Рішення № 96409180, 21.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2928/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського центру зайнятості про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Львівського міського центру зайнятості (далі – відповідач, ЛМЦЗ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ЛМЦЗ в частині відмови у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року через відсутність даних про сплату страхових внесків;

- зобов`язати ЛМЦЗ провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю з дня її призначення з урахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26.10.2020 ЛМЦЗ їй було надано статус безробітної. 20.11.2020 позивач звернулася до ЛМЦЗ із заявою про зарахування трудового стажу з жовтня 2019 року по вересень 2020 року та здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням всіх періодів трудової діяльності. ЛМЦЗ листом від 10.12.2020 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю, з тих підстав, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітної, становить менше шести місяців. Позивач зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Вважає, що працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо неналежної сплати страхових внесків. Позивач вважаючи, що дії ЛМЦЗ порушують її право на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі, звернулася до суду з даним позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Наказом ЛМЦЗ від 26.10.2020 №НТ201026 позивачу надано статус безробітної з 26.10.2020. В Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості фахівцем центру зайнятості 26.10.2020 сформовано онлайн-запит до пенсійного органу щодо трудової діяльності, отриманих доходів та сплати єдиного соціального внеску (страхового стажу) за період з 01.01.2011 по місяць страхового випадку. Згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача, в тому числі протягом 12 місяців, що передують реєстрації її як безробітної, не підтверджено сплатою єдиного соціального внеску підприємством Філією концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» з листопада 2018 року по серпень 2020 року, а також Концерном «Техвоєнсервіс» у вересні 2020 року. На підставі отриманих даних наказом ЛМЦЗ від 01.12.2020 №НТ200201 позивачу призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частин другої та четвертої статті 22 та частини третьої статті 23 абзацу 4 пункту 3-2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Додатково зазначає, що довідка Концерну «Техвоєнсервіс» від 17.11.2020 №225/4/258-20, яка додана позивачем до матеріалів справи, не підтверджує її страховий стаж, оскільки підтвердженням такого є лише дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про дохід та сплату єдиного соціального внеску. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 09.03.2021 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви. Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 25.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем 09.04.2021 (вх.№24137) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 в періоди з 15.11.2018 по 06.04.2020 працювала в Філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» Концерну «Техвоєнсервіс» та з 08.04.2020 по 30.09.2020 в Львівській дільниці Концерну «Техвоєнсервіс» на посадах юрисконсульта та начальника юридичного відділу, що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 наказом від 29.09.2020 №24-К звільнена з займаної посади за згодою сторін з 30.09.2020, вказане підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Після звільнення ОСОБА_1 звернулася до ЛМЦЗ.

Наказом ЛМЦЗ від 26.10.2020 №НТ201026 ОСОБА_1 надано статус безробітної, що не заперечується відповідачем.

ОСОБА_1 20.11.2020 звернулася до ЛМЦЗ з заявою, в якій просила зарахувати до її страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю період з жовтня 2019 по вересень 2020 року у Філії концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» та у Львівській дільниці Концерну «Техвоєнсервіс» (далі - Концерн «Техвоєнсервіс»), а також провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.

Свою заяву до ЛМЦЗ ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а також нараховувався та сплачувався Єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ), що підтверджується довідкою Концерну «Техвоєнсервіс» від 17.11.2020 №225/к/258-20. Відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків зумовлена тим, що у Концерну «Техвоєнсервіс» наявна заборгованість по сплаті страхових внесків за попередні роки, тому податковий орган відносить сплачені суми ЄСВ в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Наказом ЛМЦЗ від 01.12.2020 №НТ200201 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу, вказане визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

ЛМЦЗ листом від 10.12.2020 №10-5648/20 відмовив позивачу у задоволенні її заяви.

Відмова мотивована тим, що даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 , в тому числі протягом 12 місяців, що передують реєстрації її як безробітної, не підтверджено сплату ЄСВ Концерном «Техвоєнсервіс» з листопада 2018 року по серпень 2020 року, а також у вересні 2020 року.

ЛМЦЗ зазначило, що додана ОСОБА_1 до заяви довідка Концерну «Техвоєнсервіс» від 17.11.2020 №225/4/258-20 не підтверджує її страховий стаж, оскільки підтвердженням такого є лише дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує її право на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі, позивач звернулася в суд за його захистом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі – Закон №1533-III).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону №1533-III загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону №1533-III страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону №1533-III страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Такі терміни, як «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у Законі №1533-III у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-V платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини десятої статті 9 Закону №2464-V днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону №2464-V у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Варто зауважити, що Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до Закону №2464-V вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Саме такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу, визначено Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613 (далі – Порядок №613).

Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення.

У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2016 №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Саме такий правий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з жовтня 2019 року по вересень 2020 року через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків.

Разом з тим, довідкою Концерну «Техвоєнсервіс» від 17.11.2020 №225/к/258-20 підтверджується нарахування та виплата позивачу за період роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року заробітної плати, з якої нараховані та сплачені страхові внески.

Відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у Концерну «Техвоєнсервіс» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості, про що зазначено у довідці від 17.11.2020 №225/к/258-20.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання Концерном «Техвоєнсервіс» обов`язку по сплаті страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.

Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з жовтня 2019 року по вересень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача має права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії ЛМЦЗ щодо відмови у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року через відсутність даних про сплату страхових внесків, не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.

Щодо другої позовної вимоги про зобов`язання ЛМЦЗ провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю з дня її призначення з урахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом від 01.12.2020 №НТ200201 позивачу призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення другої позовної вимоги шляхом зобов`язання ЛМЦЗ провести з 01.12.2020 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю позивачу відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ з урахуванням страхового стажу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року та з урахуванням виплачених сум.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ЛМЦЗ понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 908 грн, сплаченого за квитанцією №0.0.2058968056.1 від 19.03.2021.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівського міського центру зайнятості (вул. Княгині Ольги, буд. 122, м. Львів, 79060, код ЄДРПОУ 25555035) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського міського центру зайнятості (вул. Княгині Ольги, буд. 122, м. Львів, 79060, код ЄДРПОУ 25555035) щодо відмови у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоду роботи з жовтня 2019 року по вересень 2020 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Зобов`язати Львівський міський центр зайнятості (вул. Княгині Ольги, буд. 122, м. Львів, 79060, код ЄДРПОУ 25555035) провести з 01.12.2020 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III з урахуванням страхового стажу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Львівського міського центру зайнятості (вул. Княгині Ольги, буд. 122, м. Львів, 79060, код ЄДРПОУ 25555035) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908 (дев`ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома