Вирок № 96399547, 20.04.2021, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/336/20

Провадження № 1-кп/581/2/21

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

в присутності прокурора Думал С.М.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника Маківського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019200210000042 від 7 квітня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Байрак, Липоводолинського району, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з повною вищою освітою, працевлаштованого в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке сформульовано в обвинувальному акті від 30 квітня 2020 року такого змісту.

5 квітня 2019 року близько 19 год 15 хв ОСОБА_3 перебував на пров. 4-му Роменської в сел. Липова Долина Сумської області. По вказаній вулиці повз гаражний кооператив проходили ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_3 . В цей час між ОСОБА_3 та останніми виник конфлікт на побутовому підґрунті вже існуючих неприязних відносин. Під час конфлікту ОСОБА_3 ображав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нецензурною лайкою. Останні, не звертаючи уваги на крики ОСОБА_3 , не бажаючи вступати у конфлікт, попрямували до місця свого проживання. В ході конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 прийшов до подвір`я за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_4 . Діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки, в якому був затиснутий невстановлений в ході досудового розслідування металевий предмет, один удар в ділянку лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_1 впала на землю на правий бік. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, не зупиняючись на вчиненому, в той час, коли ОСОБА_1 самостійно намагалася піднятися, ОСОБА_3 наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область грудей. В результаті отриманого удару ОСОБА_1 знову впала на землю на правий бік. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: припухлість та поперечне садно в ділянці зовнішнього кута лівого ока, а також садно в проекції правого ліктьового суглобу, які відповідно до висновку експерта №285 від 2 жовтня 2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В період часу, коли ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_1 , в бійку втрутився ОСОБА_2 , який прохав ОСОБА_3 припинити свої протиправні дії. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс один удар останньому в область правого плеча, після чого ОСОБА_2 , який є особою похилого віку, не втримавшись на ногах та втративши рівновагу, впав на асфальтобетонне покриття на лівий бік. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , який є особою похилого віку, не враховуючи його вік, не зупиняючись на вчиненому, в той час, коли останній самостійно піднявся, ОСОБА_3 схопив його за одяг та ударив об стіну гаража, спричинивши тілесні ушкодження: садно в проекції правого ліктьового та садно в проекції правого колінного суглобів, які відповідно до висновку експерта №286 від 2 жовтня 2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Наносячи удари ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в різні частини тіла ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

2 квітня 2021 року у ході судового розгляду прокурор змінив обвинувачення, сформулювавши його у обвинувальному акті наступного змісту.

5 квітня 2019 року близько 19 год 15 хв ОСОБА_3 перебував на пров. 4-му Роменської в сел. Липова Долина Сумської області. По вказаній вулиці повз гаражний кооператив проходили ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_3 . В цей час між ОСОБА_3 та останніми виник конфлікт на побутовому підґрунті вже існуючих неприязних відносин. Під час конфлікту ОСОБА_3 ображав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нецензурною лайкою. Останні, не звертаючи уваги на крики ОСОБА_3 , не бажаючи вступати у конфлікт, попрямували до місця свого проживання. В ході конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 прийшов до подвір`я за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_4 . Діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки, в якому був затиснутий невстановлений в ході досудового розслідування металевий предмет, один удар в ділянку лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_1 впала на землю на правий бік. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, не зупиняючись на вчиненому, в той час, коли ОСОБА_1 самостійно намагалася піднялася, ОСОБА_3 наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область грудей. В результаті отриманого удару ОСОБА_1 знову впала на землю на правий бік. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: припухлість та поперечне садно в ділянці зовнішнього кута лівого ока, а також садно в проекції правого ліктьового суглобу, які відповідно до висновку експерта №285 від 2 жовтня 2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Наносячи удари ОСОБА_1 в різні частини тіла ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Суд зазначає, що суть зміни обвинувачення фактично полягала у виключенні із первісного обвинувачення факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , обвинувачення щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 залишилось незмінним.

Оскільки після роз`яснень положень ст. 338 КПК України ОСОБА_2 заявив про підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, розгляд справи проводиться в межах первісного обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 30 квітня 2020 року.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, дав показання, що починаючи з 2014 року у нього з потерпілими склалися неприязні стосунки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулярно ображають його, дружину, роблять різні капості, щоб дійти до суду. 5 квітня 2019 року близько 19 год 15 хв, перебуваючи у дворі багатоквартирного будинку за місцем проживання по АДРЕСА_5 , які шукали свою дитину. Потім пішов до гаражів, де побачив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дитиною. Забрав дитину та відвів до її батьків. Повернувшись, між ним та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розпочалась словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_1 голосно кричала та ображала його, а потім артистично впала набік. В цей час ОСОБА_2 взяв шматок шиферини, що лежав поблизу сараю, направляв на нього, махав круговими рухами, вдарив його по руці та вперся шифериною йому в живіт, щоб він до ОСОБА_2 не підходив, але він підходити не намагався. Від шиферини відламався кусок та полетів у сторону ОСОБА_1 . Намагався відзняти відео сварки на телефон, але відеозапис зробити не вдалося, вийшло 1 фото, що було долучене до справи, на якому зафіксовано відсутність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Під час сварки не наближався до потерпілих на відстань, меншу за 1,5 - 2 метри, ніяких ударів та тілесних ушкоджень їм не завдавав, ОСОБА_2 взагалі не падав, ОСОБА_1 лежала декілька хвилин, потім встала сама, голосно кричала при цьому. Свідками події були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Звідки у потерпілих взялися тілесні ушкодження йому не відомо.

Сторона обвинувачення в суді на доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення покладалася на наступні досліджені в судовому засіданні докази:

- показання допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що 5 квітня 2019 року у вечірній час він та ОСОБА_1 господарювали у господарстві останньої у дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , а коли йшли в сторону будинку разом з дитиною ОСОБА_8 , то до них підійшов ОСОБА_9 , фотографував на телефон та кричав, що дитину мати шукає. Після цього ОСОБА_3 взяв дитину та пішов у напрямку будинку. Коли вони дійшли до гаража ОСОБА_1 побачили, що там стоїть ОСОБА_3 . У той час, коли ОСОБА_1 , яка йшла попереду, наблизилась до нього, ОСОБА_3 правою рукою вдарив її у висок, при цьому тримав у руці якийсь твердий гострий предмет, а лівою рукою знімав на телефон. Поки він підійшов ближче, оскільки знаходився позаду на відстані близько 4 метрів, ОСОБА_3 другий раз вдарив ОСОБА_1 , що піднімалася, правою рукою у ліве плече та штовхнув тулубом, від чого ОСОБА_1 впала другий раз. Потім ОСОБА_3 вдарив його правою рукою в плече та штовхнув тулубом, від чого він упав. ОСОБА_2 піднявся, а ОСОБА_3 другий раз його вдарив, від чого потерпілий впав на живіт і його рука дістала до кута гаража ОСОБА_1 , внаслідок чого він збив лікоть та праве коліно. ОСОБА_9 все знімав на телефон. Після цього потерпілий взяв шиферину, вперся собі в живіт та не допускав до себе ОСОБА_3 . Далі вийшла з будинку дружина ОСОБА_3 та забрала його додому. Вважає, що надане ОСОБА_3 фото, на якому зображені він, тримаючи кусок шиферини, та ОСОБА_1 , є підробленим.

- показання допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила, що у неї з ОСОБА_3 існують тривалі неприязні, конфліктні відносини, він часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння, що їй не подобається, вони разом з ОСОБА_2 скаржилася на ОСОБА_3 його керівництву на роботі. При зустрічах, які періодично відбуваються через фактичну спільність двору будинків за місцем проживання, ОСОБА_3 без її дозволу проводить зйомку, направляючи на неї телефон. 5 квітня 2019 року у вечірній час вона та ОСОБА_2 займалися господарством у дворі багатоквартирного будинку за місцем проживання по АДРЕСА_4 , а коли йшли в сторону будинку разом з дитиною ОСОБА_8 , то до них підійшов ОСОБА_9 та сказав, що дитину шукає мати. ОСОБА_3 на її думку перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_3 взяв дитину за руку та відвів до матері. Коли вони з ОСОБА_2 дійшли до належного їй гаража, рухаючись в сторону будинку, то побачили, що там стоїть ОСОБА_3 , який, на її думку, спеціально там чекав щоб нанести тілесні ушкодження. Він тримав ніж чи металевий предмет у правій руці, яким наніс удар в район надбрівної дуги лівого ока, лівою рукою ОСОБА_3 при цьому знімав на телефон. Від удару вона впала на лівий бік, на уточнюючі запитання в ході проведення допиту зазначила, що впала на правий бік, намагалась піднятися, а ОСОБА_3 вдруге вдарив правою рукою в район грудей та вона знову впала. Механізм другого падіння не вказала. При цьому ОСОБА_2 , який перебував позаду на деякій відстані, намагався припинити дії ОСОБА_3 , але останній вдарив ОСОБА_2 двічі і той впав, розбивши коліна. Після цього ОСОБА_2 взяв до рук кусок шиферини, яким став відпихати ОСОБА_9 . Конфлікт супроводжувався нецензурною лайкою. Після цього підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і запитали у ОСОБА_3 «що ти робиш»? Далі ОСОБА_3 забрала дружина додому. Фотознімок, на якому зображені тілесні ушкодження у неї в районі лівого ока, що був долучений до матеріалів справи, був зроблений та роздрукований адвокатом Козін Т.В. Дату на цьому фото писала сама - 8 квітня 2019 року.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 - лікаря-хірурга Липоводолинської центральної районної лікарні, який пояснив, що 6 квітня 2019 року близько 11 год на санпропускнику лікарні здійснив огляд тілесних ушкоджень потерпілих, при цьому тяжкості ушкоджень не запідозрив. У ОСОБА_1 було виявлене забійне садно зовнішнього кута лівого ока, забійне садно зовнішньої поверхні правого ліктьового суглоба, у ОСОБА_2 була припухлість та гематома тильної сторони правої кисті, садно правого ліктьового суглобу та правого колінного суглобу. Травми були не свіжі, кровотечі не було, на шкірі сформувалася кірка. Інформація про пошкодження була занесена до журналу звернень та до журналу травматизму. Також записи були зроблені до медичних карток потерпілих, при цьому медсестра помилково записала про ушкодження в ОСОБА_1 кута правого ока замість правильного запису про ліве око. Пізніше ця помилка була виправлена. Ушкодження було у виді садна, а не рани.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , яка пояснила, що в неї та її чоловіка існують тривалі неприязні стосунки з ОСОБА_1 5 квітня 2019 року ввечері вона вийшла з квартири та ішла до двору будинку за місцем проживання і почула гучну розмову чоловіка з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 удари та ушкодження потерпілим не наносив, до них взагалі не підходив, перебуваючи на відстані близько 2 - 4 метрів. Крім телефона в руках чоловіка нічого не було. Ножів у нього немає, ними він не користується. Тілесних ушкоджень на потерпілих не бачила. Поряд були ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 . Після розмови пішли разом з чоловіком додому.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що 5 квітня 2019 року ввечері перебував на лавці біля під`їзду в дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 і бачив як у дворі йшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за ними йшов ОСОБА_3 , тримаючи в руці телефон на витягнутій руці, роблячи фото чи відео. Вони голосно розмовляли, ОСОБА_2 взяв до рук кусок шиферини, що лежав біля будівлі, та став замахуватись на ОСОБА_3 . ОСОБА_1 стояла поруч та лаялась. Ніяких ушкоджень ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не завдавав, ніяких ушкоджень на потерпілих не було. Після цього його покликала дружина та він пішов додому.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що якогось дня у квітні 2019 року шукала свою дитину ОСОБА_11 , яка гуляла в дворі багатоповерхового будинку за місцем проживання. ОСОБА_3 допомагав у пошуках. Він і привів дитину до неї та вони пішли додому. Конфлікту між ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чула. Після надання нею показань слідчому про те, що вона не бачила заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , у неї погіршились стосунки, що були сусідськими, із останньою.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що про конфлікт, який відбувся у квітні 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розповів чоловік ОСОБА_5 . Вийшла в той час з дому забрати чоловіка. Тілесних ушкоджень на потерпілих не бачила.

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що одного дня весною півтора роки тому бачила у дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 як ОСОБА_3 розмовляв з ОСОБА_8 . В цей час з-за сараїв підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і між ними та ОСОБА_3 виникла суперечка, вони розмовляли на підвищених тонах. Тим часом вона зайшла до свого сараю, щоб взяти картоплю, а коли вийшла то побачила, що ОСОБА_2 стоїть із куском шиферини в руках, яким розмахував, а потім наставив до живота ОСОБА_3 , що перебував від нього на відстані близько 2 м. При цьому ОСОБА_1 , яка перебувала за спиною у ОСОБА_2 , демонстративно впала на землю з невідомої причини, потім сиділа на землі та кричала. На її думку ОСОБА_2 міг влучити у ОСОБА_1 шифериною, коли розмахував нею. При цьому у конфліктуючих тривала словесна суперечка. Чи ламалася шиферина не бачила. ОСОБА_3 не підходив ні до ОСОБА_1 , ні до ОСОБА_2 . Заподіяння тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_3 не бачила, ОСОБА_2 не падав на земля в той час, коли вона перебувала поряд. ОСОБА_3 після конфлікту забрала дружина.

- показання допитаного в судовому засіданні експерта Роменського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_13 , який підтвердив надані ним у кримінальному провадженні висновки.

Крім того, як на докази вини ОСОБА_3 стороною обвинувачення надані документи - матеріали кримінального провадження №12019200210000042, що були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 7 квітня 2019 року за № 12019200210000042 про внесення відомостей за заявою ОСОБА_1 за фактом спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень їй та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 200).

- фотозображення, на якому зафіксована потерпіла ОСОБА_14 з тілесним ушкодженням в області лівого ока. Під зображенням міститься напис « ОСОБА_1 . Фото зроблено восьмого квітня» (т. 1, а.с. 208).

- довідку, видану Липоводолинською центральною районною лікарнею 20 травня 2019 року №01-23/96 про те, що ОСОБА_1 6 квітня 2019 року була оглянута хірургом лікарні. Встановлений діагноз: садна і підшкірна гематома лівого ока. Забій правого ліктьового суглоба (т. 1, а.с. 213).

- протокол огляду предмета від 17 травня 2019 року, згідно з яким за участі свідка ОСОБА_3 та адвоката Маківського В.О. було здійснено огляд фотозображення в роздрукованому вигляді, датованого 5 квітня 2019 року, на якому зображена ОСОБА_1 , що стоїть позаду ОСОБА_2 , який тримає в руках уламок шиферини на дві хвилі. За словами ОСОБА_3 фото зроблене біля гаражів, приблизно між будинками № 2 та №4 по 4-му провул. Роменському. Зі слів свідка на фото зафіксовані і інші особи, а саме на відстані 10 - 15 метрів позаду стоїть ОСОБА_5 , на лаві біля будинку сидить ОСОБА_15 . На іншому зображенні зафіксований час виготовлення фотознімку: 5 квітня 19:39 (т. 1, а.с. 233-235).

- копія амбулаторної карти ОСОБА_1 із записом про те, що 6 квітня 2019 року хірургом лікарні їй встановлено діагноз: забій та садна м`яких тканин лівого ока, забій та садна правого ліктьового суглоба (т. 1, а.с. 252).

- копія амбулаторної карти ОСОБА_2 із записом про те, що 6 квітня 2019 року хірургом лікарні йому встановлено діагноз: травматичні садна правого ліктьового та правого колінного суглобів. Забій м`яких тканин тилу правої кисті (т. 1, а.с. 250).

- висновок експерта № 286 Роменського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_13 від 2 жовтня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою до лікаря хірурга Липоводолинської центральної районної лікарні 6 квітня 2019 року, який виявив у нього по одному садну в проекціях правого ліктьового і правого колінного суглобів. Тілесні ушкодження можуть відповідати терміну 5 квітня 2019 року, що підтверджується медичною документацією. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися від дії тупих предметів (предмета). Вищевказані тілесні ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями (т. 1, а.с. 239-240).

- висновок експерта № 285 Роменського міжрайонного відділення СМЕ Слуцького В.Г. від 2 жовтня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до лікаря хірурга Липоводолинської центральної районної лікарні 6 квітня 2019 року, який виявив у неї припухлість і поперечне садно в ділянці зовнішнього кута лівого ока, а також садно в проекції правого ліктьового суглобу. Тілесні ушкодження можуть відповідати терміну 5 квітня 2019 року, що підтверджується медичною документацією. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися від дії тупих предметів (предмета). Вищевказані тілесні ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями (т. 1, а.с. 244-245).

- протокол огляду предмета від 9 грудня 2019 року, згідно з яким було проведено огляд належного ОСОБА_3 мобільного телефону марки IPHONE, сірого кольору. В галереї телефону виявлену одне фотозображення, датоване 5 квітня 2019 року 19:39 із зображенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке було надане ОСОБА_3 під час попереднього допиту. Інших фотозображень чи відеофайлів, що стосуються події, яка мала місце 5 квітня 2019 року, не виявлено (т. 2, а.с. 3-13).

- протокол проведення слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року з відеофіксацією цієї слідчої дії, проведеної за участі свідка ОСОБА_3 , з якого вбачається, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_3 розповів, що весною 2019 року ОСОБА_8 у дворі багатоквартирного будинку за місцем його проживання шукала свою дитину. Близько 19 год 15 хв поряд з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він побачив дитину. Після того, як він повідомив дитину про те, що її шукає мати, вона побігла до матері та вони разом з матір`ю пішли додому. Зазначив, що в цей момент ОСОБА_1 знаходилася він нього на відстані 1 метра, а ОСОБА_2 , який стояв попереду ОСОБА_1 схопив уламок шиферини та тримаючи його посередині замахнувся і наніс йому один удар в область лівої руки (долоні). Від удару шматок шиферини відламався та відлетів в сторону. Коли повернув голову в бік ОСОБА_2 , то ОСОБА_1 вже лежала на спині на землі, момент коли вона падала не бачив. Після закінчення конфлікту ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не мали. Під час конфлікту хотів зняти подію на відео, але це не вдалося, оскільки він не включив запис. Було зроблене лише фото, що було долучене до справи, на якому у ОСОБА_1 на обличчі відсутні будь-які травми (т. 2, а.с. 14-19).

- протокол проведення слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року з відеофіксацією цієї слідчої дії, проведеної за участі свідка ОСОБА_4 , з якого вбачається, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_4 розповів, що в той час, коли відбувся конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 він перебував разом з ОСОБА_5 на лавці біля під`їзду багатоквартирного будинку. Почувши крики, вони разом з ОСОБА_5 пішли в напрямку звідки вони лунали. Підійшовши, побачив, що ОСОБА_2 тримав в руках частину шиферини та махав нею, вдаривши ОСОБА_3 в живіт та по лівій руці, частина шиферини відламалася та відлетіла вбік. ОСОБА_1 в цей час лежала на спині на ґрунті та кричала, що стало причиною падіння не знає. Зазначив, що в ході конфлікту, коли він був присутнім, ніхто нікому тілесних ушкоджень не наносив (т. 2, а.с. 23-27).

- протокол проведення слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року з відеофіксацією цієї слідчої дії, проведеної за участі свідка ОСОБА_5 , з якого вбачається, що в той час, коли відбувся конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 він перебував разом з ОСОБА_4 на лавці біля під`їзду багатоквартирного будинку за місцем проживання. Почувши крики та лайку, він пішов туди, де кричали та побачив ОСОБА_1 , що знаходилась позаду ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 перебував перед ОСОБА_2 та тримав телефон у руці. В ході конфлікту ОСОБА_2 з-під сараю дістав шиферину на дві хвилі та почав нею замахуватись в бік ОСОБА_3 , але не бачив, щоб у когось він влучав. Від шиферини відламався невеликий шматок та впав на землю, куди саме не бачив. Зазначив, що в ході конфлікту, коли він був присутнім, ніхто нікому тілесних ушкоджень не наносив (т. 2, а.с. 43-47).

- протокол проведення слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року з відеофіксацією цієї слідчої дії, проведеної за участі потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з якого вбачається, що під час цієї слідчої дії потерпілі розповіли, що 5 квітня 2019 року ввечері близько 19 год 25 хв у дворі багатоквартирного будинку за місцем проживання ОСОБА_1 , вона йшла попереду ОСОБА_2 на відстані декількох метрів від нього. Коли ОСОБА_1 підійшла до ОСОБА_3 , то він тримаючи в правій руці металевий предмет, схожий на ніж, наніс цим предметом один удар в область лівої скроні ОСОБА_1 , а в лівій руці тримав телефон та проводив зйомку. ОСОБА_1 відчула фізичний біль та з лівої брови потекла кров, в результаті чого утворилось тілесне ушкодження над лівою бровою. У результаті нанесеного удару ОСОБА_1 впала на землю на праву сторону та правий лікоть, відчула фізичний біль, внаслідок чого утворився забій правого ліктя, почала кричати «рятуйте, вбивають». В той час, коли ОСОБА_1 намагалися підвестися, ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс один удар в область грудей внаслідок чого вона знову впала на праву сторону та правий лікоть. Після того, як ОСОБА_1 почала кричати, до місця конфлікту прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_2 , який знаходився на відстані 3-4 метрів, підійшов до ОСОБА_3 та звернувся з вимогою припинити такі дії, але останній розвернувшись та ставши навпроти ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс один удар в область правого плеча, внаслідок удару у ОСОБА_2 тілесні ушкодження не утворилися. Від цього удару він впав на асфальт на лівий бік на лікоть, внаслідок чого ушкодження на лікті відсутні, однак на правому коліні утворилося садно. Після того як ОСОБА_2 підвівся, ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в праву сторону, в результаті якого він впав обличчям донизу та отримав ушкодження у виді садна правого ліктьового суглоба і правої зовнішньої частини кисті. ОСОБА_2 підвівся, взяв до рук уламок шиферу довжиною близько 1 метра, впер його в живіт ОСОБА_3 і не підпускав його до себе. Після цього дружина ОСОБА_3 забрала його і вони пішли додому (т. 2, а.с. 31-36).

- висновок експерта № 373 Роменського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_13 від 30 грудня 2019 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у вигляді саден в проекціях правого ліктьового і правого колінного суглобів могли утворитися від дій, спричинених йому ОСОБА_3 , як це було продемонстровано потерпілим під час слідчого експерименту (т. 2, а.с. 39).

- висновок експерта № 372 Роменського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_13 від 30 грудня 2019 року, з якого вбачається, що характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 у вигляді садна в ділянці зовнішнього кута лівого ока і садна в проекції правого ліктьового суглобу не виключає можливості утворення їх при обставинах, продемонстрованих потерпілою під час слідчого експерименту (т. 2, а.с. 42).

Заслухавши в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про необхідність виправдати обвинуваченого як у пред`явленому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом від 30 квітня 2020 року, так і в зміненому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом від 2 квітня 2021 року, оскільки в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим - рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Суд зазначає, що з досліджених у судовому засіданні доказів, що надані стороною обвинувачення на доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення вбачається, що фактично обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілих, протоколі проведення слідчого експерименту з ними, а також складених на їх основі висновках експерта.

Окремо суд зазначає, що в судовому засіданні під час розгляду справи було встановлено, що у потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 склалися тривалі неприязні, конфліктні відносини, при цьому потерпілі неодноразово скаржились до керівництва за місцем роботи обвинуваченого, вимагаючи притягнення його до відповідальності за неналежну поведінку.

З огляду на це потерпілі беззаперечно є зацікавленими у притягненні ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим їхні показання можуть бути взяті судом до уваги лише у разі їх відповідності іншим доказам.

Однак показання потерпілих є непослідовними, містять в собі протиріччя, не узгоджуються з іншими доказами.

Так, згідно з показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 після нанесення ОСОБА_3 ударів вона падала на землю набік, однак плуталась у свідченнях про те, на який бік падала, говорячи спершу що на лівий бік, а потім - що на правий.

Також, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 зазначила, що після нанесення їй ОСОБА_3 удару металевим предметом, схожим на ніж, в область лівої скроні у неї з ушкодженого місця потекла кров, при цьому вона впала та почала кричати «рятуйте, вбивають», до місця конфлікту в цей час прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

В той же час під час допиту її в суді вона не говорила про те, що в неї потекла кров після нанесення ОСОБА_3 удару, а згідно з показаннями обох потерпілих після нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_1 , він почав наносити удари ОСОБА_2 , від яких той 2 рази падав, підводився, а потім взяв до рук уламок шиферини, щоб захиститися.

Однак, згідно з показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , а також згідно з протоколами проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 при тому, що з відеозапису проведеного слідчого експерименту за участі потерпілих вбачалось, що місце конфлікту було в полі зору цих свідків, останні зазначили, що коли підійшли до місця конфлікту то побачили як ОСОБА_2 тримав у руках уламок шиферини та розмахував ним, вони не бачили ні крові на скроні ОСОБА_1 , ні падінь ОСОБА_2 , ні нанесення ударів ОСОБА_3 потерпілим.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що коли ОСОБА_2 тримав у руках уламок шиферини та розмахував ним, ОСОБА_1 , яка перебувала у нього за спиною, самостійно демонстративно впала на землю без чиєїсь допомоги. Цей свідок також не бачила ані крові на скроні ОСОБА_1 , ані нанесення ударів ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обставин, що можуть поставити під сумнів показання зазначених вище свідків судом не встановлено.

Також, згідно з показаннями потерпілих, свідка ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 під час конфлікту з потерпілими 5 квітня 2019 року тримав у лівій руці свій телефон, проводячи при цьому відеозйомку подій. Цю обставину не оспорював і обвинувачений, зазначивши, що дійсно хотів зафіксувати події на відео, але при цьому не натиснув вчасно запис, здійснивши лише фото та надавши його під час досудового розслідування.

Суд зазначає, що на дослідженому в судовому засіданні фото, наданому ОСОБА_3 , відсутні тілесні ушкодження у ОСОБА_1 в області лівої скроні. Оригінальність цього доказу стороною обвинувачення не спростовано, доказів підробки чи монтажу цього фото не надано.

В той же час суд вважає необґрунтованою версію потерпілих про те, що ОСОБА_3 , наносячи їм удари правою рукою, лівою рукою при цьому тримав телефон, проводячи відеозйомку, оскільки такі дії ОСОБА_3 позбавлені будь-якого сенсу та елементарної логіки.

У зв`язку з викладеним показання потерпілих є недостатніми для визнання винуватим ОСОБА_3 та ухвалення обвинувального вироку.

Подібний висновок зроблений Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у постанові від 3 червня 2020 року при розгляді справи № 460/2724/18 в якій зазначено, що для інкримінування обвинуваченому складу злочину, передбаченого ст. 126 КК України, факт завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які спричинили фізичний біль, має бути доведений сукупністю доказів. Обвинувальний вирок у цьому випадку не може ґрунтуватися лише на показаннях потерпілого щодо обставин вчинення злочину.

Також суд зазначає, що не відшукання та ненадання стороною обвинувачення для дослідження в судовому засіданні предмета, яким за версією потерпілої ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_3 наніс їй тілесні ушкодження в області лівої скроні, також вказує на недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Щодо інших наданих стороною обвинувачення доказів, то вони самі по собі, за відсутності інших належних доказів не є достатніми доказами для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Окрім того, протокол проведення слідчого експерименту, проведений за участі потерпілих, не може бути самостійним доказом винуватості обвинуваченого, оскільки ґрунтується на показаннях потерпілих, які судом не беруться до уваги через їх невідповідність іншим доказам.

Висновки експерта з формулюваннями «тілесні ушкодження могли утворитися від дій, спричинених ОСОБА_3 , як це було продемонстровано потерпілими під час слідчого експерименту», «не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень при обставинах, продемонстрованих потерпілою під час слідчого експерименту» та «тілесні ушкодження можуть відповідати терміну 5 квітня 2019 року, що підтверджується медичною документацією. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися від дії тупих предметів (предмета). Вищевказані тілесні ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями» також не можуть бути самостійними доказами винуватості обвинуваченого, оскільки вони, знову ж таки, ґрунтуються на показаннях потерпілих а також містять формулювання, які не дозволяють зробити категоричний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей за заявою ОСОБА_1 є лише доказом фіксації факту повідомлення заявника та початку досудового розслідування, фотозображення, на якому зафіксована потерпіла ОСОБА_14 з тілесним ушкодженням в області лівого ока з написом « ОСОБА_1 . Фото зроблено восьмого квітня», оскільки з напису вбачається дата його виготовлення при тому, що ОСОБА_3 інкримінується вчинення діяння 5 квітня 2019 року, довідки Липоводолинської центральної районної лікарні, копії амбулаторних карт із записами про огляд лікарем 6 квітня 2019 року та виявлення у потерпілих саден та забоїв, також не можуть бути самостійними доказами вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Оцінивши досліджені надані стороною обвинувачення докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази не можуть вважатися такими, що доводять винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також вважає, що у цьому кримінальному провадженні не встановлені достатні докази, які об`єктивно і беззаперечно підтверджували б його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо думки прокурора, висловленої під час судових дебатів, про необхідність засудження обвинуваченого ОСОБА_3 з подальшим звільненням його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриттям кримінального провадження, суд зазначає про необґрунтованість такої позиції, оскільки обов`язковою умовою для закриття кримінального провадження на цій підставі є згода обвинуваченого, тоді як обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник висловились проти закриття кримінального провадження з підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та вважали, що обвинуваченого слід виправдати.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, а зважаючи на те, що потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з висновками експерта були завдані легкі тілесні ушкодження, доказів спричинення яких обвинуваченим ОСОБА_3 суду не надано, саме з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , останній має бути виправданий у пред`явленому обвинуваченні як згідно з обвинувальним актом від 30 квітня 2020 року, так і в зміненому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом від 2 квітня 2021 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 17, 22, 91, 92, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання вимог ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, потерпілим, обвинуваченому, захиснику.

Суддя О. В. Кузьмінський