Рішення № 96391805, 13.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8390/20

Провадження № 2-а/638/52/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Комлєвої К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Євгена Анатолійовича про визнання дії протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Євгена Анатолійовича, в якій просить визнати дії відповідача щодо складання постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № АБ005673 від 10.06.2020 року протиправними, а постанову серії № АБ005673 від 10.06.2020 року - скасувати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 10.06.2020 року, перебуваючи по справах, припаркував належний йому автомобіль на майданчику для платного паркування за адресою: площа Конституції, 16, не маючи можливості сплатити кошти за паркування безготівково почав шукати паркувальний автомат. Не знайшовши автомата та інспектора з паркування позивач пішов у справах, був відсутнім близько 15 хвилин. Після повернення до автомобіля інспектор з паркування повідомив позивачу про вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач повідомив інспектору про бажання сплатити відповідні кошти за користування майданчиком для платного паркування, але виключно готівкою, однак інспектор на це не відреагував і пішов у невідомому напрямку, залишивши на лобовому склі авто повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності № АБ005673 від 10.06.2020р.

Позивач вважає, що постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, оскільки паркувальні автомати, обов`язкова наявність яких передбачена Постановою Кабінету Міністрів України, на майданчику, на якому позивач здійснив стоянку на своєму автомобілі, були відсутні. Окрім того зазначає, що у повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів № АБ005673 від 10.06.2020 року не зазначено конкретно, які пункти правил паркування транспортних засобів у м. Харкові, затверджених рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №588/11 були порушені позивачем.

Від головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича до суду надійшов відзив, в якому зазначає, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що згідно інформації, наданої КП «Харківпарксервіс», з огляду на зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення в розділі On-line послуги на сторінці Департаменту територіального контролю на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі інтернет, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) місцем виявлення правопорушення є майданчик для платного паркування за адресою: м-н Конституції, 16, транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зазначений вище майданчик для паркування: позначено дорожніми знаками (дорожні знаки ПДР України 5.38, 5.39, табличками до дорожніх знаків 7.14, 7.6.4), обладнано інформаційними щитами щодо порядку та можливості проведення оплати за паркування на майданчику для паркування на майданчику для паркування 2 шт., позначено суцільною синьою (блакитною) смугою.

Крім того, зазначає, що про обладнання майданчика для платного паркування за адресою м-н Конституції, 16, відповідно до вимог пунктів 12, 13, 14, 21 Правил паркування транспортних засобів № 1342, свідчить інформація, надана оператором відведеного майданчика - КП «Харківпарксервіс».

Вказує, що роздруківка зображень транспортного Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент та місці вчинення адміністративного правопорушення з вищевказаного сайту додається та підтверджує подію і склад адміністративного правопорушення.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися. Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.06.2020 року інспектором з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Є.А. було винесено постанову серія № АБ005673 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 10.06.2020 о 10:50 год за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив порушення правил паркування транспортних засобів, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного користування, чим порушив абз.3 п.26.30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Суд враховує, що в позовній заяві наявні розбіжності, а саме обґрунтування позовних вимог стосується безпідставності складання повідомлення серії № АБ005673 від 10.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час як прохальна частина позовної заяви стосується правомірності винесення постанови серії № АБ005673 від 10.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є помилковим, оскільки постанову у справі про адміністративне правопорушення винесено 30.06.2020, а не 10.06.2020.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині перевірки правомірності винесення постанови серії № АБ005673 від 30.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

За приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342).

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (п. 2).

Пунктом 6 Правил № 1342 визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.п. 7, 8 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11).

Суд зазначає, що за визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342:

- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі -ПДР);

- спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і ПДР.

Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: «майданчик для паркування» і «спеціально обладнаний майданчик для паркування». Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий - поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них.

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і ПДР.

Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відповідно до Додатку 1 ПДР відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки», а також табличками до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги», 7.6.1-7.6.5 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку».

Згідно п.п. 10.7.35, 10.7.36 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів.

Знак 5.39 «Зона стоянки» повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39 з однією з табличок 7.6.1- 7.6.5 повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля.

Згідно п. 10.9.18 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» табличка 7.14 «Платні послуги» повинна застосовуватись із знаками 5.38 або 5.39 для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих «карманів» для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку.

Крім того, відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами (технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою) з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування» (надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв`язку для передачі інформації через захищену комп`ютеризовану систему) (п. 13, 14 Правил № 1342).

Згідно п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий).

Зазначена інформація надається відповідно до законодавства про мови, а також у разі потреби розміщується її переклад на англійську мову.

Також, суд зазначає, що за приписами ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (зі змінами), розміщеному на Офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в розділі Єдиний міський реєстр актів, зокрема затверджено Перелік майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення платного паркування транспортних засобів, на території м. Харкова, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, далі - Перелік (додаток 3 до цього рішення).

Згідно інформації, наданої КП «Харківпарксервіс», з огляду на зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення в розділі On-line послуги на сторінці Департаменту територіального контролю на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі інтернет, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) місцем виявлення правопорушення є майданчик для платного паркування за адресою: м-н. Конституції, 16.

Зазначено, що згідно п.п. 13, 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.№ 1306, зазначений вище майданчик для паркування:

позначено дорожніми знаками (дорожні знаки ПДР України 5.38, 5.39, табличками до дорожніх знаків 7.14, 7.6.4);

обладнано інформаційними щитами щодо порядку та можливості проведення оплати за паркування на майданчику для паркування на майданчику для паркування 2 шт.;

позначено суцільною синьою (блакитною) смугою.

Даних щодо тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Харкові та, зокрема, за адресою: м-н Конституції, 16, в ході судового розгляду не надано.

З наданих суду фотознімків встановлено, що вони відображають: дату 10.06.2020 року, час - з 10:39 до 10:49 год, адреса місця розташування транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 .

Однак суд зазначає, що надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування».

Тобто, в обґрунтування заперечень проти позову ОСОБА_1 відповідачем не доведено виконання вимог п.п. 12, 13, 14, 21 Правил № 1342.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Суд зазначає, що факт скоєння правопорушення позивачем посвідчується лише змістом постанови інспектора з паркування Департаменту територіального контролю ХМР Міхно Є.А. № АБ005673 від 30.06.2020. Інших доказів в обґрунтування прийнятої постанови відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.152-1 КУпАП є недоведеним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова № АБ005673 від 30.06.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП є неправомірною, а позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позовної заяви, в частині визнання протиправними дій відповідача по складанню постанови №АБ005673 від 30.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.

Таким чином, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

В силу ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.

У даному відповідачем за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбачене ч.1 ст.152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесено оскаржувану постанову № АБ005673 від 30.06.2020 року, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Суд вважає помилковими висновки позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними відповідних дій інспектора, оскільки, як зазначено вище, не діями відповідача, а його рішенням (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що головний спеціаліст - інспектор з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Є.А. наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.

Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Є.А. по складанню постанови №АБ005376 від 30.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) задоволенню не підлягають.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 100 грн, із закриттям провадження по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позову був сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн, що підтверджується квитанцією № 16 від 07.07.2020 року. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог у повному обсязі вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача з Департаменту територіального контролю ХМР.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Євгена Анатолійовича про визнання дії протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича серії АБ №005673 від 30.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету Харківської міської ради (місце знаходження: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Шишкін