Ухвала суду № 96395886, 12.04.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2142/21

1-кс/405/1064/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Тьор Є.М., при секретарі Мишевець Т.І., за участі захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Ісаєнко О.В., прокурора Стаха Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на повідомлення слідчого про підозру від 22.01.2021 року, складене старшим слідчим ВР ЗСГСД СУ ГУНП в Кіровоградській області Рудовим В.В., погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури Стахом Ю.В. в рамках кримінального провадження № 12020120020001472 від 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження № 12020120020001472 та ухвалити рішення, яким закрити кримінальне провадження № 12020120020001472 від 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

На обгрунтування скарги зазначив, що упровадженні слідчого управління ГУНП в Кіровоградський області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020120020001472 від 28.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 191 КК України. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.01.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 191 КК України. Повідомлення про підозру погоджено прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Кіровоградської обласної прокуратури (далі за текстом - підозра). Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до п.4 та п.6 ч. 1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 4) зміст підозри; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. В той же час, у пред`явленій підозрі відсутні фактичні обставини які вказують, що мала місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Так, підозра обґрунтована наступними доводами. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови правління ВАТ «Кіровоградгаз» необгрунтовано, без погодження з Наглядовою радою ВАТ «Кіровоградгаз», здійснив донарахування собі доплат до фонду оплати праці шляхом застосування коефіцієнтів посадової структуризації за минулі місяці з липня по жовтень 2017 року до фонду оплати праці, що спричинило підвищення йому заробітної плати в листопаді 2017 року на суму 75 667, 04 грн. Далі, за період з листопада 2017 року по травень 2018 року, за версією слідства, ОСОБА_1 знову безпідставно нарахував собі доплати до заробітної плати шляхом застосування коефіцієнтів посадової структуризації, що спричинило підвищення фонду заробітної плати за період з листопада 2017 року по травень 2018 року на загальну суму 341 421, 33 грн. Разом на загальну суму 417 088, 37 грн. За версією слідства ці дії він повинен був вчиняти за погодженням з Наглядовою радою ВАТ «Кіровоградгаз». З такою позицією неможливо погодитися, оскільки вона помилкова. Зокрема, по-перше ОСОБА_1 особисто собі нічого не нарахував і не донараховував, оскільки нарахування, облік і оформлення нарахувань та виплат здійснювались бухгалтерією підприємства. По-друге, у зазначений період з листопада 2017 року по травень 2018 року у ВАТ «Кіровоградгаз» діяв колективний договір. Відповідно до п. 1.9 положення колективного договору поширюються на всіх найманих працівників підприємства. Відповідно до п. 2.1. Положення про оплату праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ВАТ «Кіровоградгаз» дохід працівників складається з постійної та змінної частин: 2.1.2 змінна частина складається із - змінна частина посадового окладу (Дзмін) - частини посадового окладу, яка дорівнює добутку мінімального посадового окладу та коефіцієнту посадової структуризації (Кпс) за мінусом мінімального посадового окладу. Максимальний оклад (дмакс) при цьому дорівнює сумі мінімального посадового окладу та змінної частини посадового окладу: Дзмін = Дмін * Кпс - Дмін Дмакс = Дмін + Дзмін Отже, коефіцієнт посадової структуризації є складовою змінної частини в структурі заробітної плати. Тобто, коефіцієнт - це складова заробітної плати. При цьому, пункт 3.1. Положення про оплату праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ВАТ «Кіровоградгаз» дає визначення для коефіцієнта посадової структуризації. Зокрема, Кпс- коефіцієнт посадової структуризації визначає варіантність встановлення доходу в межах однієї посадової позиції за фіксованими точками, тобто враховує як спрямованість діяльності структурного підрозділу, так і індивідуальні кваліфікаційні характеристики співробітника. Індивідуальний коефіцієнт посадової структуризації може приймати будь - яке значення від 1, 00 до 2, 5. Коефіцієнт посадової структуризації встановлюється: Керівним працівникам головного підприємства, що підпорядковані безпосередньо голові правління - головою правління. При цьому, в ПОЛОЖЕННІ про Наглядову раду ВАТ «Кіровоградгаз» та Статуті ВАТ «Кіровоградгаз» відсутні положення щодо процедури застосування (в т.ч. повноважень) саме «КОЕФІЦІЄНТІВ ПОСАДОВОЇ СТРУКТУРИЗАЦІЇ». Тому, оскільки до повноважень Голови правління відносилось встановлення коефіцієнтів посадової структуризації, то у даному випадку відсутня подія кримінального правопорушення, так як ОСОБА_1 діяв як Голова правління в межах своїх статутних повноважень. Дані обставини, підтверджуються Колективним договором, Положенням про оплату праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ВАТ «Кіровоградгаз», Положенням про Наглядову раду ВАТ «Кіровоградгаз», які діяли в період з листопада 2017 року по травень 2018 року та проведеною по цим обставинам науково-технічною експертизою.

Адвокат Ісаєнко О.В. в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити, пославшись на обставини зазначені у скарзі.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вважає її не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення під час вручення повідомлення про підозру дотримано вимог ст. 277, 278 КПК України. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 звернувшись з даною скаргою, звертає увагу суду на те, що у пред`явленній підозрі відсутні фактичні обставини, які вказують, що мала місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України. Проте, з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірка їх доказами здійснюється в ході судового розгляду з наданням стороною обвинувачення доказів, дослідження їх в судовому засіданні, викликом та допитом свідків та надані судом оцінки вказаним доказам під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, а не стадії досудового розслідування, оскаржуючи дії слідчого та прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Кіровоградський області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020120020001472 від 28.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 191 КК України

22.01.2021 року старшим слідчим ВР ЗСГСД СУ ГУНП в Кіровоградській області Рудовим В.В. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, яке погоджено прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури Стахом Ю., та вручено ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 9 КПК України встановлено, що:

1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

2. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

4. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

5. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з ст. 24 КПК України, держава гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно зі ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Порядок кримінального провадження регулюється виключно кримінальним процесуальним кодексом України.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Аналіз наведеної норми закону, щодо можливості оскарження повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з`ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.

Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як встановлено судом, підставою для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України є висновок судово-економічної експертизи № 46-ЕК від 21.01.2021 року, яким підтверджено спричинення ОСОБА_1 , збитків ВАТ «Кіровоградгаз» код ЄДРПОУ 03365222, за рахунок застосування у період з червня 2017 року по травень 2018 року коефіцієнтів посадової структуризації (від 1,5-2,5 до посадового окладу), в загальній сумі 341 421,33 грн. та в частині завищення нарахування у листопаді 2017 року доплати за минулі місяці за рахунок застосування коефіцієнтів посадової структуризації до посадового окладу в сумі 75 667,04 грн.

Крім того, під час розгляду скарги стороною захисту долучено копію висновку за результатами проведення науково-економічної експертизи від 18.03.2021 року № 2021/03/18-0014, складеного експертом ДП «Спеціалізованої науково-аналітичної установи» Морозовою О.С. , в якому зазначено, що висновки Ревізійної комісії ВАТ «Кіровоградгаз» код ЄДРПОУ 03365222 за результатами окремих питань спеціальної перевірки фінансово-господасрської діяльності ВАТ «Кіровоградгаз» за 2018-2019 роки в частині завищення розміру посадового окладу за рахунок застосування в період з червня 2017 року по травень 2018 року коефіцієнтів посадової структуризації (від 1,35-2,5 до посадового окладу) в сумі 341 421, 33 грн. нормативно, документально та розрахунково не підтверджуються; висновки Ревізійної комісії ВАТ «Кіровоградгаз» код ЄДРПОУ 03365222 за результатами окремих питань спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «Кіровоградгаз» за 2018-2019 роки в частині завищення нарахування в листопаді 2017 року доплати за минулі місяці за рахунок застосування коефіцієнтів посадової структуризації до посадового окладу на 78 139,04 грн., нормативно та документально не підтверджується.

Слідчий суддя вважає, що достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження, які були надані в розпорядження слідчого судді під час розгляду скарги, не містять.

Відповідно до ст. 2 КПК України, одними з фундаментальних завдань кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що повнота та неупередженість дослідження обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування. Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлення об`єктивної істини, як наслідок - унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при досудовому розслідуванні слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону.

Поняття повноти та неупередженості дослідження тісно пов`язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повноти та неупередженості й навпаки.

Під повнотою розслідування розуміють з`ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність підозрюваного. Крім цього, досудове розслідування вважається повним тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.

Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі об`єктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудового і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі об`єктивно можливі версії, висунені слідчим або судом по кримінальному провадженню, не досліджені (не перевірені), не можна говорити про обґрунтованість підозри та законність її вручення.

Також, зважаючи на положення ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

При цьому слідчим суддею відзначається, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020120020001472 від 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України наявні два протилежні висновки експерта, а отже існують сумніви щодо підозри ОСОБА_1 , які досудове слідство на даній стадії повинно усунуту.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, не відповідає вимогам ст.277 КК України і тому підлягає скасуванню.

При цьому не підлягає задоволенню скарга в частині ухвалення рішення про закриття кримінального провадженні № 12020120020001472від 28.02.2020 у відповідності до п 1-2 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки дане питання не є предметом розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 306-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

скаргу ОСОБА_1 на повідомлення слідчого про підозру від 22.01.2021 року, складене старшим слідчим ВР ЗСГСД СУ ГУНП в Кіровоградській області Рудовим В.В., погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури Стахом Ю.В. в рамках кримінального провадження № 12020120020001472 від 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення слідчого про підозру ОСОБА_1 від 22.01.2021 року в рамках кримінального провадження № 12020120020001472, розпочатого 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Євгеній Миколайович Тьор