Рішення № 96407055, 12.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2021 р. Справа № 120/1330/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кшніренко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Середенка М.М.,

представника відповідача: Довбенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо невірного формулювання підстав звільнення позивача зі служби в поліції, викладені у наказі Начальник ГУ НП у Вінницькій області від 18.01.2021 за №6 о/с. Зокрема, позивач вважає, що належною підставою для його звільнення повинно бути зазначено п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв`язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів.

Ухвалою від 23.02.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 19.03.2021 розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні призначеному на 01.04.2021.

За клопотанням представника позивача судове засідання 01.04.2021 відкладено на 12.04.2021.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив від 25.03.2021 за вх. №15793, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи. Зокрема, стороною позивача зазначено, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням вимог Закону України "Про Національну поліцію". Так, позивач стверджує, що рапорт від 05.01.2021 про його звільнення зі служби "за власним бажанням" був написаний під тиском та у зв`язку із тим, що його не призначено керівництвом ГУ Національної поліції у Вінницькій області на іншу посаду після скорочення посади, яку він обіймав - старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції 1 Калинівського відділу поліції Головного управління НП у Вінницькій області.

Також, стороною позивача зазначено, що оскільки на час написання рапорта від 05.01.2021 посади яку обіймав ОСОБА_2 вже не існувало, тому його звільнення зі служби в органах поліції могло відбутись лише з підстав визначених пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" де передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 18.03.2021 за вх. №14136, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що прийняття наказу №6 о/с від 18.01.2021, яким звільнено ОСОБА_2 зі служби в поліції згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), а також зазначення саме такого формулювання підстав для звільнення відбулось в зв`язку з зверненням позивача із рапортом про його звільнення зі служби за власним бажанням.

Також, представник відповідача вказав на необгрунтованість тверджень позивача про те, що на нього чинився тиск та погрози звільнення через службову невідповідність, адже не підтверджуються жодними доказами, та, на переконання сторони відповідача, є спробою виправдати власну помилку з поданим рапортом. В свою чергу, ГУ НП у Вінницькій області вживались заходи щодо залишення позивача на службі шляхом пропонування ряду посад, на які ОСОБА_1 , у разі згоди, міг бути переведений, однак останній не скористався такою пропозицією та подав заяву про звільнення.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою від 05.02.2021 ОСОБА_1 ,1980 року народження, проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи з 22.01.2007 по 30.12.2010, в органах внутрішніх справ з 30.12.2010 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 19.01.2021 в національній поліції України (а.с. 15). Відповідні обставини також підтверджуються відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 11-12).

05.01.2021 майор поліції ОСОБА_2 подав на імя начальника ГУ НП у Вінницькій області рапорт про звільнення з Національної поліції за власним бажанням з 19.01.2021.

18.01.2021 Наказом ГУ НП у Вінницькій області за №6 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

05.02.2021 позивач звернувся до начальника ГУ ПН у Вінницькій області із заявою про внесення змін до наказу від 18.01.2021 за № 6 о/с в частині підстави звільнення шляхом зазначення вірної причини звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а саме: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Також просив внести відповідні зміни в трудову книжку.

01.03.2021 листом № Г-65/04/12/2021 відповідач відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зміну підстави звільнення, мотивуючи тим, що його звільнення відбулось на підставі самостійно поданого рапорту про звільнення за власним бажанням до закінчення строку попередження про звільнення, який мав закінчитись 22.02.2021.

Позивач не погоджується з відмовою у внесенні змін до наказу про звільнення зі служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позиції позивача щодо наявності підстав для внесення змін до наказу про звільнення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Згідно положень статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням. Будь-яких додаткових умов для можливості звільнення за власним бажанням Закон не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, позивач прийняв рішення про написання рапорту про звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Відтак, оскаржуваний наказ прийнято за результатом розгляду відповідного рапорту, що повністю відповідає положенням законодавства.

Крім того, суд враховує, що відповідно до норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), яке регулює порядок проходження службі працівниками Національної поліції особи рядового і молодшого начальницького складу, позивач мав право відкликати свій рапорт про звільнення до винесення відповідного наказу про звільнення.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач правом на відкликання рапорту не скористався.

Водночас, судом встановлено, що рапорт позивачем написано особисто, заяви про відкликання рапорту він не подавав, що не спростовував і під час розгляду справи.

Крім того, позивачем не надано доказів написання рапорту під примусом без власної волі, оскільки матеріали справи не містять відповідних звернень до керівництва, або заяв, поданих в порядку Кримінального процесуального кодексу, до органів поліції, прокуратури, тощо про застосування до нього відповідного психологічного або фізичного примусу з метою звільнення з роботи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №804/117/17.

Щодо посилання позивача на те, що на час прийняття оскаржуваного наказу 18.01.2021 його посада була скорочена, як на підставу для зміни формулювання причин його звільнення, а саме застосування п. 4 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія попередження про наступне вивільнення, яким позивача попереджено, що відповідно до наказу НП України від 16.12.2020 за №983 "Про організаційно-штатні зміни в НП" його посада - старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції 1 Калинівського відділу поліції Головного управління НП у Вінницькій області підлягає скороченню. Також з вказаного попередження слідує, що позивачу повідомлено, що у разі подальшого перебування на цій посаді, він буде звільнений із Національної поліції через скорочення штатів, у встановлені законодавством строки через два місяці. Зі змістом відповідного попередження позивача ознайомлено під підпис 22.12.2020 (а.с. 35).

Отже, відповідачем дотримано положень щодо повідомлення позивача про скорочення штатної чисельності та майбутнього вивільнення за два місяці до такого звільнення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачу 05.01.2021 пропонувались наявні у відповідача вакантні посади, підтвердженням чого є відповідне повідомлення з переліком вакантних посад (а.с. 37). Однак, позивач відмовився від даної пропозиції, що останнім не заперечувалось в судовому засіданні.

Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджується, що зміни до Структури територіальних органів поліції, затверджені з наказом №955 від 08.12.2020, введені в дію з 01.01.2021.

При цьому, суд звертає увагу сторони позивача, що введення в дію нових штатів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУ ПН в областях саме з 01.01.2021, не спричиняє автоматичної ліквідації посад, які підлягають скороченню, а є лише засобом, який дає змогу, за бажанням особи, перевести його на новоутворену посаду.

Додатково слід зазначити, що рапорт позивача про звільнення з займаної посади останнім був поданий в межах двомісячного строку з дня попередження про скорочення його посади, а відтак, суд критично оцінює посилання сторони позивача на те, що на час прийняття наказу №6 о/с від 18.01.2021, посада старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції 1 Калинівського відділу поліції Головного управління НП у Вінницькій області вже була ліквідована.

При цьому, суд зауважує, що внесення введення в дію нових штатних розписів територіальних органів поліції, яке мало місце у період подання позивачем рапорту про звільнення зі служби, не впливає на рішення останнього про розірвання трудового договору за власним бажанням.

В контексті вищенаведеного слід також зазначити, згідно наявних в матеріалах справи доказів, позивач 19.01.2011 у відділі кадрів одержав при звільненні трудову книжку, військовий квиток, обхідний лист, документ для постановки на військовий облік, довідку в УФЗБО (для розрахунку при звільненні), витяг з наказу. При цьому, суд звертає увагу, що при отриманні трудової книжки, позивач не надав будь-яких заперечень проти останнього та не відмовився отримувати трудову книжку, не відкликав свій рапорт про звільнення та не продовжував працювати, що в свою чергу свідчить про беззаперечне погодження розірвати трудовий договір та бажання звільнитися.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу №6 о/с від 18.01.2021 в частині зазначення підстав звільнення ОСОБА_2 зі служби в Національній поліції, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині його скасування.

Враховуючи відсутність підстав для внесення змін до наказу №6 о/с від 18.01.2021 в частині підстав звільнення ОСОБА_2 зі служби в Національній поліції - відсутні й підстави для задоволення позову в решті вимог, а саме щодо анулювання запису під №16, датований 19.01.2021 у трудовій книжці позивача.

Враховуючи вищевикладене, докази наявні в матеріалах справи станом на час розгляду справи, обґрунтування позову в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні поданого адміністративного позову слід відмовити.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 19.04.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна