Рішення № 96398730, 20.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20483/20

Провадження № 2/522/3023/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 18.11.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно обґрунтування позову зазначив, 23 лютого 2020 року о 19:10 рухаючись на автомобілі Mercedes-Benz S350d д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Одесі по вул. Краснова, 35/1 відбулось зіткнення ОСОБА_1 (позивач) з водієм ОСОБА_2 , що рухалась на автомобілі «NissanNote» д.н.з. НОМЕР_2 , через недотримання безпечної дистанції, яка рухалась по заду чим порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За даним фактом відносно ОСОБА_2 працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ДАР 18 № 335038 від 23 лютого 2020 року та передані до суду. Так, суддею Малиновського районного суду м. Одеси Сегедою О.М. 23.03.2020 року у справі № 521/4283/20 винесено постанову, в котрій ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» поліс № АО/0262085. Так, у строк передбачений законодавством позивачем було подано заяву та повний перелік документів для здійснення виплати страхового відшкодування внаслідок ДТП. Так, з моменту ДТП пройшло понад 8 місяців, однак інформації щодо виплати страхового відшкодування не надходило. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомила позивача в телефонному режимі, що сума страхового відшкодування складає приблизно 11 000 (одинадцять тисяч) грн..

У зв`язку з чим позивачем було замовлено у судового експерта власне автотоварнознавче дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Так, відповідно до висновку автотоварнознавчого дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D (копію додаю) та звіт у філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» (копію додаю) сума завданої шкоди складає 45 896, 50 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень, п`ятдесят копійок). Крім того, позивачем за виготовлення судовим експертом автотоварнознавчого дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 сплачено грошові кошти у сумі 2 545 (дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень (копію квитанції додаю) та за звіт у філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» - 720 (сімсот двадцять) гривень.

Вказував, що запропонована страховою компанією сума страхового відшкодування не покриває нанесену шкоду внаслідок ДТП. Тому у відповідності до норм діючого законодавства представником позивача було направлено претензію щодо невиплати страхового відшкодування внаслідок ДТП до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та запропоновано вирішити питання в досудовому порядку. Листом від 12.10.2020 за вих. № 1979/18 надано відповідь в котрій вказано щодо прийняття рішення за страховим випадком про доплату у розмірі 407, 25 грн., проте ця сума не покриває нанесенні збитки. Крім того, в телефонному порядку співробітниками ПАТ «УПСК» було повідомлено позивача що наче б то грошові кошти у розмірі визначеною експертною оцінкою їхніми спеціалістами вже були сплачені на розрахунковий рахунок позивача . Однак ніяких коштів позивач не отримував. Проте вирішувати в досудовому порядку порушені права позивача Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» відмовлено. Так, позивачем було направлено скаргу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Листом МТСБУ було надано відповідь в котрій зазначено щодо необхідності звернення до суду для вирішення питання.

Особа, що визнана постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2020 року винною у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, - ОСОБА_2 також не має намірів відшкодовувати вартість заданої внаслідок ДТП шкоди. Позивач вважає стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 на користь позивача суму матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі - 49 161 (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят одна) гривня, 50 коп..

Також, посилався на те, що йому були завдані моральні страждання (порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я тощо), розмір якої визначав у сумі 150 000 гривень 00 коп. та також просила стягнути солідарно із відповідачів.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 14.01.2021 року.

У підготовче засідання призначене на 14.01.2021 року ОСОБА_1 не з`явився, представник позивача - адвокат Биков Д.Ю. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті. Також в заяві просив справу розглядати за відсутністю сторони позивача.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Стороною відповідачів заяв, клопотань та відзиву на позов суду не було надано.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 03.03.2021 року.

Через неявку сторін розгляд справи 03.03.2021 року відкладено на 13.04.2021 року.

У судове засідання 13.04.2021 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю. Відповідачі поважність причин неявки суд не повідомив та будь-яких клопотань до суду не заявляв.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, оскільки поважність причин неявки представник відповідача не повідомив, зважаючи на строки розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 20.04.2021р.

Вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного.

Згідно матеріалів справи, 23 лютого 2020 року о 19:10 рухаючись на автомобілі Mercedes-Benz S350d д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Одесі по вул. Краснова, 35/1 відбулось зіткнення ОСОБА_1 (позивача) з водієм ОСОБА_2 (відповідачем), що рухалась на автомобілі «NissanNote», д.н.з. НОМЕР_2 , через недотримання безпечної дистанції, яка рухалась по заду чим нею порушено вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

За даним фактом відносно ОСОБА_2 працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ДАР 18 № 335038 від 23 лютого 2020 року та Малиновським районним судом м. Одеси 23.03.2020 року у справі № 521/4283/20 винесено постанову, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова суду набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст..1188 ЦК України).

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_2 на час події була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АО/0262085 (зі страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн.) (а.с.12).

Згідно обставин позову, що не спростовано відповідачами належними та допустимими доказами, у строк передбачений законодавством позивачем було подано до страховика заяву та повний перелік документів для здійснення виплати страхового відшкодування внаслідок ДТП. Протягом 8 місяців не було будь-якої відповіді та лише в телефонному режимі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомило позивачу, що сума страхового відшкодування складає приблизно 11 000 (одинадцять тисяч) грн..

Не погоджуючись із запропонованою сумою відшкодування, представник позивача - адв. ОСОБА_3 направив до страхової компанії претензію від 21.09.2020 року щодо невиплати страхового відшкодування внаслідок ДТП до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та запропонував вирішити питання в досудовому порядку.

Тією ж датою представником позивача - адв. ОСОБА_3 було направлено скаргу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та до Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно яких просив вжити заходи до страхової компанії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» щодо неправомірного затягування строків виплати страхового відшкодування (а.с.44-45).

Листом МТСБУ було надано відповідь в котрій зазначено щодо необхідності звернення до суду для вирішення питання.(а.с.47).

Листом від 12.10.2020 за вих. № 1979/18 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надано відповідь, в котрій вказано щодо прийняття рішення за страховим випадком про доплату у розмірі 407, 25 грн., загальний розмір страхового відшкодування за зазначеним випадком страховою компанією був визначений у розмірі 12 026, 90 грн. (а.с.48). Проте будь яких доказів щодо нарахування вказаних кошті та виплати позивачу до суду представником відповідача не надано.

Згідно обставин позову, в телефонному порядку співробітниками ПАТ «УПСК» було повідомлено позивача, що наче б то грошові кошти у розмірі визначеною експертною оцінкою їхніми спеціалістами вже були сплачені на розрахунковий рахунок позивача. Проте, згідно підстав позову страхове відшкодування позивач не отримував.

Доказів щодо виплати страховим на користь позивача визначеної суми відшкодування матеріали справи також не містять та відповідачем до суду не надано.

На замовлення позивача 08 липня 2020 року судовим експертом Крутих Є.О. було проведено автотоварнознавче дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля.

Так, відповідно до висновку №93-20 від 08.07.2020 року автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D, сума завданої шкоди складає 44 162,55 грн. (а.с.15-23).

Згідно рахунку філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» №0000003288 від 07.07.2020 року, складеного на підставі заявки позивача на ремонт автомобіля, до сплати за ремонт було визначено суму у розмірі 45 896, 50 грн. (а.с.39). Доказів оплати рахунку на виконання ремонтних робіт суду не надано.

Також, позивачем за виготовлення експертом автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ S350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплачено грошові кошти у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень (копію квитанції додаю) та за звіт у філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» - 720 (сімсот двадцять) гривень (а.с.37, 40).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює.

Зазначене, узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у відповідній постанові від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц).

Пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно із пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35цього Закону,повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду,але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».

Подібні правові висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19), від 07 квітня 2021 року по справі № 757/29950/14-ц.

Виходячи з викладеного суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 .

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином із огляду на встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , зважаючи на те, що страхове відшкодування не було виплачено позивачу страховою компанією; розмір завданих збитків відповідає кредитному ліміту за діючим полісом; солідарної відповідальності страховика та винної в ДТП особи не передбачено цивільним законодавством.

ОТЖЕ, за викладеного, суд приходить до висновку про можливість стягнення зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 розміру страхового відшкодування у сумі 44 162, 55 грн. (сорок чотири тисячі сто шістдесят дві гривень 55 копійок), що визначений у відповідному висновку експерта.

Також, зі страхової компанії суд вважає за необхідне стягнути витрати, понесені позивачем з оплати послуг експерта, у розмірі 2500 грн. згідно квитанції від 26.06.2020 року (а.с.37).

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень, суд вважає, що вони також підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з пункту 1 частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що на час звернення позивача до суду страховик будь-яких дій щодо вчасного відшкодування шкоди не вживав.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП та невиплати страхового відшкодування , суд виходить з того, що автомобіль, належний позивачу на праві власності, був суттєво пошкоджений, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості користуватися ним за призначенням, позивач був позбавлений всіх благ та переваг, які дає наявність транспортного засобу. Також моральні страждання позивача полягали в тому, що він був змушений звертатися до суду позов для відновлення своїх прав в примусовому порядку, розгляд справи забрав багато часу, негативно вплинув на звичайний спосіб життя та на стан здоров`я, самопочуття, погіршив гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Після ДТП позивач почував себе повністю залежним від громадського транспорту, що викликало суттєві незручності у пересуванні, він вимушений був менше часу приділяти своїм близьким та сім`ї.

Таким чином, на думку суду, неправомірними діями страхової компанії позивачу дійсно була завдана моральна шкода, яка на думку суду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, буде становити 5000 грн..

При цьому підстав щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивач морального відшкодування судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).

У силу вимог ст. 141 ЦПК України зі страхової компанії на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, тобто на суму 804 грн. (26% - розмір задоволених позовних вимог х 3090, 80 грн. - судовий збір / 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15-16, 22, 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 209, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) :

- відшкодування майнової шкоди у розмірі 44 162, 55 грн. (сорок чотири тисячі сто шістдесят дві гривень 55 копійок);

- витрати з оплати експертного дослідження у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок);

- відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок);

- судовий збір у розмірі 804 грн. (вісімсот чотири гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.04.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.