Ухвала суду № 96408432, 13.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 квітня 2021 року м. Київ № 320/2420/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Колісник В.В.,

від відповідача - Приходько І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального Прокурора

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Офіса Генерального прокурора в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні 31.10.2019 в розмірі 28241,68 грн. середнього місячного заробітку та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку;

- стягнути з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням у розмірі 28241,68 грн., середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;

- стягнути з Офіса Генерального прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні із розрахунку в сумі 1344,842 грн., за кожен день затримки розрахунку починаючи з 31Л 0.2019 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

У судове засідання, призначене у справі на 13.04.2021 з`явилися позивач та представник відповідача.

Водночас, в ході судового засідання судом встановлено, що 02.04.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що у даній категорії справи законодавець встановив місячний строк звернення до суду. Вказав, що позивача звільнено наказом Генерального прокурора від 29.10.2019 № 1308ц та при звільненні йому виплачені всі належні суми та проведено остаточний розрахунок. Разом з тим, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що йому стало відомо про порушення його права на отримання вихідної допомоги при звільнені лише з листа Офісу Генерального прокурора від 15.01.2021 №21-92вих-21. В той же час, як зазначено в постанові Верховного суду від 16.10.2020 у справі № 640/18439/19, частиною 2 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач додав, що адміністративний позов про нарахування, стягнення вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та середнього заробітку за час за затримки при звільненні був поданий більше ніж через рік, як ОСОБА_1 дізнався про порушення на його думку прав, тобто з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Також судом встановлено, що 12.04.2021 на адресу суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача від 26.03.2021 №15/1/2-13726-21 про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування свої заперечень позивач зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущено, з огляду на наступне.

Наказом Генерального прокурора від 29.10.2019 за № 1308ц департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України зобов`язано провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні. Позивач вказав, що при звільненні з посади та органів прокуратури, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», йому не була нарахована та відповідно невиплачена вихідна допомога, виплата якої передбачена ст. 44 Кодексу Законів про Працю України. Водночас, зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення, зокрема вихідної допомоги, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування такої виплати.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи клопотання про залишення позову без розгляду, просив його задовольнити.

Позивач заперечував щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Роглянувши доводи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши думку позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В адміністративному судочинстві строки звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 44 Кодексу Законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно висновків викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Суд зазначає, що предметом даного спору є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Офіса Генерального Прокурора на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в зв`язку із звільненням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вихідна допомога при звільненні є виплатою, яку належить провести при звільненні позивача, відтак прирівняна до заробітної плати, а тому звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.

Згідно з вимогами пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після вікриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущенного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно приписів частини четвертої вказаної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом не встановлено пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами про стягнення вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у задоволенні клопотання Офісу Генерального Прокурора про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Офісу Генерального Прокурора від 26.03.2021 № 15/1/2-13726-21 про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.04.2021 року.