Рішення № 96391870, 20.04.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1145/21

Номер провадження 2-а/623/25/2021

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонни суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюм адміністративну справу № 623/1145/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВРПП Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кобченка Дмитра Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора ВРПП Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Просить поновити йому строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 833893 від 20 березня 2021 року, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія БАА № 833893 від 20 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії БАА № 833893 від 20 березня 2021 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. 00 коп. Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки складена з порушенням вимог КУпАП, без складання відповідного протоколу. Крім того, відповідачем не було надано жодного доказу скоєння правопорушення, відсутні відповідні свідки, позивач категорично заперечує сам факт керування транспортним засобом- мотоциклом, а зазначає, що лише перекочував його, а також постанова не містить жодних обґрунтувань та доказів вини позивача.

До початку судового засідання позивач подала заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, відзив на позов суду не надсилав.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини четвертої цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що процесуальний строк, може бути поновлений чи продовжений за наявності поважних причин. При цьому, поважними за змістом статті 121 КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначені обставини, з метою забезпечення права позивача, суд приходить до висновку про необхідність поновити позивачу строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 833893.

Таким чином, клопотання позивача підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, 20 березня2021 року інспектором Кобченком Д.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 833893, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп.

Згідно з даними, що містяться у вказаній постанові, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом " ІТЗ Урал -66" реєстраційний номер НОМЕР_1 без полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та без посвідчення водія, чим порушила п. 2.4 (а), 2.1 ( а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що адміністративне правопорушення не було зафіксоване в автоматичному режимі, а тому працівник поліції не мав права виносити постанову без складання відповідного протоколу, оскільки звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч. 3 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (ст. 122 КУпАП ) на місці вчинення такого правопорушення без складання протоколу.

Таким чином, твердження позивача на те, що працівник поліції не мав права виносити постанову без складання відповідного протоколу є безпідставним.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Проте, відповідачем жодним доказом не було доведено факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є недоведеним.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, оскільки не підтверджена жодним доказом вчинення адміністративного правопорушення та наявності вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ч. 2 ст. 122 КУпАП, ст. 19 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72-77, 241, 246, 250, 268-271, 286, 295, 297, п. 15.5 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Поновити позивачу строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 833893. Позов ОСОБА_1 до Інспектора ВРПП Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кобченка Дмитра Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія БАА № 833893 від 20 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя Ізюмський міськрайонний суд М.П. Одарюк