Вирок № 96401879, 21.04.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/1940/20

Дата документу 21.04.2021

Провадження №1кп/554/131/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В.,

прокурора Дяченка С.Г.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Буряка Д.М.,

захисника Семехи Д.С.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017170040003514 від 12.08.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кріпенське, м. Антрацит Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого інженером (спеціалістом) ПАТ КБ «Приватбанк», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

в с т а н о в и в:

11 серпня 2017 року, о 01 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , в ході виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязнених відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, ухопив неповнолітнього ОСОБА_1 за праву руку та штовхнув, від чого той упав додолу. З метою подолати опір та утримати останнього, він правою рукою натиснув на його шию, притиснувши до підлоги та в ході штовханини наніс йому кулаком руки удар в щелепу. Через те, що неповнолітній ОСОБА_1 не заспокоївся та надалі почав стукати в двері спальні, заважаючи йому відпочивати, він застосував до нього приблизно 6-7 разів електричним струмом від дії електрошокера в ділянку лівого передпліччя, спини та рук, внаслідок чого завдав тому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден шкіри голови, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, які могли утворитись не менш ніж від 19-ти кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, які кваліфікуються, як в своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. При цьому неможливо повністю виключити утворення саден шкіри нижньої третини шиї справа по хребетній лінії, в ділянці 12-го грудного хребця дрібнокрапкового характеру по задній поверхні правого плечового суглобу при застосуванні електрошокеру.

За таких обставин дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, просив суд виправдати його за відсутністю в його діях складу такого кримінального правопорушення, оскільки фізичної сили та електрошокера до неповнолітнього ОСОБА_1 він не застосовував, тілесних ушкоджень тому не спричиняв, а потерпілий та свідки через виниклі неприязнені стосунки між ними, обмовили його.

Описуючи обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, ОСОБА_3 показав суду, що за три дні до подій до нього звернулася дружина ОСОБА_4 з проханням встановити програму «Батьківський контроль», щоб обмежити її старшого сина ОСОБА_1 у користуванні в нічний час Інтернетом, що він і зробив. Це викликало невдоволення у ОСОБА_1 та о 01 год 11.08.2017 року він почав з`ясовувати стосунки з матір`ю, вимагаючи відновити доступ до Інтернету, на що та відповіла категоричною відмовою та наказала йти спати. Однак той продовжував стукати в двері спальні та наполягати на своєму. Оскільки він вже відпочивав, то не втручався в розмову ОСОБА_4 з сином і будь - які стосунки з останнім не з`ясовував. Наступного дня в квартиру прийшла сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка раніше висловлювала невдоволення тим, що він проживав у цій квартирі. Вона відразу ж пред`явила претензії до його дружини з приводу того, що та обмежила ОСОБА_1 в користуванні Інтернетом в нічний час. У ході ж цієї розмови їй ніби - то здалося, що той побитий, хоча будь - яких видимих ушкоджень на його тілі не було. Далі з помсти йому, через неприязнені стосунки, ОСОБА_5 зателефонувала колишньому чоловікові ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та повідомила неправдиву інформації про побиття ОСОБА_1 . Через це він був змушений надавати пояснення працівникам поліції, а ввечері того ж дня, за місцем свого проживання, був побитий ОСОБА_2 .

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення за викладених вище обставин повністю підтверджуються показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , свідків, письмовими доказами в їх сукупності.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що на час подій він проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , бабусею, меншим братом та ОСОБА_3 . Оскільки були канікули, то мати дозволила йому користуватися без обмежень Інтернетом. Однак 11 серпня 2017 року, в нічний час, вона його відключила, через що він пред`явив до неї претензії та почав стукати в двері спальні, де та відпочивала з ОСОБА_3 . На стук вийшов останній та відразу ж ухопивши його за праву руку, штовхнув, від чого він упав додолу. Оскільки він пручався, відбивався, ОСОБА_3 , щоб втримати його, правою рукою натиснув йому на шию, притиснувши до підлоги, а далі наніс кулаком руки удар в щелепу. Після цього він припинив чинити опір, а ОСОБА_3 залишив його і повернувся до спальні. Однак він не заспокоївся та продовжив з`ясовувати стосунки з матір`ю з приводу відключеного Інтернету і знову стукав у двері її спальні. Цього разу знову вийшов ОСОБА_3 і тримаючи в руках електрошокер чорного кольору у вигляді ліхтарика, наніс удар електричним струмом в ділянку його лівого передпліччя, від чого він упав додолу, а той продовжив застосовувати до нього струм тим же предметом по спині та руках, приблизно 6- 7 разів, від чого він відчув сильний біль і в нього сталося самовільне сечовипускання. Того ж дня, приблизно о 15 год він розповів своїй тітці ОСОБА_5 про побиття його ОСОБА_3 , показав їй наявні в нього тілесні ушкодження від ударів в області щелепи, рук, ніг, а також від дії електрошокера біля шиї. Після цього тітка повідомила його батька про такий факт, який відвіз його до лікарні.

Свої показання неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 підтвердив під час слідчого експерименту, в ході якого відтворив обставини, які мали місце в нічний час 11 серпня 2017 року в квартирі, в якій він на той час проживав, та при яких ОСОБА_3 завдав йому тілесних ушкоджень рукою і електрошокером, про що складено протокол і фототаблицю до нього, які досліджені судом. (а.с. 191 - 193, 194 - 199 тому 1).

Законний представник ОСОБА_2 показав суду, що 11 серпня 2017 року до нього зателефонувала сестра його колишньої дружини ОСОБА_5 та повідомила про побиття ОСОБА_3 його старшого сина ОСОБА_1 . У той же день, при зустрічі з сином, той повідомив йому обставини конфлікту, а також розповів про побиття, в тому числі і застосування до нього електрошокера. На синові він бачив тілесні ушкодження у виді синців на колінах, лікті, щелепі, при чому на шиї, спині були наявні червоні плями у виді крапок, що за характеристиками могло вказувати на застосування до нього електрошокера. Відразу ж він відвіз сина до медичного закладу та звернувся з заявою на неправомірні дії ОСОБА_3 до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_5 показала, що 11 серпня 2017 року вона прийшла за місцем проживання своєї матері, де в розмові з племінником ОСОБА_1 побачила на його тілі численні синці на спині, руках, ногах, щелепі, а також ушкодження червоного кольору на шиї, спині та руці у виді двох крапок. Останній повідомив їй, що його вночі побив ОСОБА_3 та застосовував до нього електричний струм від електрошокера. Сестра ОСОБА_4 відмовилася будь - що пояснювати з цього приводу, заступалася за ОСОБА_3 , а тому вона повідомила про це її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який надалі відвіз сина до лікарні та звернувся з заявою до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_6 показав, що являється племінником ОСОБА_3 , тобто рідним сином її сестри ОСОБА_5 . Раніше, перебуваючи в квартирі, де проживає ОСОБА_4 , він бачив предмет у вигляді електрошокера чорного кольора, у вигляді ліхтарика, яка сама демонструвала його перед ним. У серпні 2017 року він дізнався від своєї матері ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 був побитий ОСОБА_3 та той застосовував до нього фізичну, а також електрошокер. Через декілька днів після цього він зустрівся з ОСОБА_1 і бачив на його щелепі синець, а на шиї слід червоного кольору у виді крапки, який схожий від дії електрошокера.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що 11 серпня 2017 року, в нічний час, її неповнолітній син ОСОБА_1 почав з`ясовувати з нею стосунки з приводу заборони користуватися Інтернетом. Його поведінка супроводжувалася настирними вимаганнями ввімкнути Інтернет, голосним стуком у двері спальні, де вона відпочивала з ОСОБА_3 . На її вимоги заспокоїтися та йти спати він не відреагував та заважав іншим членам сім`ї, в тому числі її престарілій матері. Будь - який конфлікт між ОСОБА_3 та її сином вона заперечила, як заперечила і наявність у квартирі електрошокера. У той час розмову з сином вела лише вона, виштовхувала його з кімнати, щоб він йшов спати. Цього ж дня, вдень, до квартири прибула її сестра ОСОБА_5 , яка побачивши на шиї ОСОБА_1 подряпину, почала розпитувати про обставини її спричинення. У відповідь на це, вона припустила та повідомила сестрі, що сама могла подряпати сина, коли виштовхувала вночі його зі своєї спальні. Однак ОСОБА_5 зателефонувала до її колишнього чоловіка та розповіла про те, що ніби - то син був побитий ОСОБА_3 . На теперішній час її стосунки з дітьми є напруженими, вони не спілкуються та проживають з колишнім чоловіком.

На а.с. 168 тому 1 наявний рапорт старшого інспектора - чергового Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, із якого слідує, що 11 серпня 2017 року від лікаря надійшло повідомлення про виявлення тілесних ушкоджень у неповнолітнього ОСОБА_1 у вигляді забою шиї та обличчя, забою грудної клітки, ліктьових та колінних суглобів, забою щелепи. Дитина оглянута лікарем та відпущена додому.

11.08.2017 року із заявою до Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що вночі 11 серпня 2017 року співмешканець колишньої дружини ОСОБА_3 завдав тілесні ушкодження його неповнолітньому синові ОСОБА_1 (а.с. 179 тому 1).

Відповідно до висновку судового медичного експерта № 1434 від 20.11.2017 року, на основі даних додаткової судової експертизи ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, останньому було завдано тілесні ушкодження у вигляді синців та саден шкіри голови, шиї тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, які могли утворитися не менш як від 19-ти кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах вказаних в постанові, які кваліфікуються, як в своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Садно шкіри лівого колінного суглобу могло утворитися і при падінні тіла на площину, як з наданим прискоренням, так і без такого. (а.с.187 тому 1).

Висновком додаткової судової - медичної експертизи № 613 від 26.06.2018 року підтверджено наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , а також зазначено про неможливість повного виключення утворення саден шкіри нижньої третини шиї справа по хребетній лінії, в ділянці 12-го грудного хребця дрібнокрапкового характеру та по задній поверхні правого плечового суглобу і при застосуванні електрошокера. Окрім того, показання потерпілого ОСОБА_1 дані ним під час проведення слідчого експерименту загалом не суперечать механізму утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень. (а.с.201 -202 тому № 1).

Згідно даних викопіровки із журналу обліку первинних звернень хворих по травмпункту, ОСОБА_1 11.08.2017 року звертався до даного медичного закладу. (а.с. 189, 190).

На а.с. 217 - 220, 221 тому 1 наявний протокол огляду відеозапису, який виготовлений з нагрудної камери поліцейського, які прибули на виклик 11.08.2017 року о 23 год 56 хв. у квартиру АДРЕСА_3 , де стався конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На відеозаписі неповнолітній ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції про обставини побиття його ОСОБА_3 , зокрема і про застосування тим до нього електричного струму від електрошокера.

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам у кримінальному провадженні, дослідженими в судовому засідання, показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що він фізичної сили та електрошокера до неповнолітнього ОСОБА_1 не застосовував, тілесних ушкоджень тому не спричиняв, а потерпілий та свідки через виниклі неприязнені стосунки між ними, обмовили його.

Судом допитаний законний представник потерпілого ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтвердили наявність тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_1 , описали їх за зовнішніми характеристиками. При чому наявність тілесних ушкоджень у потерпілого було зафіксовано лікарем та підтверджено висновками судових експертиз. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заперечив наявність на тілі ОСОБА_1 11.08.2017 року будь - яких тілесних ушкоджень, що є суперечливим, не відповідає дійсності та спростовано матеріалами справи.

З цих же підстав суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_1 та розцінює її поведінку сприянням обвинуваченому ОСОБА_3 уникнути відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Суд знаходить суперечливими показання обвинуваного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Остання в судовому засіданні вказала, що поведінка ОСОБА_1 супроводжувалася настирними вимаганнями ввімкнути Інтернет, голосним стуком у двері спальні, де вона відпочивала з ОСОБА_3 . На її вимоги заспокоїтися та йти спати він не відреагував та заважав іншим членам сім`ї, в тому числі її престарілій матері. Однак ОСОБА_4 заперечуючи будь - який конфлікт з потерпілим зазначив, що останній поводив себе коректно, спокійно та жодним чином нікому не заважав відпочивати.

Судом встановлено, що для проведення судової медичної експертизи в розпорядження експерта було надано викопіровку з Журналу обліку первинних звернень хворих по травмпункту ДМКЛ м.Полтави, початий 24.07.2017 року, закінчений 12.10.2017 року. Запис 6724 від 11.08.2017 року: « 11.08. побив шокером співмешканець мами. Садна обличчя, шиї, спини, обох колінних суглобів. Діагноз: забій, садна обличчя, спини, обох колінних суглобів. Зі слів пацієнта травми нанесено шокером».

Таким чином, експертиза проведена на основі даних медичної документації, даних огляду підекспертного, а тому в суду відсутні будь - які сумніви щодо допустимості доказів у вигляді судових експертиз, на що посилався захисник.

Суд не приймає до уваги доводів захисника в тій частині, що відсутність фото тілесних ушкоджень потерпілого, які могли б зробити свідки, експерт або лікарі ставить під сумнів їх наявність взагалі, оскільки наявність таких ушкоджень підтверджена іншими доказами в справі, про які зазначено вище.

При цьому наявність неприязнених стосунків між потерпілим, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовує причетність останнього до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , при обставинах, про які той повідомляв.

У сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що саме умисними діями ОСОБА_3 , на ґрунті виниклих неприязнених відносин з потерпілим, було протиправно заподіяння тому тілесні ушкодження, а тому його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 неспроможними та суперечливими в частині того, що кримінального правопорушення він не вчинив, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілого, які він підтвердив під час слідчого експерименту, не змінював їх, в деталях повідомив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень. Такі показання узгоджуються з показаннями законного представника, свідків, є логічними, послідовними, підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами та узгоджуються між собою.

При цьому суд визнає віктимною поведінку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 , а саме такою, що спровокувала виникнення ситуації, сприяла вчиненню кримінального правопорушення та можливості заподіяти йому шкоду.

На підтвердження цьому свідчить той факт, що ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім, розпочав з`ясовувати стосунки зі своєю матір`ю, яка законно обмежила його доступ в нічний час до мережі Інтернету. З`ясування таких стосунків з матір`ю зі сторони потерпілого супроводжувалося словесною перепалкою, гучним стуканням в двері, порушенням нічного сну осіб, які в той час перебували в квартирі, в тому числі і ОСОБА_3 , що спровокувало його на вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає віктимну поведінку потерпілого.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Згідно ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 вчинено кримінальний проступок, він є офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, на обліку у лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

Згідно висновку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе, його особа не становить високу небезпеку для суспільства.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_3 , його поведінку як під час скоєння злочину, так і після. Зокрема суд наголошує, що вчинення протиправних дій стосовно неповнолітнього супроводжувалося використанням приладу, пристосованого виключно для самооборони та його застосування при дії електричним струмом на тіло людини супроводжується сильним фізичним болем. Окрім того суд враховує висновок органу пробації, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, а тому приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Ч.5 ст.74 КК України визначено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі. (п.1 ч.1 ст.49 КК України).

Згідно ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке інкриміновано стороною обвинувачення ОСОБА_3 передбачає покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, а тому відносяться до кримінальних проступків та згідно з обвинувальним актом є вчиненими 11 серпня 2017 року.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке є кримінальним проступком, строки давності за якими витекли, то він підлягає звільненню від покарання, а провадження у справі в цій частині закриттю.

Законним представником потерпілого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому він просить стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., який мотивований тим, що під час завдання тілесних ушкоджень потерпілий відчував сильний фізичний біль, після подій зазнав душевних страждань, відновлював свій фізичний стан, припинив спілкування з матір`ю, був змушений проходити курс лікування.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов не визнав з підстав того, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_1 не вчиняв, про що надав суду відзив на позов. (а.с. 121 тому 1).

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Обставини завдання умисних тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 доведені матеріали справи, а тому виходячи із характеру їх завдання, наслідків, які настали, суд вважає, що потерпілому було завдано моральну шкоду.

Тобто, з урахуванням обставин справи, тяжкості та характеру вчиненого кримінального правопорушення, про що суд зазначив вище, а саме застосування фізичної сили стосовно неповнолітнього, який є слабший в силі віку від обвинуваченого, використання приладу, пристосованого виключно для самооборони та його застосування при дії електричним струмом на тіло людини, супроводжується сильним фізичним болем, а також з урахуванням поведінки потерпілого, яку суд визнав віктимною, суд оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Таким чином, позов законного представника потерпілого ОСОБА_2., поданого в інтересах неповнолітнього потерпілого підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу, що окремо досліджує суд за результатами розгляду справи, а не як майнову шкоду, про що неправильно зазначено у позові.

На розгляд суду не надано квитанції про оплату витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн., розрахунок виконаних робіт, а тому суд позбавлений можливості за необґрунтованістю вирішити дане питання та відмовляє в їх стягненні з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючисьст.ст. 373, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12017170040003514 від 12.08.2017 року - закрити.

Речові докази: СД - диски із записами процесуальних дій зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_2, поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а також ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно