Вирок № 96403238, 21.04.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/789/21

Провадження № 1-кп/345/172/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2021 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

прокурора Майковського Р.Р.

захисника Клюби П.Р.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120200901700000787 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Новий Роздол Миколаївського району Львівської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого водієм ТОВ «Осмолода-Транс», громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримання тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку він вчинив.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

01.09.2020 о 02.35 год. Водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, що між населеними пунктами м. Калуш та с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області у напрямку м. Чернівці.

У цей час на проїзну частину дороги у невстановленому місці справа наліво відносно руху автомобіля почав перетинами пішохід - ОСОБА_2 , 1960 року народження, чим створював водію ОСОБА_1 небезпеку для руху. При наближенні до потерпілого водій ОСОБА_1 не мав можливості виявити пішохода ОСОБА_2 , який був одягнений в темний одяг, на достатній відділі для уникнення наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, в результаті чого вчинив автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI наїзд на потерпілого. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 помер на місці події від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, крововиливами в м`які покриви голови, забійною раною волосистої частини голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку, внаслідок чого він не міг вижити при наданні кваліфікованої медичної допомоги.

Після наїзду на пішохода ОСОБА_2 водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 2.10 а), г) Правил дорожнього руху, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого у небезпечний для життя стан. Маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обв`язку. Що покладений на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, а саме не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не вжив можливих заходів для надання йому домедичної допомоги, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, а умисно залишив його у небезпечному для життя стані та втік з місця події.

Суд розглядає дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, відповідно до якої, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, обставини вчинення ним злочину підтвердив відповідно до викладеного. Зазначив, що вчинив дане кримінальне правопорушення у стані шоку, оскільки сильно перелякався, тому й покинув місце ДТП. Розкаявся у вчиненому, просив суворо його не карати.

У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він визнав свою вину повністю, щиро розкаявся, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, шкода потерпілій відшкодована, тому просив призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 135 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, із застусуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов"язки передбачені ст. 76 КК україни.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, однак її представник адвокат Барнич В. М. подав суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Зазначив, що підтримують позицію сторони обвинувачення у повному обсязі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримання тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку він вчинив.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд прийшов до висновку визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи і обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки він не заперечує проти цього, а інші учасники судового розгляду дали на це згоду. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд вважає щире каяття.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який на «Д» обліку у психіатра та нарколога не числиться (а.с. 47, 48), одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей (а.с. 41, 42, 50), має постійне місце роботи (а.с. 39-40), позитивно характеризується за місцем праці (а.с. 43) та відшкодування завданої шкоди потерпілій (а.с. 51).

Враховуючи вимоги ст.65 КК України щодо необхідності й достатності призначення покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи дані про особу та пом`якшуючі обставини, суд згідно положень ст. 75 КК України, проти чого не заперечили інші учасники процесу вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуюча: