна марка - відсутня, виробник - «YI WU JIAYU ІМР.&ЕХР. CO., LTD на виробничих потужностях JIA YU TOY TRADE CO., LTD», країна виробництва - Китай.

Позивач вказав, що з метою здійснення митного оформлення товару, декларантом ТОВ “Термінал-ПРО” до Одеської митниці Держмитслужби 16.10.2020 року була подана митна декларація №UA500490/2020/504027, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. Декларантом до митного оформлення були подані необхідні документи.

Позивач зазначив, що митним органом після подання документів було ініційовано процедуру консультацій, в ході яких позивачем були надані роз`яснення, які, на думку позивача, могли б підтвердити можливість декларування товару, заявленого у МД №UA500490/2020/504027, за першим методом - ціною договору.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із декларантом, не звернув увагу на доводи декларанта та склав картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2020/00070 від 16.10.2020 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2020/500023/2 від 16.10.2020 року.

Відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості митним органом також було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби. У митному органі була відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МК України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. Стосовно оцінюваних товарів у митного органу наявна інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостей: товар №1 - 4,02 дол. США за кг нетто (МД від 11.09.2020 №UA500490/2020/502197).

Позивач не погоджується із підставами, що стали обґрунтуванням у прийнятті рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації та вважає що їх слід скасувати.

Позивач зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Позивач вказав, що підприємством було подано належні документи для підтвердження маршруту руху товару, перевізника, витрат на перевезення. При цьому, на думку позивача, неподання декларантом транспортних (перевізних) документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

Позивач вважав, що надані підприємством до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Ухвалою від 20.01.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.02.2021 року на 10:00 год.

Ухвалою від 18.02.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 19 березня 2021 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 19 березня 2021 року на 10 год. 00 хв., сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

15.02.2021 року електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи по суті за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 06.07.2019 року між компанією “YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED” (Китай), як продавцем, та TOB “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП”, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №0607/1, за умовами якого Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину цього Договору (а.с. 24-27).

16 жовтня 2020 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація №UA500490/2020/504027 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом (а.с. 34-35).

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: Меблі з дерева (ДСП, рама металева), що використовуються в установах, в розібраному вигляді: стіл-парта в комплекті зі стільцем: арт. J-55701 – 120 шт., арт. J-62505 – 120 шт., арт. Р-1140 – 120 шт., арт. Р-2215 – 120 шт., арт. В-10555 – 100 шт., арт. В-20609 – 120 шт., арт. В-30708 – 100 шт., арт. В-42578 -100 шт., арт. В-53619 - 100 шт., торговельна марка - відсутня, виробник - «YI WU JIAYU ІМР.&ЕХР. CO., LTD на виробничих потужностях JIA YU TOY TRADE CO., LTD», країна виробництва - CN.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: пакувальний лист (packing list) № j25420-420-р1 від 13.08.2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) j25420-420 від 13.08.2020 року; коносамент (bill of lading) № MEDUT2842754 від 24.08.2020 року; автотранспортну накладну (road consignment note) №0222 від 15.10.2020 року; декларацію про походження товару (declaration of origin) № j25420-420 від 13.08.2020 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № j25420-420-pr від 13.08.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 06.07.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 10.08.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 0607/1 від 06.07.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 310719/1 від 31.07.2019 року; акт зважування № 119028 від 13.10.2020 року; копію декларації країни відправлення від 13.08.20 року № 310120200518606201 (а.с. 13-33).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України відповідач надіслав декларанту повідомлення, яким декларанта було зобов`язано надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012р. № 599; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 9) копію митної декларації країни відправлення. Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням інші додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів (а.с.42-43).

На запит щодо надання додаткових документів декларантом надано копію декларації країни відправлення від 13.08.2020 року № 3101202005518606201, що відповідач підтвердив у другому повідомленні декларанту № 35082 (а.с.32-33, 42-43).

Також декларантом були подані до митного органу роз`яснення №1 від 16.10.2020 року, №2 від 16.10.2020 року щодо виявлених митним органом розбіжностей, згідно яких декларант вважав можливим декларування товару, заявленого у МД №UA500490/2020/504027, за першим методом - ціною договору, а також повідомив про відсутність додаткових документів та прохання продовжити митне оформлення (а.с. 39-41).

16 жовтня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500022/2 за митною декларацією UA500490/2020/504027 (а.с. 11).

У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що:

1) відповідно до пп. 3.1, 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2019 №0607/1 «вартість кожної партії товарі в визначається відповідно до Специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього Контракту», «умови поставки для кожної партії товару визначаються в Специфікації» до митного оформлення Специфікації до вище зазначеного контракту не надавались;

2) у наданому до митного оформлення інвойсі від 13.08.2020 № J25420-420 та інших документах не конкретизовані умови оплати за поточну партію товару. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

3) до митного оформлення не надавались документи, перелік, яких наведено у наказі МФУ від 24.05.12 №599, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та відсутня будь-яка інформація щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку, страхування оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) відповідно до пп. в) п,2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних Із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

5) прайс-лист від 13.08.2020 № J25420-42Q-PR не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії комерційної пропозиції, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.

Згідно оскаржуваного рішення, виявлені митним органом розбіжності декларантом усунуті не були, зокрема, не підтверджено такі складові митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, транспортно-експедиційні послуги; витрати на страхування оцінюваних товарів.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості – другорядний: резервний.

При цьому митним органом була використана наявна в нього інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостей: товар №1 - 4,02 дол. США за кг нетто (МД від 11.09.2020 р. №UA500490/2020/502197).

16.10.2020 року Одеською митницею Держмитслужби оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00070 (а.с. 12).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Першою підставою коригування митної вартості визначено, що відповідно до пп. 3.1, 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2019 року № 0607/1 «вартість кожної партії товарів визначається відповідно до Специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього Контракту», «умови поставки для кожної партії товару визначаються в Специфікації», однак до митного оформлення Специфікації до вищезазначеного контракту не надавались.

Суд зазначає, що Декларант на момент консультацій звернув увагу митниці на п. 1.1. додаткової угоди від 10.08.2020 № 4 до Контракту № 0607/1 від 06.07.2019, де чітко вказано, в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити товари, кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (Специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід`ємну частину цього Контракту.

До митного оформлення разом із МД Декларантом було надано інвойс (commercial invoice) J25420-420 від 13.08.2020 року, який і є документом, передбаченим пунктом 1.1 Контракту.

Другою підставою вказано, що у наданому до митного оформлення інвойсі від 13.08.2020 № J25420-420 та інших документах не конкретизовані умови оплати за поточну партію товару. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.3 контракту № 0607/1 від 06.07.2019 року оплата може здійснюватися (тобто передбачено можливість, а не обов`язок) як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу.

Згідно до п. 4.3.1. контракту - оплата може проводитись частинами. Із даних положень вбачається певна свобода сторін договору у здійсненні взаєморозрахунків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду року у своїй постанові по справі №815/329/17 від 17.04.2018 року зазначив: «Довід позивача, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару є обґрунтованим з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)».

Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 30.01.2014 року по справі К/800/66188/13 вказав, що за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що умови оплати за партію товару - не впливають на можливість визначення ціни товару відповідачем, тому друга підстава коригування також є необгрунтованою.

Як третю підставу відповідач зазначив, що до митного оформлення не надавались документи, перелік, яких наведено у наказі МФУ від 24.05.2012 року №599, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та відсутня будь-яка інформація щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку, страхування оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Суд зазначає, що CFR англ. Cost and Freight (... named port of destination), Вартість і фрахт (... назва порту призначення) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими Продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно й сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту.

Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що на коносаменті № MEDUT2842754 від 24.08.2020 року наявна відмітка «Freight prepaid» («Фрахт сплачено») - тобто фрахт сплачено Продавцем, у відповідності до базису поставки CFR.

Тобто, відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку, страхування оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням - не є компетенцією Покупця, з цих причин такі відомості не надавались декларантом на момент розмитнення товарів, і не могли бути надані.

Четвертою підставою зазначено, що відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, суд бере до уваги доводи позивача, що жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими продавцем “YI WU JIAYU ІМР.&ЕХР. CO., LTD”, не передбачалось.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 та від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що прайс-лист від 13.08.2020 року №J25420-420-PR не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії комерційної пропозиції, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом із тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не с технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до ії' складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Тому суд бере до уваги доводи позивача, що твердження митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист від 13.08.2020 №J25420-420-PR не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей - не є вірним.

Прайс-лист - довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року по справі №820/859/17.

Суд бере до уваги доводи позивача, що відповідачем не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у ч.2 ст.58 МК України, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

У рішенні про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на інші митні декларації без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Суд зазначає, що таку позицію відповідача стосовно коригування митної вартості неможливо вважати правомірною, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано належні документи для підтвердження маршруту руху товару, перевізника, витрат на перевезення. При цьому, неподання декларантом транспортних (перевізних) документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

23.03.2021 року електронною поштою представник позивача подав клопотання про доручення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу, з яких вбачається, що понесені позивачем витрати на правову допомогу складають 4000 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., що підтверджується угодою про надання правової допомоги №25/09/19 від 25.09.2019 року, укладеною між ТОВ “ЮНІОН ГРУП” та АО “ЛОЯЛТІ", додатковою угодою №2 від 03.03.2021 року до угоди №25/09/19 від 25.09.2019 року, звітом №2 від 03.03.2021 року щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу, актом приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2021 року згідно угоди №25/09/19 від 25.09.2019 року.

Суд зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України.

З огляду на зазначене, стягненню підлягають судові витрати у розмірі 9098,61 грн. (судовий збір у розмірі 5098,61 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” (адреса: вул. Суворова, 2-А, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 43096047) до Одеської митниці Дермитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500023/2 від 16.10.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00070 від 16.10.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Дермитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП” (адреса: вул. Суворова, 2-А, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 43096047) судові витрати у розмірі 9098,61 грн. (дев`ять тисяч дев`яносто вісім гривень шістдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів