Рішення № 96403587, 20.04.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2021 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/522/21

Номер провадження 2-а/629/5/21

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )

відповідач - командир взводу роти батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Кривцун Олександр Олександрович (місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 315А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження з адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3)

розглянувши адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.01.2021 командиром взводу роти батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Кривцун О.О. відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн, згідно якої він, керуючи транспортним засобом Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , 19.01.2021 о 13 год. 30 хв. по вул. Михайла Грушевського, 5, не виконав вимогу ст.16 Закону України «Про дорожній рух», допустив керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження встановлені Митним Кодексом України, а саме керував транспортним засобом, який ввезено на митну територію України ОСОБА_2 , з метою особистого користування в митному режимі «транзит», де порушено строки переміщення в митному режимі «транзит» та передано у користування водію ОСОБА_1 , який не ввозив його транспортний засіб на митну територію України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП. Вважає, що зазначена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною оскільки порушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП по своїй суті не є правопорушенням в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки безпека дорожнього руху не є об`єктом правопорушення, передбаченого, ч. 8 ст. 121 КУпАП. Крім того, командиром взводу роти батальйону 4 УПП в Харківській області при складанні оскаржуваної постанови застосовувалися норми Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, однак, ч.8 ст.121 КУпАП не згадується в нормах вказаної Інструкції. Також зазначив, що командир взводу роти батальйону 4 УПП в Харківській області повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП. На підставі вищевикладеного, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 797201 від 19.01.2021, винесену командиром взводу роти батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Кривцун Олександром Олександровичем, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн, справу про адміністративне правопорушення відносно за ч. 8 ст. 121 КУпАП закрити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, в наданій суду заяві представник позивача просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності її довірителя, на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві просила її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не з`явився, про час та розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи провести без її участі, надала письмові пояснення згідно яких не погоджується з позовом, вважає його необґрунтованим та не вмотивованим, посилаючись на те, що 19.01.2021 о 13:30 год. за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. М. Грушевського, 5, командиром взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції виявлено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mazda 6, н.з. НОМЕР_1 (Латвійська Республіка), щодо якого Митним кодексом України встановлені обмеження, а саме перебування на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення до 60-ти днів. Шляхом перевірки вказаного транспортного засобу через базу даних МВС ІПНП «АРМОР» - «Митниця», старшим лейтенантом поліції Кривцуном О.О. було встановлено, що транспортний засіб Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , ввезено ОСОБА_2 13.01.2021, яким транспортний засіб не було поміщено у митний режим тимчасового ввезення (транзит), чим порушено вимоги статей 380, 381, 95 Митного кодексу України від 13.03.2012, статті 16, 31 Закону України «Про дорожній рух». Внаслідок цього було винесено постанову серії ДПО18 №797201, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 8500 грн. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи. Зазначила, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Також вказала, що зважаючи на те, що на день відкриття провадження у справі (17.03.2021) строк оскарження сплинув, постанова була звернута на виконання, а отже знаходиться у МВДДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Частиною п`ятою ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

При вирішення питання щодо прийняття відзиву на позовну заяву суд враховує, що провадження у справі було відкрито ухвалою від 17.03.2021, якою встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу місцезнаходження ДПП НПУ, яка зазначена в ЄДРЮО та ФОП та ГФ і на офіційну поштову адресу ухвала від 17.03.2021 не надходила.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Таким чином, враховуючи викладене вище, доводи, викладені представником відповідача, суд, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, вважає за необхідне, заяву представника УПП в Харківській області ДПП задовольнити, визнати пропуск строку на подання відзиву у даній справі поважним та прийняти даний відзив.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що третьою особою подано письмові пояснення щодо позову, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого Згідно положень ст..289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Позивач посилався на те, що у звязку з запровадженими обмеженнями встановленими КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ним було пропущено строк для подачі позовної заяви через перебування на самоізоляції.

Враховуючи викладені доводи позивача, запровадження на всій території України карантину, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення 19.01.2021, надходження позовної заяви до суду 01.02.2021, суд доходить висновку, що наявні обставини для поновлення строку для звернення позивача до суду з позовом.

Суд дослідивши матеріали справи та подані докази, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.01.2021 о 13 год. 15 хв. в м. Лозова Харківської області, вул. Михайла Грушевського, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним Кодексом України згідно бази ІПНП даний транспортний засіб ввезено 13.01.2021 ОСОБА_2 у режим тимчасового ввезення терміном до 60 діб та транспортний засіб використовував ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України та не поміщував в митний режим транзиту, чим порушено вимоги статей 380, 381, 95 Митного Кодексу України та статей 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», зафіксовані на бодікамеру, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина 1 статті 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Частинами 3-5 статті 31 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Відповідно до п.30.1 Правил дорожнього руху власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Згідно ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок митного оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та відповідальність за порушення митних правил, регулюються Митним кодексом України.

Частиною першою статті 380 Митного кодексу України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 8, 11, 29, 30 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; виявляє транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб та не зареєстровані в Україні у встановлені законодавством строки; вживає заходів для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби використовуються для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також заходів для виявлення неправомірного розкомплектування таких транспортних засобів; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 222 КУпАП, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладення адміністративних стягнень.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Разом з тим, за приписами ч. 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відтак, розгляд справи про таке адміністративне правопорушення здійснюється без складення протоколу.

Щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, то суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.8 ст.121 КУпАП.

Рішення КСУ 26.05.2015 по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, інспектор мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є підставами для скасування постанови.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За визначенням п. 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

За приписами п. 4 цієї Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Наведені вище положення Інструкції № 1026 вказують на те, що нагрудна камера поліцейського та портативний відеореєстратор є одним і тим самим технічним засобом, використання якого прямо передбачено нормами Закону України «Про Національну поліцію».

Як зазначено в п. 8 оскаржуваної постанови серії ДПО18 № 797201 від 17.01.2021, до постанови додається рапорт, відеозапис з бодікамери.

Відповідно до наданої до суду довідки (а.с. 50), транспортний засіб Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в республіці Латвія, був ввезений на територію України 13.1.2021 громадянином ОСОБА_2 в митному режимі транзит, через пункт пропуску відділ митного оформлення №3 митного поста «Ягодин-Дорогуск».

Зазначені відомості підтверджують встановлені поліцейським під час розгляду адміністративної справи обставини керування позивачем транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Пунктом 10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейським правомірно.

Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності нескладення відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки згідно ч.2 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч.5 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не покладає на уповноважену особу обов`язку зі складення протоколу про таке правопорушення.

Щодо використання баз даних митних органів, то суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 3 статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Поліція зобов`язана письмово інформувати митні органи про виявлення нецільового використання та/або передачі транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також про виявлення розкомплектування таких транспортних засобів (ч. 5 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних»

Інформаційна взаємодія між митними органами та Національною поліцію України здійснюється відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України та Міністра фінансів України, затвердженого наказом МВС України та Міністерства фінансів України від 13.05.2020 № 386/208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2020 за № 446/34729.

Як зазначено у п. 2 розділу І цього Порядку інформаційну взаємодію відповідно до цього Порядку здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України та Державна казначейська служба України (далі - суб`єкти інформаційних відносин).

Суб`єкти інформаційних відносин передають та приймають інформаційні файли в обсягах та за змістом, необхідних для надання адміністративних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань (п.3 розділу І Порядку).

Відповідно до п. 5 Переліку відомостей, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії інформаційних систем (додаток до Порядку), розпорядником відомостей стосовно транспортних засобів та осіб, стосовно яких органами доходів і зборів виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту; транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України та/або поміщених у митний режим транзиту та громадян, які їх ввозили чи поміщували в митний режим транзиту є Держмитслужба, а одержувачами відповідної інформації -МВС, Адміністрація Держприкордонслужби та Національна поліція.

Враховуючи викладене, суд вказує на наявність правових підстав для використання працівниками Національної поліції відомостей, розпорядником яких є Держмитслужба, зокрема, стосовно транспортних засобів, щодо яких порушено строки митного режиму «тимчасове ввезення», та осіб, які ввезли вказані транспортні засоби та помістили їх у цей митний режим.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що доказів щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення, позивач не навів, а судом не встановлено, що в сукупності з усіма встановленими судом обставинами виключає протиправність винесеної відповідачем постанови.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Досліджуючи надані представником відповідача докази, судом встановлено, що вони підтвердили наявність вини ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду України від 14.03.2018 по справі №760/2846/17).

Однак, відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, статтями 2, 4, 5 9, 19, 20, 31, 73, 77, 134, 139, 242, 249, 286 КАС України,ст. ст.7, 9, 121, 222, 247, 251, 252, 258, 268, 280 КУпАП, статтями 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 315-А

третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3

Суддя К.Ш. Харабадзе