Ухвала суду № 96407008, 13.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

13 квітня 2021 р. Справа № 0240/2791/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 , під час її перерахунку з 86% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію, виплатити перераховану пенсію ОСОБА_1 , з врахуванням розміру 86% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. На виконання вказаного рішення, 01.11.2018 року виписано виконавчі листи.

02.04.2021 представником позивача до суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 14.09.2018 року у справі №0240/2791/18-а.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що 02.03.2021 року ОСОБА_1 відповідач перерахував і зменшив основний розмір пенсії за вислугу років 86% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення з 01.04.2019року. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не виконало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року по справі №0240/2791/18-а, яке набрало законної сили 17.10.2018 року - при перерахунку 02.03.2021 року самовільно зменшило основний розмір пенсії за вислугу років 86% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення з 01.04.2019 року і виплачує з врахуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Окрім того зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовилось виконати виконавчий лист про стягнення па користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704.80 грн.

Відтак, необхідність звернення до суду в порядку ст.382 КАС України зумовлена тим, що відповідачем, на переконання позивача, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року не виконується відповідачем.

12.04.2021 року 13.04.2021 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові докази.

13.04.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення стосовно поданої заяви, якими відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у заяві. Зокрема вказує, що рішення виконане у межах закону тому, відсутні підстави для встановлення судового контролю у справі №0240/2791/18-а та накладення штрафу на керівника Головного управління.

Сторони у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату час і місце судового розгляду справи. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності представника Пенсійного фонду. Неявка сторін не перешкоджає розгляду цієї заяви.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження. При цьому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив з такого.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, частини 6 статті 246, пункту 4 частини першої статті 322, підпункту "ґ" пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення. Вказана позиція узгоджується із ухвалою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

Як зазначає відповідач, що на виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії заявника, який станом на 13.10.2018 склав - 5579,44 грн (додаток 1) та донараховано кошти в сумі - 6826,30 грн за період з 01 січня 2018 по 12 жовтня 2018, що підтверджується розрахунком на доплату.

Сума заборгованості у розмірі 6826,30 грн підлягала виплаті у відповідності до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету.

Відповідно до вказаного Порядку, нарахована заборгованість в сумі - 6826,30 грн виплачена в серпні 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак зазначає, що Головним управління рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №0240/2791/18-а виконано в повному обсязі.

При цьому зазначає, що даним рішенням надавалась оцінка спірним правовідносинам в частині визначення відсотку грошового забезпечення з 01.01.2018 року під час перерахунку пенсії заявника згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Подальші перерахунки пенсії ОСОБА_1 у цьому рішенні не вирішувались.

З моменту ухвалення рішення у справі 0240/2791/18-а змінились правове регулювання правовідносин в частині визначення розміру виплачуваної пенси позивачу, так рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826 3858 18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З урахуванням вищевикладеного, на користь ОСОБА_1 ухвалено рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі 120/8366/20-а, яким зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 08.12.2020 №ХЛ61183 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 виданої Вінницьким обласним центром комплектування та соціальної підтримки із урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії заявника, який станом на 01.04.2019 склав - 10011,56 грн та донараховано кошти в сумі - 94429,80 грн за період з 01 квітня 2019 по 31 березня 2021, що підтверджується розрахунком на доплату (додаток 4). При цьому, при визначенні нового розміру пенсії заявника застосовано відсоток грошового забезпечення 70, оскільки рішення у справі 0240/2791/18-а на момент виконання рішення у справі №120/8366/20-а вичерпало свою дію.

Така правова позиція Головного управління знаходить своє підтвердження в судовій практиці, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому. Суд також: констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни.

Виходячи зі змісту рішення Європейського Суду можна зробити висновок, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. А тому враховуючи зміни внесені до постанови КМУ №103, рішення ухвалене на користь ОСОБА_1 у справі 0240/2791/18-а закінчило свою дію.

Аналогічна правова позиція неодноразово відображена в національній судовій практиці, зокрема у наступних справах: 802/1663/18-а, 802/1662/18-а та інших.

Щодо повернення Головним управлінням сум сплаченого судового збору слід зазначити, що Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначено - Законом України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання визначені Законом України від 05.06.2012 року за №4901 "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за №845.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Окрім того, п.2 ст.6 Закону №1404 передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, всі виконавчі документи про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.

Іншого порядку виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу чинним законодавством України не передбачено.

Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Суд також враховує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року у цій справі не вирішувалось питання про його негайне виконання.

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що доказів ухилення від виконання рішення заявником до суду не подано, та враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2018 по справі №0240/2239/18-а слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 256 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 14.09.2018 року у справі №0240/2791/18-а відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно оригіналом Суддя

Секретар: