Рішення № 96408545, 20.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року № 320/7271/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності, та зобов`язати утриматись від подальшого нарахування таких зобов`язань;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника - фізичної особи що здійснює незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 , шляхом анулювання поточної заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

До суду 08.09.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то у нього відсутній обов`язок подання подвійної звітності як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Вважає, що оскільки у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та отримують дохід, що підлягає оподаткуванню єдиним податком, не виникає об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, за умови, що вид такої діяльності збігається з господарською, є платником єдиного соціального внеску, як фізична особа-підприємець. Така особа не має обов`язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності, позаяк статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), поглинається статусом фізичної особи-підприємця.

Позивач вважає, що у зв`язку із протиправними діями Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування йому зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності,слід зобов`язати відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника - фізичної особи що здійснює незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 , шляхом анулювання поточної заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Стверджував, що з 01.01.2018 платники, що мають статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, так і фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (у т.ч. першої групи), мають сплачувати кожного кварталу не менше ніж 2457,18 грн. до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідач також зазначив, що позивач займаючись незалежною професійною діяльністю в якості арбітражного керуючого зобов`язаний нараховувати і сплачувати ЄСВ, оскільки у цей період він був зареєстрований як самозайнята особа, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, тому на думку відповідача, задовольняючи вимогу позивача про зобов`язання контролюючого органу утриматись від подальшого нарахування зобов`язання з ЄСВ може призвести до того, що позивач займаючись діяльністю арбітражного керуючого буде позбавлений обов`язку сплачувати ЄСВ взагалі, що суперечитиме Податковому кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, відповідач вважає, що вищевказана вимога позивача є передчасною.

Також, відповідач вважає, що дані з внутрішніх інформаційних баз фіскальних органів не впливають на права та обов`язки позивача, а тому суд не може задовольнити вимогу позивача про внесення змін до них.

Позивач про час, дату та місце проведення судового засідання призначеного на 12.01.2021 належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився та/або явку свого представника не забезпечив. Проте, представник позивача на електрону пошту суду надіслав клопотання про розгляд даної справи без участі позивача та його представника.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання призначеного на 12.01.2021 належним чином повідомлений, в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Проте, представник відповідача на електрону пошту суду надіслав клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Протокольною ухвалою від 12.01.2021, керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд даної адміністративної справи проводити у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.02.2005 (номер запису: 23420000000000337) зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

Видами діяльності позивача за кодом КВЕД 63.11 є - оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; за кодом КВЕД 69.20 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; за кодом КВЕД 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), дане підтверджується свідоцтвом про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №150 від 06.02.2013.

22.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Обухівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ із заявою, в якій просив вважати добровільними подані ним податкові декларації про майновий стан, доходи і звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску, а також відповідні платежі. Припинити з 01.07.2019 обов`язок позивача щодо подання звітності та сплати платежів, як особи, що веде незалежну професійну діяльність.

Листом Головного управління ДФС у Київській області від 19.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви від 20.06.2019. В обґрунтування відмови контролюючим органом зазначено, що відповідно до пп 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками ЄВ є ФОП, у тому числі ФОП - платника ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. З 01.01.2017 ФОП - платники ЄП та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч.4 ст. 4 Закону № 2464 у редакції Закону №1774). Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно п. 16 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до контролюючих органів окремі Звіти за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку № 435.

Крім того, припинення з 01.07.2019 обов`язку подання звітності та сплати платежів, як особи, що веде незалежну професійну діяльність не передбачено законодавством та не входить до повноважень органів ДФС.

Надалі, 09.08.2019 відповідачем сформовано вимогу №Ф-187668-55 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2754,18 грн.

Зазначена вимога оскаржена позивачем до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 в адміністративній справі №320/4685/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу - позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.08.2019 №Ф-187668-55.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 19.03.2020.

Зі змісту рішення суду від 08.01.2020 по справі №320/4685/19 вбачається, що судом встановлено, що позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий, при цьому є фізичною особою-підприємцем.

Вирішуючи зазначену колізію, суд виходив з того, що база для нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, перебуває у нерозривному взаємозв`язку з об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та отримують дохід, що підлягає оподаткуванню єдиним податком, не виникає об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, за умови, що вид такої діяльності збігається з господарською, є платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець. Така особа не має обов`язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності. Протилежний підхід до вирішення зазначеної колізії неминуче призведе до подвоєння зобов`язань конкретної особи зі сплати ЄСВ, що не відповідає змісту та призначенню єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованої особи на отримання страхових виплат (послуг).

Також, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про необхідність нарахування та сплати позивачем ЄСВ одночасно як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, є необґрунтованими.

За таких обставин суд вважає, що контролюючий орган дійшов безпідставних висновків про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ у розмірі 2754,18 грн.

Отже, оскільки вказані вище обставини встановленні рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі №320/4685/19, яке набрало законної сили, тому з огляду на положення КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, позивачем надіслано до відповідача звернення №01-21/09 від 02.04.2020, з вимогою припинити нарахування зобов`язань зі сплати нарахування зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску та анулювати поточну заборгованість згідно даних інтегрованої картки платника податків, відповідно до висновків викладених у рішенні суду від 08.01.2020 по справі №320/4685/19.

16.05.2020 позивачем отримано відповідь за листом від 06.05.2020 №14951/Арб_кер/10-36-10-00-14, у якому відповідач повідомив, що ГУ ДПС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-187668-55 - скасовано. Згідно інтегрованої картки платника ОСОБА_1 станом на 05.05.2020 обліковується заборгованість по єдиному внеску в сумі 8262,54 грн.

Позивачем 24.07.2020 повторно надіслано відповідачу звернення №01-21/19 з вимогою анулювати поточну заборгованість згідно інтегрованої картки платника станом на 24.07.2020 та припини подальше нарахування зобов`язань.

Вважаючи дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 передбачено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 178.1 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Відовідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Пунктом 65.3 статті 65 Податкового кодексу України передбачено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Згідно з підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Пунктом 178.2 статті 178 Податкового кодексу України передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначено у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон 2464-VІ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ Платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон №2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

З аналізу наведених вимог чинного податкового законодавства слідує, що для цілей оподаткування фізичних особи, які є суб`єктами господарювання та зареєстровані як підприємці, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є самозайнятими особами.

З метою адміністрування сплати податків та інших обов`язкових платежів самозайняті особи, у тому числі ті, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на податковий облік.

При поєднанні в одній фізичній особі статусу підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (ФОП), вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Особливістю оподатковування самозайнятих осіб (ФОП), які обрали спрощену систему оподаткування є те, що для такого суб`єкта господарювання сплата податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, податку на майно та деяких інших замінюється на сплату єдиного податку з фіксованою ставкою, що розраховується залежно від виконання певних вимог, як-то обсяг доходу, наявність чи відсутність найманих працівників або їх кількість.

У силу вимог підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обов`язку нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, з доходів, що отримані в результаті господарської діяльності самозайнятої особи - платника єдиного податку, які оподатковуються єдиним податком.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також є платником єдиного податку групи 3, в т. ч. за видами господарської діяльності код КВЕД 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, клас 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.

Цей клас включає також діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Тобто, із викладеного можна зробити висновок, що позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність будучи фізичною особою-підприємцем, так і незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно пунктів 63.1 та 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464 обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов`язки поширюються і на позивача.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Таким чином, обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих внаслідок зайняття незалежною професійною діяльністю, у позивача виник би у тому випадку, коли позивач одночасно б здійснював господарську діяльність, що відмінна незалежній професійній діяльності.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Згідно частини 3 статті 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацами 3 та 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

З огляду на зазначене вище варто зазначити, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно пункту 16 розділу IV Порядку 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

При цьому, із системного аналізу вказаної норми та положень ПК України, слідує, що дана норма застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем і здійснює відмінні види діяльності.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як вбачається із висновків викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 в адміністративній справі №320/4685/19, позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий, при цьому є фізичною особою-підприємцем.

Оскільки у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та отримують дохід, що підлягає оподаткуванню єдиним податком, не виникає об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, за умови, що вид такої діяльності збігається з господарською, є платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець. Така особа не має обов`язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності. Протилежний підхід до вирішення зазначеної колізії неминуче призведе до подвоєння зобов`язань конкретної особи зі сплати ЄСВ, що не відповідає змісту та призначенню єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованої особи на отримання страхових виплат (послуг).

При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», у пунктах 52,56 якого ЄСПЛ зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних правовідносинах контролюючий орган, визначаючи позивачеві тотожні зобов`язання з ЄСВ, віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про необхідність нарахування та сплати позивачем ЄСВ одночасно як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, є необґрунтованими.

За таких обставин суд вважає, що дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності є протиправними.

Попри розмежування у Законі № 2464-VІ фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як окремих платників ЄСВ, поєднання цих статусів в одній фізичній особі, за умови збігу виду господарської та незалежної професійної діяльності, є підставою для сплати ЄСВ у порядку та на умовах, встановлених для фізичних осіб-підприємців.

Одночасне нарахування такій особі ЄСВ як окремим платникам, за відсутності у національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону» і становить неправомірне втручання у право особи мирно володіти своїм майном шляхом покладення на неї додаткових майнових зобов`язань, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Згідно з Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування».

Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі №826/9288/18.

Таким чином, оскільки Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 в адміністративній справі №320/4685/19 встановлено , що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-187668-55 визнана протиправною та скасовано, а судом в даній справі встановлено, що дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності визнання протиправними, тому позовні вимоги в частині зобов`язати відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника - фізичної особи що здійснює незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 , шляхом анулювання поточної заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до вимог частини статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №335 від 30.06.2020 на суму 420,40 грн. та квитанцією від 10.09.2020 №0.0.1830483779.1 на суму 420,00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із сум доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності, та зобов`язати утриматись від подальшого нарахування таких зобов`язань.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника - фізичної особи що здійснює незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 , шляхом анулювання поточної заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.