Ухвала суду № 96407865, 21.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 квітня 2021 р. Справа №200/4547/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової допомоги та грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей до наказу № 322 о/с від 31.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки;

- зобов`язання внести зміни до наказу № 322 о/с від 31.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- стягнення грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;

- визнання протиправними дій щодо не нарахування грошової допомоги при звільненні відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язання нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення станом на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- стягнення грошової компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.07.2020 року по день ухвалення рішення суду виходячи з середнього заробітку відповідно до абз. 3 п. 2 Глави II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 виходячи з суми середньоденної заробітної плати – 785,06 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви не надано платіжне доручення про сплату судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір», натомість зазначено посилання на п. 13 ч. 1 статті 5 Закон України «Про судовий збір».

Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Аналіз цієї норми вказує на те, що зазначене положення застосовується у справах, пов`язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).

Статтею 22 Закону №3551-ХІІ передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також вони звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

Таким чином, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 року в адміністративній справі №9901/311/19 (провадження №11795заі19).

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.2015 року, проте поданий позов не стосується статусу учасника бойових дій, крім позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції.

Таким чином п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не звільняє позивача від сплати судового збору за подачу даного позову, крім позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції та підлягає сплаті на загальних підставах.

Інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, виходячи з аналізу норм законодавства, дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Крім того, згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 року (справа № 711/4010/13-ц), вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури.

Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати, не поширюється на вимоги про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція також наведена в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 813/2558/13-а.

З огляду на що, предмет даного спору також не підпадає під дію положень п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі зазначеної норми.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Крім того, зазначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру.

Таким чином позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подачу позову в якому одночасно об`єднано вимоги майнового і немайнового характеру.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що оскільки позивачем не визначена конкретна сума, яка підлягає стягненню за час затримки розрахунку при звільненні, неможливо здійснити належний розрахунок суми судового збору, який необхідно сплатити при подачі даної позовної заяви. Отже, суд застосовує мінімальний судовий збір, який встановлений пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та складає 908,00 гривень.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3632,00 гривень за подачу позову до Донецького окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача (ІВАN): UA 308999980313111206084005658; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)» та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суд зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги про:

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- стягнення грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- зобов`язання нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення станом на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що виключає одна одну в розумінні належного та ефективного способу порушеного права, оскільки, суд не може захистити порушене право одночасно двома різними способами захисту, які стосуються одних і тих самим правовідносин.

Суд звертає увагу позивача на приписи ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Також, суд звертає увагу позивача на приписи ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, суд не може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з одночасним стягненням відповідної суми, якої стосується зобов`язання - пенсії, соціальних виплат, грошових доплат, індексації, компенсації, крім стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Однак, в прохальній частині позову позивач просить:

- зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- стягнути грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2016 рік у кількості 16 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції;

- зобов`язати нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення станом на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- стягнути одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення відповідно до п. 4 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, зазначених у абз. 1 п. 3 постанови КМУ № 393 та cт. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд зазначає, що зазначені позовні вимоги виключають одна одну в розумінні належного та ефективного способу порушеного права, оскільки, суд не може захистити порушене право одночасно двома різними способами захисту, які стосуються одних і тих самим правовідносин, оскільки це не відповідає та суперечить вимогам статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до підходу, висловленому Вищим адміністративним судом України, як судом першої інстанції, відносно дотримання вимог до позовної заяви, зокрема, в ухвалі від 02 січня 2015 року у справі № 800/590/14 (ЄДРСР № 42234576), під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло та відповідно до норм встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачу необхідно викласти позовні вимоги з урахуванням норм статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України та надати уточнений адміністративний позов в якому зазначити (вибрати) один спосіб захисту порушеного права, який на думку позивача буде найбільш ефективним.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява подана позивачем без дотримання вимог ч. 5 статті 160, ч. 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3632,00 гривень та належним чином оформленої позовної заяви з викладенням позовних вимоги з урахуванням норм статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133, 161, 169, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової допомоги та грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 3632,00 гривень та належним чином оформленої позовної заяви з викладенням позовних вимоги з урахуванням норм статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснивши при цьому позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.Б. Голубова