Ухвала суду № 96407503, 21.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 квітня 2021 року Справа 160/1616/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Златіна С.В.

за участі секретаря судового засідання – Піскун Я.В.

представника позивача – Дем`янишина М.Ю.

представника відповідача – Армашова І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом до суду та клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без руху та залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/1616/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не виплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні з посади та органів прокуратури;

стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні з органів прокуратури у суму 22278, 90 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в сумі 1060,90 грн. за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 30.12.2020 року по день ухвалення рішення.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду. Клопотання обгрунтовано тим, що 01.02.2021 року позивач звертався до лікаря з малолітньою донькою, що позбавила позивача можливості вчасно звернутися з позовом до суду..

Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивач мав би довідатися про порушення своїх прав у момент його звільненні зі служби тобто 30.12.2020 року, а строк звернення з позовом до суду розпочав свій відлік з 31.12.2020 року. З позовом позивач звернувся до суду лише 02.02.2021 року. Таким чином, позивач пропустив місячний строк звернення з позовом до суду. Оскільки до позовної заяви позивачем не додано клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, то відповідач просить суд залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для надання клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Суд дослідивши клопотання відповідача та позивача, встановив наступне.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом спору є стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до правової позиції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13-ц вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною та додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, яка входить до такої структури.

За вказаних обставин, строк звернення позивача з позовом до суду становить один місяць з дня коли позивач довідався про порушення своїх прав, тобто з моменту ознайомлення позивача із наказом про звільнення його з посади.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

З даним позовом позивач звернувся до суду 02.02.2021 року, що підтверджується штампом на позовній заяві (позовна заява здана нарочно до суду) , який міститься у матеріалах справи.

З наказом про звільнення позивач ознайомився 30.12.2020 року, про що вказано у позовній заяві.

До подання позовної заяви до суду позивач використав досудовий порядок врегулювання спору шляхом направлення відповідачу звернення від 27.01.2021 року, на які отримав відповідь 29.01.2020 року № 21-89 вих.21.

В останній день подання позовної заяви до суду, тобто 01.02.2021 року, позивач звернувся до лікаря з малолітньою донькою, що підтверджується довідкою МЦ «Покровський» від 01.02.2021 року, копія якої міститься у матеріалах справи.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Також суд зазначає, що 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)» (далі – Закон № 540-ІХ), яким розділ VI "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року до 30 квітня 2021 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236.

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи зміст статті 3 КАС України, а також те, що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. При цьому дата введення карантину на всій території України не має значення, якщо процесуальні правовідносини тривають.

Якщо процесуальний строк почав перебіг до 12 березня 2020 року, то його тривалість буде дорівнювати: кількість днів строку, визначеного законом, які пройшли до 12 березня 2020 року + період карантину + кількість днів строку, які залишись від визначеного законом строку.

Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

Згідно із Законом № 540-ІХ строк, на який продовжені процесуальні строки, визначений строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України , пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України , пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи викладене, а також запровадження на всій території Україні карантину, враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначене у ч.1 ст. 2 КАС України, а також право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, а також те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду лише на один календарний день, а також те, що позивач використав досудовий порядок врегулювання спору, то суд вважає поважними причини пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду, а строк звернення з позовом до суду таким, що підлягає поновленню.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивач подав клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до адміністративного суду.

У клопотанні Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

У клопотанні Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без руху - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.