Рішення № 96408281, 21.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2021 року Справа № 280/8103/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо заниження позивачу бази обчислення для нарахування з 29 грудня 2014 року належного довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, не зарахування до стажу роботи на посаді судді 1/2 строку навчання на денному відділенні юридичного інституту, а також стажу роботі на прокурорсько-слідчих посадах, відмови в перерахунку з 29 грудня 2014 року розміру неналежно призначеного довічного щомісячного грошового утримання, відмови в перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року.

- зобов`язати відповідача зарахувати в стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, 1/2 строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту, що становить 10 місяців 29 днів, а також стаж роботи на посаді слідчого, прокурора, що становить 21 рік 5 місяців 22 дні.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, починаючи з 29 грудня 2014 року, і виплачувати позивачу довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди в сумі 21924 грн. згідно довідки ТУ ДСА від 26 грудня 2014 року з послідуючими щорічними перерахунками згідно довідок ТУ ДСА.

- зобов`язати відповідача дорахувати позивачу і виплатити недораховану і не отриману частину грошового утримання, починаючи з 29 грудня 2014 року.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу раніше призначеного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА в Запорізькій області від 25 вересня 2020 року №08-02/1160, починаючи з 19 лютого 2020 року в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без виклику сторін, а судовий розгляд призначено 15 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2021 року адміністративну справу №280/8103/20 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 08 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року відкладено підготовче судове засідання на 01 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області додаткові докази. Продовжено строк проведення підготовчого провадження строком на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче судове засідання на 23 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 квітня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано в стаж роботи позивача на посаді судді для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці половини часу навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту та часу роботи на прокурорсько-слідчих посадах, оскільки законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою в юридичному інституті, а також час роботи на посадах прокурорів і слідчих. В свою чергу, дії щодо зменшення розміру суддівської винагороди, вказаної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації від 26 грудня 2014 року, відмови у перерахунку грошового утримання судді у відставці, починаючи з 29 грудня 2014 року по теперішній час, та відмови в перерахунку довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року також є неправомірними, оскільки протирічать положенням Конституції України та численним висновках Конституційного Суду України, звужують зміст та обсяг гарантій незалежності суддів. У зв`язку з викладеним, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 16 грудня 2020 року надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№61257), в якому зазначає, що вимоги стосовно зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці половини часу навчання на денному відділенні та роботи на прокурорсько-слідчих посадах є безпідставною, так як згідно статті 137 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відтак, оскільки наразі чинним є Закон №1402-VIII, то саме його дія поширюється на спірні правовідносини. Щодо здійснення перерахунку зазначає, що сума 21924,00 грн. складає 100% (оклад 12180,00 грн. + доплата за вислугу 9744,00 грн.), відповідно 90% складає інша сума. Вимоги щодо послідуючих перерахунків довічного суддівського утримання згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації є передчасними, оскільки право позивача не порушено, не виникли спірних правовідносин, а рішення суду не може стосуватись захисту порушених прав на майбутнє. Також посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 рок №59-VIІІ, у зв`язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 29 грудня 2014 року у розмірі 90% суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру.

Відповідачем здійснювався перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , зокрема, на підставі особистих заяв та доданих до них довідок №08-03/432 від 26 грудня 2014 року, №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року, №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року, №08-02/80 від 14 січня 2020 року та №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року.

01 жовтня 2020 року позивач звернулась з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року.

Рішенням №4 від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).

Водночас, стаття 46 Конституції України передбачає соціальний захист працівників у старості шляхом виплат у формі трудових пенсій, при наявності страхового стажу - певного періоду праці, який передбачає сплату страхових внесків за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Так, відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону №2862 за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20 березня 2008 року №248/2008).

Аналогічна правова норма є і в Постанові Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді», згідно якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби (абзац 2 пункту 3-1 ).

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (далі - Закон №2453) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (в редакції, чинній з 05 серпня 2018 року) констатовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з статтею 137 Закону №1402 (в редакції, чинній з 05 серпня 2018 року), до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як два роки.

З вказаного питання висловила свою правову позицію і Велика Палата Верховного Суду 30 травня 2019 року у справі №11-1481заі18, зазначивши, що внесенні до статті 137 Закону №1402 зміни дозволили додатково зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом станом на дату призначення на посаду судді .

Збереження наявного статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію й утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Законом №2453, у відповідності до частини другої статті 126 Конституції України запроваджено особливий порядок обчислення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного утримання суддів який збережено в статтях 135,137, 142 Закону №1402.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

У рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що «[...] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Також, призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року ( надалі Порядок №3-1).

Механізм і процедура призначення довічного грошового утримання судді у відставці визначається Порядком №3-1 і не є аналогічною Порядку з призначення пенсій, при якому орган який призначає пенсії вправі перевіряти страховий стаж.

Так, із змісту Порядку №3-1 вбачається, що розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надає за зразком, який викладено в додатку 4, представник роботодавця - голова відповідного суду.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону №1402, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Таким чином, суд вважає, що ні Конституція України, ні Закон №1402, ні Закон №1058 не передбачає право (повноваження) відповідача визначати стаж судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання.

Водночас, стаття 116 Закону №1402 регулює питання права судді на відставку і порядок вирішення цього питання Вищою радою правосуддя.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідно до Наказу Управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 24 лютого 2003 року №7 «Про встановлення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 » встановлено з 01 лютого 2003 року ОСОБА_1 грошове утримання в розмірі 90% за стаж роботи на посаді судді 32 роки 01 місяці 25 днів.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 30 жовтня 2020 року №08-02/3364 виплата щомісячного грошового утримання суддям місцевих судів Запорізької області скасована наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 03 січня 2012 року №29-ос, у зв`язку з набранням з 1 січня 2012 року чинності статтями 129, 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та одночасною втратою чинності постави Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29 грудня 2014 року №14-02/7 Бердянський міськрайонний суд Запорізької області представив для встановлення щомісячного утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

У розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що виданий Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, зазначено, що стаж роботи станом на 25 грудня 2014 року становить 44 роки 03 місяці 11 днів.

До стажу зараховано: навчання у Харківському юридичному університеті (1/2 часу навчання) з 01 вересня 2969 року по 30 червня 1971 року - 0 років 10 місяців 29 днів; стаж роботи на посаді стажиста помічника прокурора м. Херсона Херсонської області з 02 серпня 1971 року по 05 вересня 1971 року - 0 років 1 місяці 03 дні; стаж роботи на посаді стажиста прокуратури Голопристанського району Херсонської області з 06 вересня 1971 року по 11 квітня 1972 року - 0 років 7 місяців 05 днів; стаж роботи на посаді помічника прокурора Каховського району Херсонської області з 12 квітня 1972 року по 03 жовтня 1972 року - 0 років 5 місяців 21 день; стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Каховського району Херсонської області з 04 жовтня 1972 року по 31 жовтня 1972 року з 0 років 0 місяців 27 днів; стаж роботи на посаді старшого слідчого прокуратури м. Каховки Херсонської області з 01 листопада 1972 року по 19 квітня 1976 року - 03 роки 05 місяців 18 днів; стаж роботи на посаді слідчого м. Мелітополя Запорізької області з 21 квітня 1976 року по 02 червня 1982 року - 06 років 01 місяць 11 днів; стаж роботи на посаді старшого слідчого прокуратури м. Бердянська з 03 червня 1982 року по 25 січня 1993 року - 10 років 07 місяців 22 дні; стаж роботи на посаді народного судді Бердянського міського суду Запорізької області з 26 січня 1993 року по 30 червня 1998 року - 05 років 05 місяців 04 днів; стаж роботи на посаді заступника голови Бердянського міського суду Запорізької області з 01 липня 1998 року по 13 січня 2003 року - 04 роки 06 місяців 12 днів; стаж роботи на посаді голови Бердянського міського суду Запорізької області з 14 січня 2003 року по 25 березня 2004 року - 01 рік 02 місяці 11 днів; стаж роботи на посаді виконуючого обов`язки голови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з 26 березня 2004 року по 26 січня 2005 року - 0 років 10 місяців 0 днів; стаж роботи на посаді судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з 27 січня 2005 року по 26 грудня 2014 року - 09 років 10 місяців 28 днів. Всього стаж позивача становить 44 роки 03 місяці 11 днів.

Отже, суд прийшов до переконання, що стаж судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 становить 44 роки 03 місяці 11 днів та не підлягає зменшенню.

В той же час, суд вважає, що відповідачем у справі, всупереч вимогам частини другої статті 2 КАС України протиправно зменшено такий стаж до 21 року 11 місяців 1 дня.

Посилання представника відповідача стосовно врахування ? строку навчання та роботи на прокурорсько-слідчих посадах не приймається судом, оскільки відповідач враховує наведений стаж до загального, а обчислює розмір довічного грошового утримання з розрахунку стажу на посаді судді 21 року 11 місяців 1 дня.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частинах зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та Законами України.

Невід`ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування діяльності та належного матеріального забезпечення суддів, їх правового та соціального захисту, що відображено у статті 130 Конституції України (у редакції Закону України від 02 червня 2016 року №1401-VIII). Забезпечення державного фінансування функціонування діяльності суддів є однією з умов стабільності їхньої роботи, на що неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу Конституційний Суд України (підпункт 1.3 пункту 1 резолютивної частини Рішення від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, пункт 7 рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, абзац 5 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, абзац 3 підпункту 2.2 пункту 2 Рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 т.і.).

В цих же рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов`язків судді. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Зміна порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді, внаслідок чого зменшується його розмір є звуженням обсягу права судді на щомісячне довічне грошове утримання, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів в контексті положень статті 126 Конституції України.

Щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав. У своєму Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Як встановлено судом, позивачу при призначенні з 29 грудня 2014 року щомісячного довічного грошового утримання, його розмір визначено на рівні 90% грошового утримання судді, тим самим підтверджено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 90% від грошового утримання судді.

Натомість, спірним є питання визначення бази розміру грошового забезпечення судді, з якого має обчислюватись щомісячне довічне грошове утримання позивача.

Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, які визначають зміст щомісячного довічного грошового утримання судді, неодноразово зазнавали змін, оскільки змінювались Законами України від 08 липня 2011 року №3668-VI, від 28 грудня 2014 року №76-VIII, від 12 лютого 2015 року №192-VIII, від 02 березня 2015 №213-VIII. Проте сутність цих норм залишалась незмінною і полягає у тому, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у частці від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Розмір суддівської винагороди працюючого судді складається з посадового окладу та доплат (за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці), що передбачалось статтею 133 Закону №2453-VI.

Починаючи з 01 січня 2015 року в Україні на законодавчому рівні запроваджено новий підхід до визначення розміру суддівської винагороди для суддів, які хоча і обіймають посаду судді, але не здійснюють правосуддя. Такий підхід обумовлюється особливостями призначення на посаду та звільнення з посади судді, оскільки зазначені питання регулюються і законодавством про працю (Кодекс законів про працю України) і спеціальним законом про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 120, частини третьої статті 122 Закону №2453-VI суддя здійснює свої повноваження до прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення його з посади судді. Наявність постанови Верховної Ради України про звільнення судді з посади є підставою для винесення наказу головою суду про відрахування судді зі штату суду (пункт 4 частини першої статті 24 Закону №2453-VI).

Таким чином, припинення повноважень судді і його звільнення (в контексті положень КЗпП, що полягає у припиненні трудових відносин шляхом відрахування судді зі штату суду) не є тотожними поняттями.

За змістом статті 52 Закону №2453-VI статус судді передбачає наявність трьох ознак: 1) призначення чи обрання суддею у встановленому законом порядку, 2) обіймання штатної суддівської посади в одному з судів України і 3) наявність у судді повноважень на здійснення правосуддя.

Системний аналіз змісту положень статей 52, 120, 133, 141 Закону №2453-VI свідчить, що щомісячне довічне грошове утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, яку він отримував на момент прийняття рішення Верховною Радою України про звільнення судді у відставку, тобто до моменту втрати повноважень здійснювати правосуддя.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2.1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема, довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, форма якої затверджена додатком №2 до Порядку.

Отже, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді мають застосовувати той розмір заробітної плати судді (суддівської винагороди), який зазначений у наданій суддею у відставці довідці.

Як встановлено судом, при зверненні до відповідача із заявами про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачем надавались довідки, видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, які визначають розмір отримуваної суддівської винагороди, необхідної для обчислення розміру довічного грошового утримання.

Так, згідно з довідками, а саме: №08-03/432 від 26 грудня 2014 року розмір заробітної плати станом на 26 грудня 2014 року складає 21924,00 грн., а згідно примітки єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховане на суму 18270,00 грн.; №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року розмір заробітної плати станом на 01 грудня 2016 року складає 28800,00 грн.; №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року розмір заробітної плати станом на 01 січня 2018 року становить 31705,00 грн.; №08-02/80 від 14 січня 2020 року розмір заробітної плати станом на 01 січня 2020 року складає 56754,00 грн.; №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року розмір заробітної плати станом на 18 лютого 2020 року складає 124858,80 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої - третьої статті 138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (у його первісній редакції) суддя, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ були внесені зміни до Закону №2453-VІ, відповідно до яких частина третя статті 138 Закону №2453-VІ була викладена у такій редакції: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину третю статті 138 Закону №2453-VI (у редакції Закону №3668-VI).

Відповідач здійснив розрахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням довідки №08-03/432 від 26 грудня 2014 року у розмірі 18270,00 грн., а не 21924,00 грн., тобто проігнорував рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 та здійснив нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі сплаченого єдиного соціального внеску, а не у розмірі визначеної суддівської винагороди.

Разом з тим, положеннями частини шостої статті 141 Закону №2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною). Зазначені положення втратили чинність 08 червня 2016 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016. В період до 07 червня 2016 року ці положення діяли, а тому розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання у цей період здійснювався з обмеженням його максимального розміру.

Отже, з огляду на викладене, щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці має обчислюватись з розміру суддівської винагороди, яку вона отримувала на момент прийняття Верховною Радою України постанови про її звільнення з посади судді (25 грудня 2014 року), та яка становила 21924,00 грн., з яких: 12180,00 грн. - оклад, 9744,00 грн. - доплата за вислугу років в розмірі 80%.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №703/3077/16-а.

Після набрання чинності Законом №1402-VIII, положеннями частини четвертої статті 142 цього Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 грудня 2016 року було підвищено розмір мінімальної заробітної плати та з цієї ж дати, як наслідок, підвищилась заробітна плата судді - грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді, тому у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі.

Як встановлено судом, з 26 грудня 2014 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки з 01 грудня 2016 року підвищилась заробітна плата судді, який працює на відповідній посаді, то, в даному випадку, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі позивач отримав також з 01 грудня 2016 року.

Разом з тим, слід зазначити, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VI, яким, зокрема, внесено зміни до Закону №1402-VIII, а саме, пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень доповнено абз. 3, відповідно до якого тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У свою чергу Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, який набрав чинності 05 січня 2017 року, пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII викладено в новій редакції та в ній відсутнє таке обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, з 01 січня 2017 року по 04 січня 2017 року були чинними обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого не міг перевищувати 10740,00 грн.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 (справа №686/6637/17).

Як зазначалось вище, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VIII від 15 травня 2018 року, який набрав чинності 22 липня 2018 року, внесені зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зокрема слово та цифри « 1600 грн.» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Даною нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової «розрахункової величини» - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того встановлено початок застосування цієї нової «розрахункової величини» для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.

Крім того, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становлено в розмірі 2102 грн.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року та з 01 січня 2020 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762 грн. та 2102 грн. відповідно, а зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Необхідний перерахунок необхідно здійснити на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року та №08-02/80 від 14 січня 2020 року.

Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1.

Цим Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у серпні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, обставини та правові питання якої є подібними, Верховний Суд дійшов висновку, що частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.

Натомість пункт 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог статті 142 Закону №1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували у спірних правовідносинах пункт 4 розділу ІІ Порядку, тобто підзаконного нормативно-правового акта, а не Закону №1402-VIII, що має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №200/13067/18-а.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила в силу і діє.

Отже, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року, з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідач відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з мотивів відсутності, на думку відповідача, підстав для проведення такого перерахунку.

Відтак, спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті перерахованих сум будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Вищенаведене відповідає правовому висновку, викладеному у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 червня 2020 року, прийнятому у зразковій справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20).

Доводи відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з із зміною складових суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду у зразковій справі.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання 1/2 строку навчання на денному відділенні юридичного інституту, а також стажу роботі на прокурорсько-слідчих посадах;

- зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання 1/2 строку навчання на денному відділенні юридичного інституту, а також стажу роботі на прокурорсько-слідчих посадах;

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 29 грудня 2014 року на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-03/432 від 26 грудня 2014 року, №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року, №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року, №08-02/80 від 14 січня 2020 року та №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року, з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, а саме: з 29 грудня 2014 року на підставі довідки №08-03/432 від 26 грудня 2014 року, з 01 грудня 2016 року на підставі довідки №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року, з 01 січня 2018 року на підставі довідки №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року, з 01 січня 2020 року на підставі довідки №08-02/80 від 14 січня 2020 року та з 19 лютого 2020 року на підставі №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо посилань відповідача на те, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом слід рахувати за загальним правилом, встановленим статтею 122 КАС України, оскільки щомісячне грошове утримання судді не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 138 Закону України «Про статус суддів», який був чинний на час отримання позивачем щомісячного грошового утримання, стосовно розміру якого виник спір, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

- 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу»

Для визначення застосовності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно визначитися з природою цієї виплати.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді.

Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (рішення Конституційного Суду України 14 грудня 2011 року №18-рп/2011).

Тобто щомісячне довічне грошове утримання в розумінні спірних відносин є різновидом соціальної виплати (пенсії), яка нараховується державою за результатом багаторічної праці судді на посаді.

Абзацом 2 пункту 2 Розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що порядок виплати щомісячного довічного утримання у разі поновлення його виплати, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Тобто за змістом вказаної статті нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому, до вимог щодо нарахованих сум строк звернення до суду з адміністративним позовом не застосовується.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 19 лютого 2020 року (справа №560/4105/18).

Щодо вимоги про встановлення судового контролю, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, законодавством передбачено право суду, а не обов`язок встановлювати судовий контроль про виконання судового рішення.

Суд, перевіривши доводи позивачки про встановлення судового контролю та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду її необґрунтованості.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 420,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання 1/2 строку навчання на денному відділенні юридичного інституту, а також стажу роботі на прокурорсько-слідчих посадах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання 1/2 строку навчання на денному відділенні юридичного інституту, а також стажу роботі на прокурорсько-слідчих посадах.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 29 грудня 2014 року на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-03/432 від 26 грудня 2014 року, №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року, №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року, №08-02/80 від 14 січня 2020 року та №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, а саме: з 29 грудня 2014 року на підставі довідки №08-03/432 від 26 грудня 2014 року, з 01 грудня 2016 року на підставі довідки №08-03/1157 від 19 грудня 2016 року, з 01 січня 2018 року на підставі довідки №08-02/1042 від 03 серпня 2018 року, з 01 січня 2020 року на підставі довідки №08-02/80 від 14 січня 2020 року та з 19 лютого 2020 року на підставі №08-02/1160 від 25 вересня 2020 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21 квітня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов