Рішення № 96407554, 21.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Справа № 160/3980/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 11.09.2020 року № UA110080/2020/100036/1;

визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110080/2020/00176, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивачем надано до митного органу документи стосовно визначення вартості транспортування товару. Числове значення вартості товару, яка вказана у митні декларації країни відправлення містить лише статистичну вартість товару; при цьому подані позивачем документи до митного органу в підтвердження заявленої митної вартості товару кореспондують між собою, оскільки містять вартість товару 69 598 євро. Зміна ціни товару здійснена шляхом ухвалення додаткової угоди між позивачем та його контрагентом. Позивач не поніс додаткових витрат на транспортування товару.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв`язку з наступним:

у копії митної декларації країни відправлення міститься вартість товару у розмірі 697982 шведських крон або 67 259,166 євро, що не відповідає інформації про вартість товару, яка вказана в рахунках від 27.10.2020 року у розмірі 69 598 євро;

оскільки позивач отримав знижку на товар, то останній при визначенні митної вартості товару повинен додати до контрактної ціни знижки та інші зменшення звичайної конкурентної ціни у відповідності до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

позивачем не надано інформацію про вартість страхування товару згідно умов поставки CIP;

позивачем порушено терміни оплати товару за контрактом;

прайс-лист та калькуляція витрат на виготовлення продукту мають суб`єктивний характер, тобто складені для конкретного покупця товару;

позивачем не надано інформацію про вартість перевезення товару.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явились; подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

24.02.2020 року між позивачем та компанією Nouryon Surface Chemistery AB (Швеція) укладено контракт № 1138-09, у відповідності до умов якого Nouryon Surface Chemistery AB (Швеція) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.04.2020 року ціна товару складає 3,56 євро за 1 кг; об`єм товару – 371 450 кг.; умови поставки CIP – Кривий Ріг, автомобільний транспорт.

Відповідно до митного рахунку – фактури від 27.10.2020 року та інвойсу від 27.10.2020 року вартість товару становить 69 598 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу документи, які вказані у митній декларації.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

у копії митної декларації країни відправлення міститься вартість товару у розмірі 697982 шведських крон або 67 259,166 євро, що не відповідає інформації про вартість товару, яка вказана в рахунках від 27.10.2020 року у розмірі 69 598 євро;

оскільки позивач отримав знижку на товар, то останній при визначенні митної вартості товару повинен додати до контрактної ціни знижки та інші зменшення звичайної конкурентної ціни у відповідності до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

позивачем не налано інформацію про вартість страхування товару згідно умов поставки CIP;

позивачем порушено терміни оплати товару за контрактом;

прайс-лист та калькуляція витрат на виготовлення продукту мають суб`єктивний характер, тобто складені для конкретного покупця товару;

позивачем не надано інформацію про вартість перевезення товару.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

Позивач листом від 28.12.2020 року надав до митного органу додаткові документи.

Відповідач листом від 20.01.2021 року залишив рішення про коригування митної вартості товару без змін.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі другорядного методу 2а за ціною договору щодо ідентичних товарів, у зв`язку з чим ним прийняті оскаржуване рішення та картка відмови.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідача - позивачем прострочено оплату товарів, то суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься банківська виписка від 21.12.2020 року на суму 69 598 євро.

Таким чином, позивачем повністю оплачено отриманий товар згідно митного рахунку – фактури від 27.10.2020 року та інвойсу від 27.10.2020 року

У пункті 3 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

За вказаних обставин даний довод відповідача суд відхиляє.

Стосовно доводу відповідача - позивачем не надано інформацію про вартість страхування товару згідно умов поставки CIP та не надано інформацію про вартість перевезення товару, то суд зазначає наступне.

У відповідності до умови поставки CIP Інкотермс 2010 продавець товару зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезення товару до названого пункту призначення, та забезпечити страхування товару.

Таким чином, вартість товару вже включає в себе витрати на транспортування та старування товару.

У пункті 4 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, вказано, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем додатково понесені витрати на транспортування та страхування товару.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Стосовно доводу відповідача - прайс-лист та калькуляція витрат на виготовлення продукту мають суб`єктивний характер, тобто складені для конкретного покупця товару, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 6 та 13 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, калькуляція собівартості виробника є достатнім та належним доказом на підтвердження заявленої митної вартості товару. З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Стосовно доводу відповідача - оскільки позивач отримав знижку на товар, то останній при визначенні митної вартості товару повинен додати до контрактної ціни знижки та інші зменшення звичайної конкурентної ціни у відповідності до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.04.2020 року ціна товару складає 3,56 євро за 1 кг.

Відповідно до митного рахунку – фактури від 27.10.2020 року та інвойсу від 27.10.2020 року вартість товару становить 69 598 євро.

Подані позивачем документи до митного органу в підтвердження заявленої митної вартості товару кореспондують між собою, оскільки містять вартість товару 69 598 євро.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У пункті 4 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, вказано, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Приймаючи до уваги те, що ціна товару - 3,56 євро за 1 кг. вказана у додатковій угоді, яка укладена між сторонами, то позивач правомірно застосував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції).

Стосовно доводу відповідача - у копії митної декларації країни відправлення міститься вартість товару у розмірі 697982 шведських крон або 67 259,166 євро, що не відповідає інформації про вартість товару, яка вказана в рахунках від 27.10.2020 року у розмірі 69 598 євро, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару.

Крім того, митна декларація країни відправлення містить саме статистичну вартість товару, а не вартість товару за контрактом. Також митна декларація країни відправлення міститься посилання на митний рахунок фактуру № 7436018848, який також надавався до митного оформлення та у якому вартість товару становить 69 598 євро.

У пункті 8 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4540 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190905; 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 11.09.2020 року № UA110080/2020/100036/1.

Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110080/2020/00176, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» сплачену суму судового збору у розмірі 4540 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 21.04.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.