Рішення № 96408266, 05.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2021 року Справа № 280/780/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування (фактичне місце проживання): АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладене у листі № 0800-0204-8/66478 від 10.12.2020, зобов`язати відповідача зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1978 по 08.07.1992 у ПАТ «ДОНБАСКАБЕЛЬ», та з 04.09.1992 по 31.12.1998 у приватному підприємстві «ТВІКО» та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01 листопада 2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що пенсійним органом протиправно прийнято відмову щодо призначення позивачу пенсії за віком згідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 59 років 6 місяців. Відповідачем зазначено що відповідно до наданих документів страховий стаж складає 21 рік 11 місяців 24 дні. До страхового стажу не враховано період трудової діяльності, зазначений в трудовій книжці з 01.09.1978 р. по 08.07.1992 р., оскільки має місце виправлення в даті наказу на підставі якого внесено запис про прийом на роботу. Також, період трудової діяльності, згідно трудової книжки з 04.09.1992 р. по 31.07.2000 р. зараховано частково за даними СПОВ (з 01.01.1999 р. по 31.07.2000 р.), оскільки номер наказу, на підставі якого внесено запис про прийом на роботу, дописано іншим кольором чорнил. Зазначені періоди потребують додаткового уточнення. Вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04 грудня 2020 року № 084050006574 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/780/21. Призначено судове засідання без виклику сторін.

04.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №12931), в якому останній зазначає, що за результатами наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж складає 21 рік 11 місяців 24 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 59 років 6 місяців, відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами частини 2 статті 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

02 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Разом із заявою про призначення пенсії за віком надано наступні документи: заяву про призначення пенсії, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію трудової книжки, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом № 0800-0204-8/66478 від 10.12.2020. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило про прийняте рішення № 084050006574 від 04 грудня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 59 років 6 місяців. Повідомлено, що відповідно до наданих документів страховий стаж складає 21 рік 11 місяців 24 дні. До страхового стажу не враховано період трудової діяльності, зазначений в трудовій книжці з 01.09.1978 по 08.07.1992, оскільки має місце виправлення в даті наказу на підставі якого внесено запис про прийом на роботу. Також, період трудової діяльності, згідно трудової книжки з 04.09.1992 по 31.07.2000 зараховано частково за даними СПОВ (з 01.01.1999 по 31.07.2000), оскільки номер наказу, на підставі якого внесено запис про прийом на роботу, дописано іншим кольором чорнил. Зазначені періоди потребують додаткового уточнення.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04 грудня 2020 року № 084050006574 про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можливо прийти до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-ХІІ, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з відзиву відповідача підставою для відмови у зарахування спірних періодів стали наступні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 , що видана 01.09.1978:

відповідно до запису № 1 в трудовій книжці позивача, в даті наказу на підставі якого внесено запис про прийом на роботу є виправлення, яке не завірено відповідним чином;

в записі № 11 в трудовій книжці позивача номер наказу, на підставі якого внесено запис про прийом на роботу дописано чорнилами іншого кольору.

Отже вищенаведені записи в трудовій книжці позивача не відповідають вимогам Інструкції.

Вищенаведені розбіжності та виправлення позбавляють можливості відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1978 по 08.07.1992 та з 04.09.1992 по 31.12.1998 без уточнюючої довідки підприємства або його правонаступника. Таким чивом, у відповідача відсутні підстави для призначення пенсії за віком позивачу з 01.11.2020, оскільки страховий стаж позивача складає 21 рік 11 місяців 24 дні.

Досліджуючи надані до адміністративного позову документи, а саме копію трудової книжки, судом встановлено наступне.

Запис №1 «01.09.1978 - принята на работу в цех 03 подсобной раб очей 3 разраяда Донецький кабельний завод «Донбасскабель» - Пр.з №539 від 10.08.78». В даному записі відповідач зазначає про виправлення в даті наказу на підставі якого внесено запис. Судом встановлено, що вправлення міститься в цифровому значенні року наказу , а саме криве відтворення цифри «8».

Запис №14 «31.07.2000 - уволена по собственному желанию, ст.38 КЗоТ Украины. Директор ЧП «ТВИКО» Пр. №11-к от 31.07.2000». В даному записі відповідач зазначає про те, що в трудовій книжці позивача номер наказу, на підставі якого внесено запис про прийом на роботу дописано чорнилами іншого кольору.

На момент заповнення трудової книжки вперше, а саме 01.09.1978 , порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з п. 2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи робляться арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи робляться акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синьог о або фіолетового кольору.

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, суд зазначає, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1978 по 08.07.1992 та з 04.09.1992 по 31.12.1998 на підставі записів трудової книжки.

Щодо посилання відповідача у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0204-8/66478 від 10.12.2020, що зазначені періоди трудової діяльності позивача з 01.09.1978 по 08.07.1992 та з 04.09.1992 по 31.07.2000., потребують додаткового уточнення суд зазначає.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 04 квітня 2017 року №0000164434 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Підприємства, на яких працював позивач у вказаний вище період, розташовані на тимчасово окупованій території у м. Донецьку, відтак надання уточнюючих довідок, будь-яких довідок з архіву, не можливе, оскільки підприємства розташовані на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії. Отже, вимога відповідача про додаткове уточнення зазначених періодів трудової діяльності, надання будь-яких довідок завідомо є такою, що об`єктивно не може бути виконані.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Донецьк відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (справа № 569/15943/16-а) дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.

Отже, за викладених обставин суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084050006574 від 04 грудня 2020 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності не зарахування позивачу періоду його роботи з 01.09.1978 по 08.07.1992 та з 04.09.1992 по 31.12.1998 до стажу, та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 01 листопада 2020 року, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовй збір у розмірі 908 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування (фактичне місце проживання): АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.12.2020 №08405006574 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що викладене у листі № 0800-0204-8/66478 від 10.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1978 по 08.07.1992 у ПАТ «ДОНБАСКАБЕЛЬ», та з 04.09.1992 по 31.12.1998 у приватному підприємстві «ТВІКО».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01 листопада 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 квітня 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз