Рішення № 96401515, 31.03.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5351/19

2/296/770/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби у м. Житомирі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

31.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом і просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.09.2015 року звернувся до Житомирського ВП в Житомирській області про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст.190, ч.1 ст.382 КК України, оскільки вважає себе постраждалим.

Зазначає, що змушений був звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність працівників РВ УМВС щодо невнесення відомостей про злочин до ЄРДР. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 25.05.2016 року було зобов`язано уповноважених осіб Житомирського ВП внести відомості за його заявою до ЄРДР.

24.09.2016 року справа була закрита без допиту державного виконавця та проведення інших необхідних слідчих дій. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року постанова про закриття провадження була скасована, а справа передана до слідчого відділу для подальшого розслідування.

07.08.2017 року державний виконавець самостійно направив подання до поліції щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, однак, допитаний так і не був.

28.11.2018 року кримінальне провадження №12016060170000753 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

25.01.2018 позивачем подано заяву щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , яку знову не внесено до ЄРДР, що стало підставою для задоволення скарги Богунським районним судом м.Житомира 09.02.2018.

Зазначає, що з моменту подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 , тобто з вересня 2015 року, пройшло майже 4 роки, проте слідчими так і не допитано державного виконавця, що свідчить про їх небажання встановити всі події та обставини по справі. Посилаючись на те, йому внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу завдано душевних страждань через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити захист законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій, що породжує недовіру до Держави та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, а також через необхідність витрачати додаткові зусилля для подолання штучно створених перешкод, оскільки доводилося неодноразово звертатися до прокуратури та витрачати час на написання скарг, поїздки, відвідування судових засідань, тому просить стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

03.06.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Галасюка Р.А. у справі відкрито провадження (а.с.37).

23.09.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Рожковій О.С. (а.с.40).

07.10.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Рожкової О.С. справу прийнято до її провадження, надано позивачеві строк для усунення недоліків (а.с.43-44).

12.11.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Рожкової О.С. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.50-51).

10.12.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.59-63) та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що позивачем не вказано підстав щодо стягнення шкоди шляхом, зазначеним у позовних вимогах, а також не зроблено посилання на нормативно-правовий документ, який передбачав би покладення відповідальності на органи казначейства за дії, бездіяльність підприємств, установ та організацій.

Також вважає, що позивач не належить до осіб, які мають право на відшкодування шкоди на підставі Закону України "Про порядок відшкодування, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Зазначає, що згідно мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які отримують фінансування з Державного та місцевих бюджетів у 2017 році, такий державний орган як ГУ НП в Житомирській області обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Житомирській області на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування. При встановленні судом дійсно спричиненої шкоди стягнення повинно проводитися не управлінням Казначейства, а з рахунків винних органів як розпорядників бюджетних коштів, які відкриті в Головному управлінні Державної Казначейської служби України в Житомирській області.

Крім того, вважає, що позивачем не надано докази на підтвердження спричиненої моральної шкоди.

27.12.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Рожкової О.С. заявлено самовідвід (а.с.72-73).

08.01.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Анциборенко Н.М. (а.с.76).

10.01.2020 ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Анциборенко Н.М. справу прийнято до провадження (а.с.77).

27.01.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.89-93) і пояснив про завдання йому душевних страждань та приниження ділової репутації. Також зазначив, що сума моральної шкоди не є завеликою та метою позову не є збагачення.

14.02.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ГУ НП в Житомирській області подав письмові пояснення на позовну заяву (а.с.98-102). Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і зазначає, що відомості внесено до ЄРДР та розпочато розслідування провадження на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 25.05.2016 року.

За результатами розслідування 24.09.2016 року кримінальне провадження закрито згідно п.2 ч.1 ст.284 КК України.

15.03.2018 року заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури Толочком В.В. досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.

28.11.2018 року кримінальне провадження вдруге закрито згідно п.2 ч.1 ст.284 КК України.

02.04.2019 заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури Кравцовим Г.Є. досудове розслідування у провадженні відновлено.

16.10.2019 року слідчим Миколаєнко О.М. кримінальне провадження втретє закрито згідно п.2 ч.1 ст.284 КК України.

За скаргою позивача щодо неналежного здійснення слідчими досудового розслідування кримінального провадження проведено перевірку та за результатами перевірки заходи дисциплінарного реагування щодо працівників слідчого відділення Житомирського РВП не вживалися (а.с.98-102).

19.02.2020 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.113).

26.02.2020 року позивач подав відзив на пояснення ГУНП в Житомирській області (а.с.117-121) та зазначив про тривалість слідства та відсутність слідчих дій. Справа, яка не є складною, розслідується неефективно майже чотири роки та десь періодично зникає, а він змушений докладати чимало зусиль аби відшукати та відновити кримінальне провадження.

Також зазначає, що протиправність дій Житомирського РВП підтверджується ухвалою Богунського районного суду м.Житомира про незаконність постанови про закриття кримінального провадження та постановою прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що не виконано слідчі дії.

14.08.2020 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира справу призначено до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.136).

03.12.2020 у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача до участі у розгляді справи залучено Житомирську обласну прокуратуру в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с.148).

01.02.2021 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Житомирської обласної прокуратури подав пояснення на позовну заяву (а.с.159-163). Вважає, що позовна заява є необґрунтованою та позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань, а також не зазначено про конкретні страждання.

Крім того, зазначає про відсутність будь-яких судових рішень чи ухвал, якими би встановлювалася неправомірність дій чи бездіяльність органів досудового розслідування під час розслідування кримінального провадження за фактом можливого умисного невиконання рішення суду ОСОБА_2 .

Вважає, що відсутні підстави цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

11.02.2021 позивач подав відповідь на пояснення Житомирської обласної прокуратури (а.с.173-176) та звертає увагу, що рішення суду ухвалено десять років тому, перебуває на примусовому виконанні сім років і вже п`ять років розслідується кримінальне провадження щодо умисного невиконання рішення суду ОСОБА_2

17.02.2021 представник Житомирської обласної прокуратури подав заперечення на відповідь на пояснення (а.с.187-189) та зазначає, що за результатами досудового розслідування постановою слідчого Житомирського РВП Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 16.10.2019 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Рішення про закриття кримінального провадження є чинним і не скасовувалося, тому вважає, що відсутні: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок; вина заподіювача шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача - Управління державної казначейської служби у м.Житомирі в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Житомирської обласної прокуратури у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головного управління Національної поліції в Житомирській областіу судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 30.06.2011 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №2-645/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4500 грн. боргу за договором позики, 1000 грн. неустойки, 107,70 грн. судових витрат (а.с.10-11).

06.06.2012 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №2-811/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3600 грн. боргу за розпискою від 27.01.2008 та 214,60 грн. судового збору (а.с.12).

20.10.2015 Управління МВС України в Житомирській області листом за вих.№Д-442 ОСОБА_1 повідомило, що заява від 05.10.2015 з приводу неповернення боргу громадянином ОСОБА_3 розглянута та встановлено, що по даному факту відсутнє кримінальне правопорушення (а.с.13), про що також складено висновок від 20.10.2015 (а.с.14).

25.05.2016 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано уповноважених осіб Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по заяві ОСОБА_1 від 29.09.2015 року (а.с.15-16). Як вбачається з ухвали слідчий суддя дійшов висновку, що працівниками Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області не дотримані вимоги ст.214 КПК України та допущено неправомірну бездіяльність.

24.09.2016 слідчим Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області Рутківською А.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016 року у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.17-18).

22.11.2016 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову старшого слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області Рутківської А.А. від 24.09.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060170000753 від 09.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, скасовано (а.с.19-21). Як вбачається з ухвали слідчий суддя дійшов висновку щодо непроведення слідчим необхідних слідчий дій та передчасності прийнятого нею рішення.

08.12.2017 листом заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України за вих.№24/д-6159 ОСОБА_1 повідомлено, що ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження до Житомирського РВП ГУНП в Житомирській області не надходила (а.с.22-23).

29.01.2018 листом Богунського районного суду м.Житомира за вих.№295/14302/16-к ОСОБА_1 повідомлено, що ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року направлена до СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області 28.11.2016 року за вих.№19828 та отримана 01.12.2016 року (а.с.24).

09.02.2018 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано Житомирське ВП Головного управління Національної поліції в Житомирській області зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяву ОСОБА_1 від 24.01.2018 щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , за ст.382 КК України (а.с.32-33).

15.03.2018 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016060170000753 від 09.06.2016, що підтверджується листом Житомирської місцевої прокуратури за вих.№НП-753/16 від 15.03.2018 року (а.с.25).

20.12.2018 листом заступника начальника - начальника слідчого управління ГУ НП в Житомирській області за вих.№Д-1470124-201812 Давидова А.М. повідомлено про те, що 28.11.2018 року за результатами досудового розслідування кримінальне провадження № 12016060170000753 від 09.06.2016 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.28).

03.04.2019 листом заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури за вих.№М-753/16 ОСОБА_1 повідомлено, що 02.04.2019 року постанову заступника СВ Житомирського РВП Житомирського ВПГУНП в Житомирській області Кащука Д.Б. про закриття кримінального провадження №120160060170000753 скасовано. Також повідомлено про те, що перевіркою встановлено проведення досудового розслідування не в повному обсязі та невиконання слідчих дій, які мають значення для швидкого, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження (а.с.29).

12.03.2021 листом прокурора Житомирської місцевої прокуратури за вих.№м-753-16 ОСОБА_1 повідомлено, що 19.10.2019 слідчим без з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016, у зв`язку з чим рішення слідчого про закриття кримінального провадження 12.03.2021 Житомирською місцевою прокуратурою скасовано (а.с.199).

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких встановлено ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 ст.1176 ЦК України, тобто, така шкода відшкодовується, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Згідно із цією нормою обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" встановлено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, щокожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04 від 15.10.2009 року) Європейський суд з прав людини у рішенні зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним, особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

У справі "Ромашов проти України" (заява №675340/01 від 27.07.2004 року) Європейський суд з прав людини врахував "той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення" та стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не надав підтверджуючих документів на підтвердження вимог про відшкодування моральної шкоди.

Також у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення у справі "Рисовський проти України", "Антоненков та інші проти України").

У разі порушення прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Також згідно чіткої та усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 по справі № 916/1423/17 зазначила, що "надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо".

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції є підстави претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження у разі доведення факту надмірної тривалості досудового розслідування, а також завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди з обґрунтуванням її розміру.

В обгрунтування позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на неправомірність дій державного органу, який тривалий час неефективно здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Крім того, позивач стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити захист законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій, що породжує недовіру до Держави та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, а також через необхідність витрачати додаткові зусилля для подолання штучно створених перешкод, оскільки доводилося неодноразово звертатися до прокуратури та витрачати час на написання скарг, поїздки, відвідування судових засідань тощо.

Оскільки кримінальне провадження, у якому підлягають з`ясуванню обставини умисного невиконання конкретною особою рішень суду, що набрали законної сили, не є складним, тому суд погоджується з доводами позивача щодонадмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016 року, яке триває і на час ухвалення судом рішення.

Внаслідок надмірної тривалості нескладного кримінального провадження та неефективності досудового розслідування, про яку свідчить систематичне скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження уповноваженими особами органу прокуратури та слідчим суддею саме у зв`язку з невиконанням слідчих дій, які мають значення для швидкого, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що прямо суперечить завданням кримінального провадження та головним обов`язкам органу досудового розслідування, позивачу спричинено немайнову (моральну) шкоду з вини посадових осіборгану державної влади, за які держава несе відповідальність.

При цьому душевні страждання позивача є наслідком неправомірних дій органу досудового розслідуваннячерез надмірну тривалість кримінального провадження та зумовлені, у тому числі, тривалою невизначеністю спірних правовідносин і необхідністю багаторазового звернення та відвідування органів досудового розслідування, прокуратури, суду.

Враховуючи, що відповідно до статті 3 Конституції України Держава має відповідати перед людиною за свою діяльність; адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту, тому позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яку ним визначено у сумі 5000,00 грн. і яка з урахуванням характеру обставин справи та засад розумності і справедливості, на думку суду, є достатньою компенсувати завдану позивачу моральну шкоду.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та наявні правові підстави для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач :

ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1

Відповідач:

Управління державної казначейської служби у м.Житомирі,

вул. С.Ріхтера, 12/5, м.Житомир

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Головне управління Національної поліції в Житомирській області,

вул. Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир

Житомирська обласна прокуратура,

вул. С.Ріхтера, 11, м.Житомир

Cуддя Н. М. Анциборенко