Рішення № 96407063, 20.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2021 р. Справа № 120/499/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40867306); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08562602) про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі – відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у невизнанні неправомірними дій адміністрації державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у зв`язку з порушенням законних прав засудженого ОСОБА_1 на отримання талонів-підтверджень щодо наданих ним звернень до адміністрації установи з виконання покарань відповідно до ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року його засуджено до довічного позбавлення волі. Покарання відбуває в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Позивач вказує, що в період з 02.01.2020 року по 09.10.2020 року надавав письмові звернення на ім`я начальника державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" з різних питань, які знаходяться в його особовій справі, а саме в 7, 8, 9 та 10 томах. Однак, адміністрація державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в порушення вимог ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України та наказу Міністерства юстиції України №1304/5 від 02.07.2013 року, отримавши вказані звернення від засудженого ОСОБА_1 , не видали йому талони-підтвердження, які б підтверджували факт отримання звернень від позивача за період з 02.01.2020 року по 09.10.2020 року.

Оскільки державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" порушено його гарантоване законом право на отримання талонів-підтверджень щодо наданих до адміністрації установи звернень, позивач 09.10.2020 звернувся на Урядову гарячу лінію щодо правомірності дій посадових осіб установи виконання покарань. Проте, відповідач, на переконання сторони позивача, не провівши належну перевірку його заяви вказав, що відомості, викладені у зверненні позивача, не знайшли свого підтвердження, відтак, порушення в діях установи виконання покарань відсутні.

Позивач вважає такі дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Ухвалою від 27.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Окрім того, даною ухвалою встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

18.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначає, що зі змісту талону - підтвердження (додаток 1) до наказу Міністерства юстиції України №1304/5 від 02.07.2013 року “Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах” він фактично є підтвердженням прийнятої для надсилання кореспонденції, яка адресована особам, переліченим у п. 4 вищезазначеної інструкції. Разом з тим, позивач не звертався за пересиланням кореспонденції, а із заявами до начальника державної установи, де він відбуває покарання, які не потребували пересилки.

Окрім того, відповідач вказує, що за результатами звернення позивача міжрегіональним управлінням проведена службову перевірку інформації, викладеної у зверненні засудженого від 19.10.2020 року. З приводу викладених у даному зверненні відомостей були відібрані письмові пояснення ОСОБА_1 , опитані ряд засуджених, які відбувають покарання в державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)”, також опитано заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 .

Відтак, відповідач вказує, що із зібраних та вивчених матеріалів перевірки порушень законодавства України та прав засуджених в діях адміністрації державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” не виявлено, про що зазначено, у висновку службового розслідування від 09.11.2020 року.

З огляду на зазначене, сторона відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

05.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

11.03.2021 року до суду подано заперечення, у якому відповідач зазначає, що заперечення та аргументи, викладені представником позивача у відповіді на відзив такими, що не спростовують пояснень, зазначених у відзиві щодо фактичних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи сторін, суд встановив таке.

Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

09.10.2020 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію із скаргою на керівника ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1) стосовного того, що при зверненні з різними заявами йому не надають талон-підтвердження про прийняття заяв на ім`я полковника внутрішньої служби ОСОБА_3

19.10.2020 року вказане звернення надійшло до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань для розгляду та проведення перевірки інформації наведеної в останньому.

За результатами проведеної перевірки 09.11.2020 року складено висновок службової перевірки інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі, який відбуває покарання в державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)” ОСОБА_1 щодо порушень адміністрацією державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” його права на листування в частині ненадання йому талонів-підтвердження.

Відповідач у вищезазначеному висновку зазначає, що службове розслідування інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 щодо порушень адміністрацією державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” його прав на листування, в частині ненадання йому талонів - підтвердження, вважати закінченим. Відомості, викладені у зверненні, свого підтвердження не знайшли, в діях адміністрації ДУ “Вінницька установа виконання покарань (№1)” порушень законодавства України та прав засуджених не виявлено.

Листом від 09.11.2020 року №3/882-20/П-685 ОСОБА_1 повідомлено, що його звернення від 17.07.2020 року розглянуто та відомості, викладені у зверненні свого підтвердження не знайшли та являються такими, що не відповідають дійсності.

Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, зі змісту позовних вимог випливає, що ОСОБА_1 фактично оскаржуються дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо проведення службової перевірки інформації, викладеної у зверненні позивача та, як наслідок, невизнання за результатами останньої неправомірними дій адміністрації державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№ 1)”, відтак, ключовим питанням, яке саме питання щодо належності здійснення службової перевірки.

Відповідно до Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 12.03.2015 № 356/5 “Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України” (далі – Порядок №356/5).

Цей Порядок визначає: підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі – ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань (п. 1 Розділу І Порядку №356/5).

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 Розділу ІІ вказаного Порядку підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Розділом ІІІ Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування.

Так, пунктом 4 зазначеного розділу передбачено, що за зверненнями громадян, представників органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації службові розслідування за наявності повноважень та правових підстав можуть призначати начальники, яким вони адресовані, або начальники тих органів і установ, до структурних підрозділів яких вони надійшли.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування (пункти 8, 9 Розділу ІІІ Порядку №356/5).

Відповідно до п. 1 Розділу V службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Розділом VI передбачений ряд прав та обов`язків учасників службового розслідування, так згідно з п. 2 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має (мають) прав, серед іншого:

- викликати осіб рядового і начальницького складу, стосовно яких проводиться службове розслідування, осіб із числа персоналу органів і установ, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них документи щодо осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, усне або письмове пояснення за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку;

- проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб та про його проведення складається довідка/рапорт. Така(ий) довідка/рапорт долучається до матеріалів службового розслідування;

- ознайомлюватися і вивчати відповідні документи, що стосуються службового розслідування, знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування, а у разі потреби – вилучати їх оригінали з додержанням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом і діловодства та долучати до матеріалів службового розслідування із залишенням копії вилученого документа у відповідному структурному підрозділі органу або установи, де вилучено оригінал.

На виконання зазначених положень Порядку відповідачем відібрані письмові пояснення у ряда засуджених, які відбувають покарання у державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)”, заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковника внутрішньої служби Коцяка І.О. щодо інформації, яка стала предметом перевірки даного службового розслідування.

У своїх письмових поясненнях засуджені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказали, що фактів порушень прав засуджених на листування адміністрацією державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” не допускалось.

Згідно письмових пояснень заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 отримання звернень від засуджених в установі відбувається у відповідності до вимог пункту 4 розділу І “Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 року №1304/5 та пункту 5 розділу XIII “Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5. Випадків порушення прав на листування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 не допускалось.

В свою чергу, відповідно до довідки заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 в силу вимог статті 8 Кримінально - виконавчого кодексу України, пункту 4 розділу І “Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах” та пункту 5 розділу XIII “Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” при отриманні від осіб, взятих під варту та засуджених звернень (кореспонденції) для направлення їх до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань, адміністрація державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)”, видає талон-підтвердження.

Також, у матеріалах висновку від 09.11.2020 року зазначено, що з початку 2020 року по теперішній час засудженим до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 відправлено 90 звернень (кореспонденцій). За всіма випадками направлення кореспонденції засудженому ОСОБА_1 надавались талони-підтвердження.

Окрім того, згідно довідки начальника оперативного відділу державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_9 відомості про порушення прав засуджених на листування, до оперативного відділу установи не надходили.

В матеріалах службового розслідування також наявні письмові пояснення позивача щодо викладених у зверненні відомостей. Відповідно до змісту наданих пояснень ОСОБА_1 вказав про те, що при зверненні до адміністрації державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” із заявами на ім`я начальника установи йому не надають талон-підтвердження.

Розділом VIII Порядку № 356/5 передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються:

- відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

- час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;

- посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді – з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

- наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;

- умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;

- вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

- відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:

- пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Згідно з п. 3 Розділу VIII вказаного Порядку висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Відтак, за результатом проведення службового розслідування, у строк встановлений Порядком №356/5, відповідачем складено висновок службового розслідування інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі, який відбуває покарання в державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)” ОСОБА_1 щодо порушень адміністрацією державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” його прав на листування, в частині ненадання йому талонів-підтвердження.

Із зібраних та вивчених матеріалів перевірки Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції дійшло висновку, що порушень законодавства України та прав засуджених в діях адміністрації державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” не виявлено.

У резолютивній частині висновку від 09.11.2020 року вирішено службове розслідування закінчити.

Отже, дослідивши матеріали справи, докази надані стороною позивача та відповідача на підтвердження своїх доводів, суд встановив, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції проведено службове розслідування та складено висновок, який відповідає вимогам встановлених чинним законодавством України.

При цьому, в рамках даної адміністративної справи суд вважає за необхідне встановити порушене право позивача. Так, останній вказує про порушення його гарантованого Законом права на отримання талону-підтвердження, однак, на думку суду, оцінці підлягає саме право засудженого на звернення з пропозиціями, заявами і скаргами та право на листування. Адже право на отримання таких пов`язане з правами, визначеними ч. 1 ст. 8 КВК України, та реалізується в сукупності.

Відтак, засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є – Кримінально-виконавчий кодекс України (далі – КВК України).

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 КВК України).

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 1, 2 ст. 7 КВК України).

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (ч. 2 ст. 151 КВК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема, одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань.

Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.

Окрім того, ст. 113 КВК України передбачено право на листування, відповідно до ч. 1 якої засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

На виконання вимог статей 8, 107, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, статей 7, 9, 13 Закону України “Про попереднє ув`язнення” та з метою регулювання порядку організації перегляду кореспонденції, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, взяті під варту розроблено Інструкцію з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 року № 1304/5 (далі – Інструкція № 1304/5).

Пунктом 4 Розділу I Інструкції № 1304/5 визначено, що відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про попереднє ув`язнення” і статей 8, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягають перегляду, за винятком випадків, передбачених абзацом третім цього пункту.

Перегляд кореспонденції, яку надсилають засуджені та особи, взяті під варту, здійснюється з письмового дозволу начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі рапорту (клопотання) працівника оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених чи осіб, узятих під варту, з обов`язковим встановленням строку перегляду кореспонденції.

Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, видається талон-підтвердження (додаток 1). Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог Закону України “Про попереднє ув`язнення”, Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України.

Відправлення кореспонденції, зазначеної в абзацах першому, другому цього пункту, здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, з обов`язковим зазначенням прізвища, ім`я та по батькові відправника.

Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.

З аналізу вищезазначених положень КВУ України та Інструкції суд доходить висновку, що талон підтвердження підлягає видачі засудженому/особі, взятій під варту у разі подання звернення (кореспонденції) до:

- адміністрації органів і установ виконання покарань;

- слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів;

- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- Європейського суду з прав людини;

- інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

- уповноважених осіб таких міжнародних організацій;

- суду;

- органів прокуратури;

- інших органів державної влади;

- органів місцевого самоврядування та об`єднань.

Такі звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань або слідчого ізолятора, у свою чергу, останні мають надати талон-підтвердження.

Форма талону-підтвердження визначена додатком 1 до Інструкції № 1304/5. Зокрема, талон містить інформацію про особу, які його видано “про те, що від нього (неї) прийнято для надсилання у запечатаному вигляді конверт” та інформацію про найменування адресата.

Так, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 , адресовані начальнику державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" Григоренку І.В. від 13.01.2020 року, від 11.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 30.04.2020 року, від 16.06.2020 року, від 22.07.2020 року, від 04.08.2020 року, від 08.09.2020 року, від 05.10.2020 року, від 03.11.2020 року. Відповідно до змісту яких, позивач звертався проханням ознайомитись з матеріалами особової справи та отримати належним чином засвідчені копії документів з його особової справи. Про отримання відповідних звернень позивачу не надано талонів-підтверджень, оскільки останні не потребували пересилки іншому адресату, а були прийняті та розглянуті.

На кожній із вищеперелічених заяв наявний підпис посадової особи установи виконання покарань із зазначенням прізвища та посади, що підтверджує отримання такого звернення. Окрім того, наявна резолюція начальника, яка містить вказівки з приводу виконання такого звернення засудженого. Більш того, на кожній із заяв наявний надпис “одержав” або “ознайомлений” із вказанням дати та прізвища позивача, засвідчені особистим підписом ОСОБА_1 , що свідчить про те, що заяви (звернення) позивача від 13.01.2020 року, від 11.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 30.04.2020 року, від 16.06.2020 року, від 22.07.2020 року, від 04.08.2020 року, від 08.09.2020 року, від 05.10.2020 року, від 03.11.2020 року отримані адресатом.

Відтак, надаючи оцінку порушеному право позивача на листування в частині не отримання талонів-підтвердження, суд вважає, що позивач реалізував своє право на листування та звернення з проханнями, заявами і скаргами у повній мірі, що підтверджується відмітками на поданих заявах.

На думку суду, забезпечення права позивача на листування в інший спосіб, зокрема, відмітка на поданих заявах про їх отримання свідчить про дотримання його гарантованого права та досягнення основної мети - належного розгляду поданих заяв, тому суд не вбачає в діях відповідача порушення прав засудженого ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40867306).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08562602).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 20.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна