Ухвала суду № 96409216, 20.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/1482/21

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

20 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області (ідентифікаційний номер: 43143039) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року, прийнятого щодо ТОВ «ТЕРТЕНС» (ідентифікаційний номер 43435966).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві покликається на те, що податковим органом було безпідставно віднесено ТОВ «ТЕРТЕНС» до кола ризикових платників податку. При цьому, жодних підстав для такого рішення позивач не вбачає, що обґрунтовується наявними матеріалами справи, які також відомі та були надані контролюючому органу. Проте, не дивлячись на невідповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, відповідачем було прийняте протилежне рішення, яке є безпідставним і свавільним, грубо порушує права та інтереси позивача як сумлінного платника податків, а відтак, є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

25.02.2021 року представником позивача було подано клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Окрім цього, представником позивача 25.02.2021 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій заявлено про залучення в якості відповідача ДПС України, а також заявлено вимоги, за якими позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС України у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2276125/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2220 від 22.10.2020 року, №2276123/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2221 від 22.10.2020 року, №2276124/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2222 від 22.10.2020 року, №2276122/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2223 від 22.10.2020 року, №2276119/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3010 від 30.10.2020 року, №2276120/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3011 від 30.10.2020 року, №2276121/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3012 від 30.10.2020 року, а також зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідні накладні.

Збільшуючи позовні вимоги в справі позивачем було вказано на те, що через віднесення ТОВ «ТЕРТЕНС» до ризикових платників податку та прийняття оспорюваного рішення, контролюючим органом було відмовлено в реєстрації ряду податкових накладних, які складалися позивачем у ході його господарської діяльності. Таким чином, з огляду на необґрунтованість рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, протиправними є й дії щодо відмови у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим, позивачем заявлено відповідні вимоги.

Ухвалою судді від 03.03.2021 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено та вирішено розгляд адміністративної справи №380/1482/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії здійснювати за правилами загального позовного провадження.

19.04.2021 року до суду надійшла заява представника ТОВ «ТЕРТЕНС» про вжиття заходів забезпечення позову, в якій сторона позивача просить суд зупинити оспорюване рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року щодо ТОВ «ТЕРТЕНС» на час розгляду даного спору.

Така заява мотивована тим, що хоча відповідне рішення податкового органу формально й узгоджується з покладеними на нього контрольними функціями у сфері справляння податків, проте, воно є протиправним, оскільки підстав для висновку про ризиковість діяльності позивача немає, а подані ТОВ «ТЕРТЕНС» документи належним чином засвідчують таку обставину. Крім того, не дивлячись на те, що відповідне рішення й віднесення за ним ТОВ «ТЕРТЕНС» до ризикових платників податків є видом службової діяльності контролюючого органу, воно може бути предметом окремого оскарження в суді, що прямо передбачено нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Таким чином, слід прийти до висновку, що це рішення податкового органу може порушувати права та інтереси платника податків і воно, задля відновлення таких прав та інтересів, може бути самостійним предметом оскарження. У зв`язку з чим, відповідне рішення може бути також і предметом забезпечення позову в спосіб зупинення його дії. Більш того, ТОВ «ТЕРТЕНС» акцентує увагу на тому, що в даному випадку оспорюване рішення відповідача перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з іншими протиправними діями й рішеннями контролюючого органу – про відмову в реєстрації податкових накладних. Позивач зазначає, що після віднесення його до ризикових платників податків всі податкові накладні, які ним складаються, не реєструються й щодо них приймається відповідне рішення про відмову в реєстрації (які також є предметом оскарження в цій справі). Зазначене безпосередньо порушує права та інтереси ТОВ «ТЕРТЕНС» як сумлінного платника податків (а також і його контрагентів), який повинен мати право на користування відповідними податковими інструментами, прямою та безпідставною перешкодою для чого є оспорюване рішення. Указана ситуація призводить до порушень нормальної господарської діяльності позивача та його контрагентів, має наслідком припинення ділових стосунків із партнерами та прямо впливає на роботу ТОВ «ТЕРТЕНС».

У зв`язку з чим, позивач вважає, що за таких обставин слід ужити заходи забезпечення позову, зупинивши рішення відповідача, що є предметом спору та яке перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з іншими протиправними рішеннями контролюючого органу, які в сукупності втручаються в права та законні інтереси позивача. Позивач зазначає, що невжиття відповідних заходів забезпечення загрожує ризиком неефективності судового захисту, за яким він звернувся до суду, а також може призвести до додаткових і обтяжливих наслідків для позивача як платника податків, що тягнутиме за собою потребу в докладенні значних зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Обрані заходи забезпечення позивач вважає співмірними із заявленим позовом, позаяк вони стосуються оспорюваного ним рішення, яке вже спричинило та може спричиняти у подальшому негативні наслідки для ТОВ «ТЕРТЕНС».

Таким чином, позивач стверджує про обґрунтовану необхідність вжиття заходів забезпечення позову, які спрямовані на гарантування недопущення порушень його прав та інтересів у час вирішення цього спору, що відповідає вимогам ст.ст. 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України.

На час розгляду судом цієї заяви про забезпечення позову відповідачем не було визнано позову й він не погоджується з доводами та вимогами позивача. Відповідач оцінює свої дії та рішення як правомірні та такі, що базуються на приписах закону. Також контролюючим органом було зазначено про неможливість ужиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, оскільки таке рішення саме по собі не може порушувати права чи інтереси платника податків.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову як спосіб попереднього судового захисту є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі, гарантувати ефективність захисту порушених прав чи інтересів.

Указане узгоджується зі змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, які передбачають, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. При цьому, суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Ураховуючи наведене, суд відзначає, що відповідно до відповідно до п. 201.16 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У п. 6 Порядку №1165 також передбачено, що документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Додатком 1 до Порядку №1165 затверджені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, п. 8 яких визначено такий критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно із п. 10, пп. 2 п. 11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Отже, рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідно до п. 6 Порядку, п. 10, пп. 2 п. 11 Порядку №1165, є підставою для безумовного зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих відповідним платником податків.

При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, сам по собі факт прийняття вказаного рішення покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Крім того, негативні наслідки виникають також у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування ними податкового кредиту по господарських операціях.

Суд відзначає також, що нормами чинного законодавства України передбачено можливість оскарження відповідного рішення податкового органу про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. А зокрема, формою рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (додаток 4 до Порядку №1165) обумовлено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Окрім того, за приписами п. 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, слід прийти до висновку, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку тягне правові наслідки для платника податків та, відтак, може бути оскаржене у судовому порядку, як спосіб відновлення порушених прав та інтересів платника податків, що в свою чергу свідчить про можливість зупинення його дії (у разі наявності для цього підстав відповідно до вимог закону щодо забезпечення позову).

У зв`язку з чим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі суд звертає увагу на те, що рішення, дію якого позивач просить зупинити в порядку забезпечення, є предметом оскарження за позовними вимогами.

Більш того, матеріалами справи засвідчується, що внаслідок прийняття спірного рішення контролюючим органом у подальшому було також прийнято рішення про відмову в реєстрації ряду податкових накладних, які складалися позивачем. А саме, прийнято рішення №2276125/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2220 від 22.10.2020 року, №2276123/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2221 від 22.10.2020 року, №2276124/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2222 від 22.10.2020 року, №2276122/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2223 від 22.10.2020 року, №2276119/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3010 від 30.10.2020 року, №2276120/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3011 від 30.10.2020 року, №2276121/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3012 від 30.10.2020 року. При цьому, незважаючи на факт подання платником податків скарг, пояснень і підтвердних документів щодо відповідних операцій, з огляду на віднесення позивача до ризикових платників податків, відповідні податкові накладні не зареєстровані. Такі рішення контролюючого органу (про відмову в реєстрації податкових накладних) також є предметом позову в цій справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Окрім того, як вбачається з доводів позивача та підтверджується поданими ним доказами, така ситуація випливає на його нормальну господарську діяльність, що проявляється, зокрема, в необхідності вжиття додаткових заходів для реєстрації податкових накладних (подання пояснень та документів), збільшується строку їх реєстрації, настають випадки відмови в їх реєстрації, а також це ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин із контрагентами, якими заявлено претензії з приводу не здійснення реєстрації податкових накладних.

Таким чином, ураховуючи наведені вище обставини слід, ствердити, що оспорюване рішення контролюючого органу має своїм наслідком реальне настання для платника податків конкретних негативних наслідків, що проявляється, зокрема, у відмові в реєстрації податкових накладних. При цьому, таке спірне рішення та відповідні відмови у реєстрації податкових накладних перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку.

Суд відзначає, що існуюча ситуація створює для позивача ризики подальшого втручання в його право як платника податків (зокрема, у спосіб подальшого блокування реєстрації податкових накладних) й усунення таких негативних наслідків вимагатиме додаткових зусиль, спрямованих на відновлення свого права. При цьому, вирішення даного спору за таких обставин не буде достатнім для належного правового захисту та не забезпечуватиме повного й ефективного відновлення порушених прав.

Із урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на даний час сам факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваним рішенням зумовив настання для нього негативних наслідків у вигляді перешкод у реєстрації податкових накладних і зупиненні такої реєстрації, що очевидним чином впливає на права та інтереси ТОВ «ТЕРТЕНС».

Суд відзначає, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, відповідають предмету позову й вони є співмірними зі заявленими позовними вимогами, позаяк, стосуватимуться саме оспорюваного рішення, яке, як уже зазначено вище, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з іншими оспорюваними рішеннями відповідача (про відмову в реєстрації податкових накладних).

Окрім того, суд враховує баланс інтересів усіх зацікавлених сторін спірних правовідносин і вважає, що вжиття заходів забезпечення спору в цій справі (з урахуванням наведеного вище) не становитиме невиправданого втручання в їхні права та інтереси, а лише гарантуватиме незмінність існуючих правовідносин, які склалися між сторонами. Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Що стосується очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, то суд зазначає, що ці підстави є оціночними. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки спірним діям і рішенням: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин їх вчинення, не перевіряє їх на відповідність критеріям, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На переконання суду, у даному випадку, незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів забезпечення позову не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як їх невжиття безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд виходить зокрема з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення чи перешкод у нормальній господарській діяльності в зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності, з врахуванням також введення по усій території України карантинних заходів, що зумовило погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, суд враховує і ту обставину, що спірне рішення зачіпає права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит. При цьому, як уже зазначено вище, вжиття вказаних заходів є співмірними із заявленими вимогами, спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

У зв`язку з чим, суд погоджується з доводами позивача щодо доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, з виключною метою тимчасового (на час вирішення спору) гарантування незмінності існуючих правовідносин, задля ефективності правосуддя та недопущення додаткового втручання в законні права та інтереси позивача.

Окремо суд відзначає, що при вирішенні заяви про забезпечення позову ним беруться до уваги висновки, що викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №480/4006/18, від 03.03.2020 року у справі №240/3665/19, однак, із огляду на інше правове регулювання правовідносин у таких справах (які регламентувалися вже нечинним Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117), ці правові висновки касаційного суду не є застосовними до даної ситуації. Також, на переконання суду, застосуванню в цьому конкретному випадку не підлягають і висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.12.2020 року у справі №140/8457/20, з огляду на відмінність обставин справ. Зокрема, Верховний Суд у цій справі зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не були підтверджені оцінкою будь-яких доказів, так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав. У нашому ж випадку наявні докази порушення прав та інтересів позивача, що зокрема проявляється в зупиненні реєстрації податкових накладних (і відповідні рішення також є предметом оскарження), порушенні нормальної господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини,

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Суду в справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Відтак, із огляду на те, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, з наведених вище мотивів суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» про вжиття заходів забезпечення позову задоволити.

Зупинити дію рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року, прийняте щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС».

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Суддя Сасевич О.М.