Рішення № 96398767, 19.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23376/17

Провадження № 2/522/4552/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ТОВ "Факторингова компанія" Вектор Плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Будівельно-конструкторська фірма " Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання квартири предметом іпотеки, визнання іпотекодержателем,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ " Факторингова компанія" Вектор Плюс" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участі третіх осіб: Будівельно-конструкторська фірма " Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якому позивач просить суд визнати: квартиру АДРЕСА_1 визнати такою. що була передана в іпотеку на умовах визначених іпотечним договором № б\н від 31.07.2008 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1891, укладеного між закритим акціонерним товариством «Сведебанк» та ОСОБА_2 предметом іпотеки, а ОСОБА_1 іпотекодавцем.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 31.07.2008р. між ЗАТ «Сведебанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 74/15-Ф.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 31.07.2008 р., за яким в іпотеку було передано майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на жилу квартиру, загальною площею 128,24 кв. м., право власності на яку виникне у майбутньому, що розташована у будинку, будівельний АДРЕСА_2 , які (майнові права) належать ОСОБА_2 на підставі договору дольової участі в будівництві житла № 88/04-05 від 17.04.2005 р., укладеного між ОСОБА_2 та Будівельно-конструкторська фірма " Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (третя особа).

Пізніше ПАТ «Сведебанк» відступив позивачеві свої права вимоги за вказаними договорами.

Згідно інформації отриманої із Інформаційної довідки з Державного реєстру право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 , і виникло на підставі свідоцтва про право власності, серія номер НОМЕР_1 , виданого 03.12.2013 р., реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М.О.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 є Іпотекодавцем перед ТОВ «ФК «Вектор Плюс», якою передано в іпотеку кв. АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 31.07.2008р. № 74/15-Ф.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2017 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2017 року заяву представника ТОВ " Факторингова компанія" Вектор Плюс" було задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу у загальному порядку до судового розгляду по суті на 04 листопада 2019 р.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 липня 2020 року заяву представника ТОВ «Факторингова компанія» Вектор Плюс» про забезпечення доказів задоволено – витребувано від Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 230327151101; витребувано у будівельно-конструкторської фірми «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю усі документи, які супроводжували укладення договорів пайової участі в будівництві житла між будівельно-конструкторською фірмою «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вказаному будинку.

Витребувану копію реєстраційної справи було надано до суду, витребувані від будівельно-конструкторської фірми «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю документи надано не було.

За даними матеріалів наданої реєстраційної справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 на теперішній час є громадянка ОСОБА_3 .

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 29 березня 2021 року за заявою позивача до участі у справі у якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3 , що придбала вказану квартиру у ОСОБА_1 .

Представник позивача та представник відповідачів надали заяви про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2008р. між ЗАТ «Сведебанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 74/15-Ф.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним договором було укладено договір іпотеки від 31.07.2008 р., за яким в іпотеку було передано майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на жилу квартиру, загальною площею 128,24 кв. м., право власності на яку виникне у майбутньому, що розташована у будинку, будівельний АДРЕСА_2 , які (майнові права) належать ОСОБА_2 на підставі договору дольової участі в будівництві житла № 88/04-05 від 17.04.2005 р. укладеного між ОСОБА_2 та Будівельно-конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

У 2012 р. на підставі відповідного договору ПАТ «Сведебанк» відступив позивачеві ТОВ " Факторингова компанія" Вектор Плюс" свої права вимоги до боржників, в тому числі і за вказаним вище договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору про дольову участь у будівництві житла 07.07.2005 року №3671/07-05 між будівельно-конструкторською фірмою «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та акта приймання-передачі квартири від 03.09.2013 року було набуто первісне право власності на новозбудоване нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , площею 130,2 кв. м., право власності на яку було зареєстровано за власником ОСОБА_1 03.12.2013 р. реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М.О.

За даними матеріалів наданої Відділом державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали суду про забезпечення доказів, вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 на теперішній час є громадянка ОСОБА_3 , якою вказану квартиру було придбано у ОСОБА_1 .

Вказані обставини справи/юридичні факти і, зокрема, правомірність придбання ОСОБА_1 права власності квартиру АДРЕСА_1 , площею 130,2 кв. м., як на новостворене нерухоме майно у забудовника - будівельно-конструкторської фірми «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ані позивачем ані іншими учасниками справи не заперечуються та не спростовано у встановлено порядку.

Позивачем до матеріалів справи додано Іпотечний договір від 31 липня 2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», який було нотаріально посвідчено 31 липня 2008 р., на який, серед іншого, і посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

У п.п. 2.1.1. п. 2.1. ст.. 2 цього договору визначено, що предметом іпотеки є саме майнові права. Тобто 31 липня 2008 р. було укладено договір іпотеки предметом якого є майнові права.

Між тим згідно ч. 1. 2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», в редакції, що була чинної на дату укладання вказаного іпотечного договору 31 липня 2008 р., було визначено:

«Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.».

Лише в наступній редакції ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», що набрала чинності з 14 січня 2009 р. – тобто вже після укладання згаданого іпотечного договору 31 липня 2008 р., у ч. 2 згаданої ст. 5 було зазначено:

«Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.» { Частина друга статті 5 в редакції Закону N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }.

Тобто, лише із набранням чинності нової редакції ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» законом було визначено, що окрім власне нерухомого майна предметом іпотеки можуть бути і майнові права.

А отже. виходячи з викладеним, суд вважає, що вказаний іпотечний договір було укладено 31 липня 2008 р. всупереч чинному на той час ЗУ «Про іпотеку», оскільки на той час майнові права не могли бути предметом іпотеки і відповідно, передача їх за вказаним договором від 31 липня 2008 р. в якості виконання зобов`язань в іпотеку не відповідала приписам чинного на той час Закону.

Така правова позиція підтверджується і правозастосовною судовою практикою ВСУ України.

Так ВСУ у Постанові від 07 серпня 2019 р. у справі №523/7001/16-ц було зазначено:

«Статтями 1, 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки) визначено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

На час укладення спірних договорів іпотеки (01, 02, 16 липня та 12 серпня 2008 року) стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки, а відповідні зміни до цієї статті були внесені Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірних договорів) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Отже, предметом правового регулювання згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» є відносини з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України від 19 червня 2003 року «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним договором та іпотечні сертифікати».

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру) віднесені до предмета іпотеки Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі і до Закону України «Про іпотеку».

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Оскільки оспорюваними договорами передано в іпотеку майнові права на квартиру, які належать ОСОБА_1 , він відповідно до положень статей 15, 16, 215, 216 ЦК України має право оспорювати зазначені іпотечні договори в судовому порядку, оскільки ці договори стосуються його прав та інтересів.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, визнаючи недійсними іпотечні договори, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Альянс-Висотбуд», у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру НОМЕР_2 у шістнадцятиповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1 , в силу статей 203, 215 ЦК України, виходив з того, що вказані договори укладені з порушенням вимог частини другої статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки). Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнові права на спірну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не могли були предметом іпотеки, а отже ТОВ «Альянс-Висотбуд» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права ПАТ «Укрсоцбанк».

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій правильно визнали недійсними пункти 1.1. іпотечних договорів №51-07/204 від 01 липня 2008 року, №02-10/2628 від 02 липня 2008 року, № 02-10/2999 від 16 липня 2008 року та №02-10/3420 від 12 серпня 2008 року, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Альянс-Висотбуд» у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру НОМЕР_2 у шістнадцятиповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Аналогічні висновки щодо вирішення спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/1137/14-ц (провадження № 61-7690св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 523/13452/15-ц (провадження № 61-8653св18).».

Крім того, така ж саме правова позиція міститься і в Постанові ВСУ від 05 грудня 2018 р. по справі № 523/13460/15-ц.

Також, окрім викладеного, слід звернути увагу на таке.

Майнові права (які, власне, і є предметом іпотеки згаданого іпотечного договору від 31 липня 2008 р., що його було укладено відповідачем ОСОБА_2 ) не є тотожними праву власності на об`єкт нерухомого майна.

Така правова позиція підтверджується і правозастосовною судовою практикою ВСУ України.

Так Великою палатою ВСУ у Постанові ВСУ від 18 грудня 2019 р. по справі № 522/1029/18 зазначено:

«86. Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

87. Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

88. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

89. Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

90. Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

91. Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

92. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

93. Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

94. Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

95. При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

96. Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року, позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

98. Для отримання позивачем права власності саме на новозбудоване майно (квартиру з будівельним АДРЕСА_2 розрахунковою площею 139,4 кв. м, розташовану на 21-22-23 поверсі будинку № 1 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за вищевказаною адресою) необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти регламентовані п. 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна.

99. Факт підписання відповідного акта приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна мав підтвердити належне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року, але з огляду на те, що у позивача є заперечення щодо належного виконання умов договору з боку ТОВ «Добробуд ЛТД», це виявилося неможливим.

108. Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірні квартири у втстановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання її власником квартир не ґрунтуються на законі.

132. Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності у неї майнового права на спірне новостворене майно, тому відсутні підстави для розгляду питання про наявність чи відсутність виключної правової проблеми, у тому числі, в контексті застосування положень ст. 392 ЦК України - щодо захисту інтересів ОСОБА_1 шляхом визнання за неї права власності на спірне майно.».

А отже матеріалами справи беззаперечно доведено, а позивачем та іншими учасникам справи не заперечується та не спростовано, що ОСОБА_1 на підставі договору про дольову участь у будівництві житла 07.07.2005 року №3671/07-05 між забудовником - будівельно-конструкторською фірмою «Будінтех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та акта приймання-передачі квартири від 03.09.2013 року було набуто первісне право власності на новозбудоване нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , площею 130,2 кв. м., право власності на яку було зареєстровано за власником ОСОБА_1 03.12.2013 р.

В свою чергу та відповідачем ОСОБА_2 31.07.2008р. із ЗАТ «Сведебанк» було укладено Кредитний договір № 74/15-Ф.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 31.07.2008 р., за яким в іпотеку було передано майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на жилу квартиру, загальною площею 128,24 кв. м., право власності на яку виникне у майбутньому, що розташована у будинку, будівельний АДРЕСА_2 .

Передані в іпотеку майнові права належали ОСОБА_2 на підставі договору дольової участі в будівництві житла № 88/04-05 від 17.04.2005 р., укладеного між останньою та Будівельно-конструкторська фірма " Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Докази набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , площею 130,2 кв. м., як власне і реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 відсутні. Дані факти заперечуються відповідачем ОСОБА_1 , а доказів іншого позивачем не надано.

При цьому суд також звертає увагу, що право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

А отже, за таких умов ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позаяк диспозицією вказаної статті, як обов`язкову підставу застосування передбачених нею наслідків (у вигляді дійсності іпотеки для набувача відповідного нерухомого майна) передбачено перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи. У даному випадку у матеріалах справи відсутні докази переходу права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 від іпотекодавця за договором - ОСОБА_2 до іншої особи і, зокрема, ОСОБА_1 і при цьому матеріалами справи беззаперечно встановлено набуття ОСОБА_1 первісного права власності на новозбудоване нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , площею 130,2 кв. м. від забудовника - будівельно-конструкторською фірми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, а доказів іншого позивачем не наведено.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд вважає недоведеними вимоги позивача.

За таких обставин, у слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Частиною дев`ятою ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду,закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 267, 273, 352, 354ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ "Факторингова компанія" Вектор Плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Будівельно-конструкторська фірма " Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання квартири предметом іпотеки, визнання іпотекодержателем - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову - арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2017 року.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

19.04.2021