Рішення № 96408636, 21.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.04.2021
Номер справи
320/13453/20
Номер документу
96408636
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року № 320/13453/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-3842-57-У від 12.11.2019, видану ГУ ДПС у Київській області, у розмірі 10719,72 грн. з ОСОБА_2 .

Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 16.12.2020 подав до суду заяву про забезпечення позову у якій просить суд зупинити стягнення у виконавчому провадження №61980653, яке 06.05.2020 відкрито головним державним виконавцем Скрід Ю.М. Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на підставі вимоги №Ф-3842-57-У від 12.11.2019, яку видав ГУ ДПС у Київській області про стягнення недоїмки в розмірі 10719,72 грн. з ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 зупинено стягнення у виконавчому провадження №61980653, яке 06.05.2020 відкрито головним державним виконавцем Скрід Ю.М. Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі вимоги №Ф-3842-57-У від 12.11.2019, видану Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області про стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 10719,72 грн. з ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного внеску, оскільки він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте, починаючи з 2008 року підприємницькою діяльністю не займався, не отримував дохід від такої діяльності та не подавав звітність про отриманні доходи.

Позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах і роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний внесок за позивача у повному обсязі. Стверджує, що відповідачем вказану обставину враховано не було, у зв`язку з чим протиправно винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зауважено на змінах у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, згідно яких позивач, як фізична особа-підприємець, був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання ним доходу (прибутку) від здійснення підприємницької діяльності та незалежно від сплати роботодавцем за позивача єдиного соціального внеску.

Позивач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, у судове засідання призначене на 16.03.2021 не прибув, явку свого уповноваженого представника не забезпечила. Проте, 02.02.2021 на електрону пошту суду надійшло клопотання позивача про розгляд даної справи без його участі.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, у судове засідання призначене на 16.03.2021 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою від 16.03.2021, керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець в період з 31.07.1996 по 16.12.2020.

З 18.06.2012 по даний час ОСОБА_1 постійно працює в Державному підприємстві «Укроборонсервіс» на посаді охоронника 2-го розряду відділу охорони, що підтверджується довідкою про доходи Державного підприємства «Укроборонсервіс» №29/33-4983 від 10.12.2020, копією трудової книжки позивача №б/н та копією вкладиша до трудової книжки серія НОМЕР_2 .

Аналогічні відомості відображені у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форми ОК-5 та форми ОК-7, згідно з якими позивач постійно працює та отримує доходи за місцем роботи в Державному підприємстві «Укроборонсервіс» по коду 21552117 з червня 2012 року, з якого роботодавцем здійснюються відповідні відрахування згідно законодавства.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску здійснено наступні нарахування:

- за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 2457,18 грн.;

- за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 5211,36 грн.;

- за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 7965,54 грн.;

- за III квартал 2019 (граничний термін сплати 19.10.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10719,72 грн.

Отже, станом на 31.01.2019 у позивача опубліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 10719,72 грн.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 №Ф-3842-57-У на суму 10719,72 грн.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Як вбачається з аналізу вказаних положень Закону №2464-VI, основною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту права застрахованої особи на отримання страхових виплат у випадках, передбачених законодавством. При цьому, фізична особа може сплачувати єдиний внесок самостійно або за неї може сплачуватись єдиний внесок у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абз. 3 п. 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 4 ст. 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2).

Отже, Законом №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Як встановлено судом, відповідно до даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску, ОСОБА_1 нараховано 10719,72 грн. єдиного внеску за період з IV кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 №Ф-3842-57- У щодо сплати ОСОБА_1 суми боргу по єдиному внеску в розмірі 10719,72 грн.

Втім, судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2017 до моменту припинення його діяльності, як фізичної особи-підприємця - 16.12.2020, перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Укроборонсервіс», де отримував дохід, з якого роботодавцями здійснювались передбачені законодавством відрахування. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою про доходи Державного підприємства «Укроборонсервіс» №29/33-4983 від 10.12.2020 та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7.

Судом враховується факти відсутності у позивача за вказаний період доходу від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та отримання заробітної плати, як найманим працівником. База нарахування єдиного внеску у період за який була нарахована заборгованість була не нижчою, ніж мінімальна заробітна плата. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача було сплачено його роботодавцем у відповідності до вимог Закону №2464-VI.

При цьому Законом №2464-VI не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

Суд наголошує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI, позивач у період за який нарахована заборгованість по єдиному соціальному внеску була застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем у період з IV кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року доходу внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності, відтак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неправомірно нараховано єдиний внесок за вказаний період.

Статтею 2 КАС України встановлено, зокрема, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8 частини другої). Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права (пункт 1 частини 3).

Вирішуючи питання щодо протиправності оскаржуваної вимоги в розрізі застосування судом до спірних відносин принципу верховенства права, суд звертає увагу на таке.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на практику ЄСПЛ, сформована відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію «пропорційності», з огляду на недотримання контролюючим органом справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даному випадку, досягнута сплатою єдиного внеску його роботодавцем. В свою чергу, трактування відповідачем законодавства, викладене у відзиві на позов, призведе до необхідності виплати позивачем додаткових коштів (зайвих витрат), за умови відсутності у позивача доходу від відповідної діяльності.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3842-57-У від 12.11.2019, тому її слід скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція про сплату від 11.12.2020 №24817), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області №Ф-3842-57-У від 12.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10719,72 грн. як недоїмки єдиного внеску.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 96408636 ?

Документ № 96408636 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 96408636 ?

Дата ухвалення - 21.04.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 96408636 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 96408636 ?

В Київський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 96408634
Наступний документ : 96408637