Рішення № 96407305, 01.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Справа № 160/17246/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/17246/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії за період з 01.12.2019 по 27.01.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом ІІІ групи, має статус внутрішньо переміщеної особи та з 01.12.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Пенсія за попереднім місцем проживання виплачена по 30.11.2019 включно. На підставі заяви від 28.01.2020 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку. З 01.03.2020 пенсія, призначена на пільгових умовах незалежно від віку, щомісячно перераховувалася на його поточний рахунок в АТ «Ощадбанк». Пенсія за період з 28.01.2020 по 29.02.2020 була виплачена у травні 2020. Пенсія по інвалідності за період з 01.12.2019 по 27.01.2020, з моменту взяття його на облік відповідачем і до переходу на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку, залишилася невиплаченою. На звернення позивача від 24.07.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь, що пенсія за період з 01.12.2019 по 27.01.2020 буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за вказаний період протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 160/17246/20, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та вказав, що після підтвердження даних про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних, позивача було взято на облік Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.12.2019 та призначено пенсію по інвалідності. 28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії. З 28.01.2020 позивача було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та поновлено виплату пенсії на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк». До дня відновлення виплати пенсії (28.01.2020), по особовому рахунку ОСОБА_1 утворилася заборгованість з виплати пенсії по інвалідності за період з 01.12.2019 по 27.01.2020. Керуючись п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637, відповідач нарахував пенсійні виплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 27.01.2020, які обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Однак, у зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено окремий порядок щодо соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, відповідач позбавлений можливості провести виплату пенсії позивачу за відповідний період.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.07.2015 № 1216002617. Відповідно до поданої 26.07.2019 заяви, позивач з 01.12.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), як пенсіонер, якому призначена пенсія по інвалідності. Пенсія за попереднім місцем проживання була виплачена по 30.11.2019 включно.

На підставі заяви позивача від 28.01.2020, відповідачем було переведено ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та поновлено з 28.01.2020 виплату пенсії на рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк».

У зв`язку з невиплатою пенсії за період з 01.12.2019 по 27.01.2020, тобто з моменту взяття на облік і до переходу на пенсію за віком на пільгових умовах, позивач 24.07.2020 звернувся до відповідача із заявою з питання виплати пенсії.

Листом від 07.08.2020 № 15227-15227/С-04/8-0400/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що пенсія за період з 01.12.2019 по 27.01.2020 буде виплачена після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України у постанові КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Позивач вважає бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії з 01.12.2019 по 27.01.2020 протиправною, а тому і звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 7 цього Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Тобто, за приписами наведених норм, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, визначені законодавством умови для продовження виплати пенсії, були виконані позивачем в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України» на відміну від поняття «законодавство України» не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Посилання відповідача на відсутність окремого порядку щодо виплат сум пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, визначеного абзацом 21 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, є безпідставним та протиправним, оскільки відсутність підзаконного нормативно-правового акту не звільняє відповідача від обов`язку виконання положень Закону, який регулює спірні правовідносини.

Інших доказів та обставин, на підтвердження наявності законодавчо визначених підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідачем не надано.

З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються, зокрема, із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840, 80грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.11.2020 № 111, тому вони підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242 - 246, 255, 262, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.12.2019 по 27.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 01.04.2021.

Суддя О.В. Царікова