Ухвала суду № 96408959, 20.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3323/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, у якій просить суд стягнути з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 356 925,37 (триста п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять грн., 37 коп.) гривень середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді від 17.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду. Вказує, що 30.12.2020 було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 44705,19 (сорок чотири тисячі сімсот п`ять грн 19 коп) гривень. Станом день нарахування вказаної компенсації 30.12.2020 ОСОБА_2 дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, зі сторони військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України. Однак, незважаючи на це, позивач звернувся до суду лише 12.03.2021, через більше ніж 2 місяці, з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України. Просив позов залишити без розгляду.

Позивач вказане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду отримав, до суду заперечень на нього, чи клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду не подав.

Вирішуючи клопотання суд встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №380/4478/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (28.12.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов`язано Військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 44705,19 (сорок чотири тисячі сімсот п`ять грн 19 коп) гривень; визнано протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, здійснений Військовою частиною 4114 Національної гвардії України щодо ОСОБА_1 згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 № 155; в задоволенні позовних вимог про стягнення з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.12.2018 по день виплати компенсації відмовлено.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що 30.12.2020 позивачу було виплачено компенсацію грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 44705,19 (сорок чотири тисячі сімсот п`ять грн 19 коп) гривень.

Вирішуючи клопотання суд керується таким.

У рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 (справа № 1-9/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вказав, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб`єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Верховний Суд в постанові від 11 лютого 2021 року в аналогічній справі № 240/532/20 зазначив, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Верховний Суд у постановах від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 дійшов висновку, що у спірних правовідносинах пов`язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, якими передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, згідно з правовою позицією Верховного Суду береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку.

Суд зазначає, що 30.12.2020 позивачу було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що саме 30.12.2020 є початком перебігу строку звернення ОСОБА_1 до суду.

З огляду на викладене, позивач звернувшись 12.03.2021 до суду із цим позовом пропустив місячний строк звернення до суду, доказів поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 19.02.2021 вже звертався з аналогічною позовною заявою до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного від 23.02.2021 у справі №380/2356/21 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії такої ухвали.

01.03.2021 за вх. №13123 надійшла заява представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/2356/21.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного від 23.02.2021 у справі №380/2356/21 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні – повернуто позивачеві.

Суд використовує також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку - 30.12.2020 року.

Невжиття Позивачем активних дій протягом значного строку (від часу розрахунку 30.12.2020 до моменту подачі позову 12.03.2021) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні права на пред`явлення позову.

Позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 звернутися після 30.12.20.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд виходить з того, що спірні правовідносини пов`язані із звільненням з публічної служби, тому строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії є спеціальним та відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

Оскільки позивач звернувся з цим позовом поза межами місячного строку з дня проведення з ним остаточного розрахунку та не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без розгляду - задовольнити.

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) про стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.М. Брильовський