Рішення № 96395229, 13.04.2021, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/112/21

Номер провадження № 2/699/235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Сміян А.В., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі заяви б/н від 29.01.2015 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 25.01.2021 виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 13770,94 грн..

Про дату, час і місце слухання справи учасники були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з`явився. До початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги та надав пояснення у справі.

ОСОБА_1 зазначив, що у 2014-2015 роках (точний рік не пам`ятає) при працевлаштуванні оформляв картку АТКБ «Приватбанк» для отримання заробітної плати. Разом з цією карткою для отримання зарплати банк також видав йому кредитну картку. Тривалий час відповідач кредитною карткою не користувався. Потім сталась ситуація, коли терміново потрібні були гроші. ОСОБА_1 використав кредитні кошті у межах встановленого йому кредитного ліміту, а саме 14000,00 грн. Ці гроші він потім поступово повертав. Проте втратив роботу, потім розлучився, зламав ногу. Після розлучення на його утриманні залишилась малолітня дочка, яку він виховує самостійно. Такий збіг обставин позбавив його можливості повернути витрачені кредитні кошти вчасно. Відповідач зазначив, що фактично він вже повернув банку значно більшу суму ніж отримав, а саме біля 50000,00 грн. Проте через несвоєчасне повернення грошові кошті постійно списуються на штрафні санкції, а сам борг не зменшується.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 29.01.2015 підписав Анкету заявку про приєднання до Умов та правил надання банківський послуг (далі Анкета-заявка) в ПриватБанку, тобто фактично вчинив дії з метою укладення договору з позивачем. Проте у Анкеті-заявці не зазначено ані вид банківської картки, яку бажає отримати відповідач, ані розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 14). Так само відсутні дані про номер та строк дії кредитної картки.

Вказана Анкета-заява містить підпис ОСОБА_1 у підтвердження того, що він був ознайомлений з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами банківських послуг, а також Тарифами банку та зобов`язується в подальшому регулярно ознайомлюватися на сайті позивача зі змінами у вказаних документах.

На підтвердження факту видачі відповідачу картки позивач надає довідку (а.с. 13), з якої вбачається, що кредитна картка ОСОБА_1 вперше була видана 21.07.2014, тобто за півроку до підписання позивачем Анкети-заявки.

Проте відповідач не заперечує, що кредитну картку від позивач отримав та кредитними коштами фактично користувався. За таких обставин суд дійшов висновку, що договір між сторонами був укладений.

Договір складається із Анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитну картку з встановленим кредитним лімітом.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що призвело до виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з позовом до суду.

Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що станом на 25.01.2021 позивач визначив заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 13770,94 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

На обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, вказував, що заявою відповідача підтверджується і той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. На підтвердження додано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 29.01.2015, яка підписана сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладанні договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно з якими обслуговується відповідач.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надає Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 15). Проте з тексту Анкети-заяви, підписаної відповідачем, не вбачається, що відповідач ознайомився з умовами надання кредитної картки «Універсальна», оскільки такі умови не підписані відповідачем, а тому відсутні належні докази встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору. Надані позивачем Витяг з Тарифів, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку не містять доказів, що відповідач ознайомився і погодився саме з ними. Також відсутні докази того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо зміни кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), у тому числі у зазначеному банком розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач на підтвердження своїх вимог надає розрахунок заборгованості відповідача за договором від 29.01.2015 станом на 30.09.2019, а також розрахунок за період з 01.10.2019 до 25.01.2021.

Відповідно до розрахунку станом на 30.09.2019 за відповідачем обліковується заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 735,54 грн. Також зазначено, що позивачем погашено заборгованість по пені у сумі 1650,00 грн.

Відповідно до розрахунку станом на 25.01.2021 заборгованість за тілом кредиту складає 13770,94 грн. Також зазначено, що позивачем погашено заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 1377,59 грн., також погашено заборгованість по простроченим відсоткам у сумі 4757,62 грн.

Оскільки суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача пені та нарахування процентів є безпідставним, суд вважає, що позивачем безпідставно стягнуто з відповідача нараховані відсотки та пеню на загальну суму 8520,75 грн. (1650,00 грн. + 735,54 грн. + 1377,59 грн. + 4757,62 грн.).

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.07.2019 в справі № 342/180/17.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29.01.2015, заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту становить 13770,94 грн. Наявність заборгованості відповідач не заперечував, проте порахувати її розмір не міг.

Оскільки суд дійшов висновку, що позивачем було безпідставно стягнуто з відповідача нараховані відсотки та пеню на загальну суму 8520,75 грн., суд вважає за необхідне зменшити заборгованість за тілом кредиту на вказану суму.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 5250,19 грн. (13770,94 нараховані відсотки та пеню на загальну суму 8520,75 грн. - 8520,75 грн.).

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.01.2015 на суму 5250,19 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 13770,94 грн., з яких судом задоволено 5250,19 грн., що складає 38,13 % від загальної суми позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн. Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 865,55 грн., що дорівнює 38,13 % від сплаченого судового збору.

Ураховуючи, що позивач визнавав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вбачає підстави для застосування ст. 141. ЦПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, від суми, яка підлягає до відшкодування, тобто 432,78 грн.

На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 5250,19 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят грн. 19 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у виді судового збору в сумі 432,78 (чотириста тридцять дві грн. 78 коп.) грн.

Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» повернути з державного бюджету частину судового збору, а саме 50 % від суми судового збору, яка підлягає до стягнення на його користь, а саме суму 432,78 (чотириста тридцять дві грн. 78 коп.) грн. Оригінал платіжного доручення №PROM1ВІР66 від 01.02.2021 знаходиться у Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області у матеріалах справи № 699/112/21.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.04.2021.

СуддяЛітвінова Г.М.