Рішення № 96409077, 21.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8531/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 26 465, 89 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після звільнення з органів внутрішніх справ до спливу трирічного терміну перебування на службі, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі. Зазначив, що відповідачу було надіслано претензію, згідно якої ОСОБА_1 пропонувалося сплатити у місячний термін з моменту отримання вказаної претензії заборгованість по витратах, пов`язаних з його утриманням на навчанні в сумі 26 465, 89 грн. Оскільки відповідач не відшкодував вказаної заборгованості у добровільному порядку, позивач звернувся про таке стягнення в судовому порядку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ передчасно, упереджено, незаконно, в односторонньому порядку без з`ясування всіх обставин справи. Окім того, позивачем не доведено підготовку ОСОБА_1 у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказує, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

24.08.2009 було укладено трьохсторонній договір між ГУ МВС України у Львівській області, Львівським державним університетом внутрішніх справ та рядовим міліції ОСОБА_1 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України .

Згідно п.п. 2.3.6 вказаного договору відповідач зобов`язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 17.07.2015 № 507о/ лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Відповідно до довідки - розрахунку №19 від 23.02.2016, витрати пов`язані з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 у період з серпня 2009 по червень 2013 становили 26465,89 грн.

10.02.2018, 11.05.2018 ЛДУВС на адресу позивача скерував претензії №8/22, № 8/193 , у якій пропонував сплатити у місячний термін з моменту отримання вказаної претензії заборгованість по витратах, пов`язаних з його утриманням на навчанні в сумі 26465,89 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990, у правових відносинах, визначених договором про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно із положеннями ст. 9 цього Закону, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 ст.18 Закону України "Про міліцію", підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 ст.18 Закону України "Про міліцію" курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 24.08.2009, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 у справі №820/5761/15.

Як встановлено судом, 24.08.2009 було укладено трьохсторонній договір між ГУ МВС України у Львівській області, Львівським державним університетом внутрішніх справ та рядовим міліції ОСОБА_1 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України .

Згідно п.п. 2.3.6 вказаного договору відповідач зобов`язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 17.07.2015 № 507о/ лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Відповідно до довідки - розрахунку №19 від 23.02.2016, витрати пов`язані з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 у період з серпня 2009 по червень 2013 становили 26465,89 грн.

10.02.2018, 11.05.2018 ЛДУВС на адресу позивача скерував претензії №8/22, № 8/193 , у якій пропонував сплатити у місячний термін з моменту отримання вказаної претензії заборгованість по витратах, пов`язаних з його утриманням на навчанні в сумі 26465,89 грн.

Жодних доказів сплати вказаної заборгованості станом на дату винесення рішення у вказаній справі суду надано не було.

Таким чином, станом на даний час заборгованість відповідача по витратах, пов`язаних з його утриманням на навчанні не погашена та становить 26465,89грн.

Отже, будучи обізнаним під час підписання договору про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі звільнення з органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу та при отриманні претензії, відповідач у строк наданий для добровільного відшкодування не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням на навчанні.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що його звільнено з органів внутрішніх справ передчасно, упереджено, незаконно, в односторонньому порядку без з`ясування всіх обставин справи, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу в повному обсязі на момент розгляду справи.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського державного університету внутрішніх справ до позивача про стягнення коштів, є обґрунтованими та підлягають до задоволенняв повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Львівського державного університету внутрішніх справ (вул. Городоцька, 26, м. Львів, код ЄДРПОУ 08571995) до ОСОБА_1 (с. Спас, Старосамбірський район, Львівська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 26 465, 89 грн.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прйняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2021.

Суддя Костецький Н.В.