Рішення № 96409161, 20.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1587/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФУ у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з обмеженням її розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснювати виплату перерахованої з 01.04.2019 року ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі за вислугою років з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.

Вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ у Львівській області, протиправно на переконання позивача проведено перерахунок його пенсії із обмеженням її максимального розміру.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 10.02.2021.

Відповідач надав відзив на позов. Заперечує, проти заявлених вимог, вказує що з з 01.01.2018 відповідно до ст. 43 Закону-2262 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Звертає увагу, що рішенням суду уже було зобов`язано відповідача провести перерахунок його пенсії без обмеження її максимального розміру, з огляду на що доводи ГУ ПФУ у Львівській області є безпідставними.

Позивач скерував до суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, а судом у свою чергу не встановлено підстав для відмови у її задоволенні.

Всебічно та повно дослідивши наявні докази та матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачу 01.11.1997 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 95% сум грошового забезпечення.

З 13.03.2012 позивачу обчислено пенсію по інвалідності за розрахунком за вислугу років у розмірі 91% сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.001276, яке частково змінено за наслідками апеляційного провадження, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року без застосування обмеження максимальним розміром.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/1029/20, та прийнято нове, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2019, на підставі довідки від 08.01.2020 за №58-7/113 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На виконання вказаного рішення, ГУ ПФУ у Львівській області з 01.04.2019 перераховано пенсію позивача, розмір якої з урахуванням максимального розміру склав 16380,00 грн.

Вважаючи означений перерахунок протиправним, а розмір пенсії таким, що повинен обчислюватися без обмеження граничного розміру, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано умови, норми і порядок пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" було внесено зміни у ст 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" стосовно обмеження граничного розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивачу не виплачується пенсія за вислугу років. Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що з 01.11.1997 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років, а в подальшому, відповідно до його заяв, з 2005 року переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років.

Судом встановлено та відповідачем не спростовується, те що основний розмір пенсії позивача по інвалідності складає 60% грошового забезпечення у розмірі 18459,00, а за розрахунком за вислугу років основний розмір пенсії становить 91% грошового забезпечення у розмірі 27996,15 грн. З урахуванням підвищень та надбавок у підсумку розмір пенсії мав би становити 35778,95 грн. Тобто, обрахований згідно оновленої довідки розмір пенсійних виплат позивача перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове держав-не пенсійне страхування".

Оскільки Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не відноситься до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а внесені цим Законом зміни до ст. 43 профільного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнані неконституційними і з 20.12.2016 втратили чинність, то правові підстави для обмеження пенсії позивача (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) з 20.12.2016 відпали.

Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, при цьому судом встановлено, що пенсія позивачу призначена ще до 01.01.2016, а тому норми цього Закону на позивача не поширюються. З огляду на наведене дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності з обмеженням її розміру є протиправними.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за розрахунком основного розміру за вислугу років перерахованої ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру з урахуванням виплачених сум.

З огляду на наведене позов слід задовольнити частково.

Підстав для відшкодування судових витрат судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з обмеженням її розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за розрахунком основного розміру за вислугу років перерахованої ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сакалош