Рішення № 96400384, 20.04.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/17553/20

Пров. №2/766/5002/21

20 квітня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар Сімірзіна П.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 04.11.2020 року звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.

В обгрунтування позову зазначила, що перебуває у зареєстрованому 09.08.2016 року шлюбі, але на час звернення до суду з вказаним позовом, звернулася з позовом про розірвання шлюбу. Від шлюбу мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею. Вказує, що перебуває у декретній відпустці, отримує матеріальну допомогу по догляду за дитиною від держави, не працює. Вказує, що нею створено належні умови для проживання та виховання дитини, має можливість забезпечувати нормальний, всебічний розвиток.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Представником позивачки подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подано заяву про розгляд справи у відсутність.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяви сторін про розгляд справи у їх відсутність, ухвалив: розглядати справу у відсутність сторін.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебувають у зареєстрованому 09 вересня 2016 року шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.09.2016 року (арк. справи 11).

Позивачка та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.09.2019 року (арк. справи 10).

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено актом від 01.07.2020 р.(арк справи 12).

У відповідності до висновку виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради №2-49/851 від 13.04.2021 р., орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У 6-му принципі Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., яку Україною було ратифіковано у встановленому законом порядку та яка діє на час виникнення спірних правовідносин, дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові, а також моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім того вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із матірю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що визнання позову відповідачем не порушує прав дитини, матір`ю створено належні умови для проживання та виховання дитини, вона має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, тому в її інтересах, суд, дійшов висновку про визначення місця проживання малолітнього сина разом із матір`ю.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 20 квітня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст. 6-13, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає: АДРЕСА_3 ), третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради (ЄДРПОУ 04060157, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 166) про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду або через Херсонський міський суд Херсонської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус