Рішення № 96390662, 15.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/72/21

Провадження № 2/711/1016/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.,

при секретарі Мелещенко О.В.,

за участю представника позивача адвоката Савенко Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Азот» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 у справі №711/9872/17 з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 10367 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41233,56 грн., з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Рішення набрало законної сили 13.02.2018. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області від 25.01.2018 відкрито виконавче провадження №55625117 про стягнення з підприємства на користь стягувача вказану за судовим рішенням грошову суму з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 27.03.2018 виконавче провадження №55625117 закінчене у зв`язку з повним фактичним виконанням. Під час виконання вказаного виконавчого провадження відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017. Позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу та, як податковий агент, сплатив податок і збір за відповідача за свій кошт, не маючи можливості відрахувати необхідну суму з належних відповідачу коштів. Таким чином, у нього виникло право вимагати від відповідача відшкодування понесених на сплату податку і збору витрат, а відповідача відповідне зобов`язання відшкодувати позивачу ці витрати. На письмову вимогу від 21.04.2020р. позивача до відповідача сплатити ці кошти, останній не відреагував. Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 8040,54 грн. та судові витрати.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду судової справи № 711/72/21.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Савенко Ю.Н. підтримала позовні вимоги з обставин викладених в позовні заяві та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки у не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву не подала.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , яка повідомлялася у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, відзиву на позовну заяву не подала.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 13.12.2017 стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 10367 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41233,56 грн., що разом складає 51600, 56 грн. (справа №711/9872/17). Вказане судове рішення набрало законної сили 16.01.2018.

Постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області від 25.01.2018 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №711/9872/17 про стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 50600,56 грн..

Постановою державного виконавця від 27.03.2018 виконавче провадження закінчене у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду.

Згідно довідки ПАТ «АЗОТ» від 27.11.2020 №1280 підприємство нарахувало, утримало та сплатило до бюджету від імені ОСОБА_1 з суми 41607,30 грн. податок на доходи фізичних осіб в сумі 7489,31 та військовий збір в сумі 624,11грн., що підтверджується також платіжними дорученнями №3571 від 04.05.2018 та №3567 віл 04.05.2018.

На письмову вимогу від 21.04.2020 №501-06/217 щодо відшкодування підприємству шкоди у розмірі 8040,54 грн., відповідач ОСОБА_1 не відреагувала.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права не суперечить положенням ст. 16 ЦК України.

Предметом спору в даному випадку є повернення на користь позивача, як податкового агенту, коштів у вигляді не відрахованих із заробітної плати звільненого працівника податку та військового збору у спосіб, визначений ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно із п.п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також, слід зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є і об`єктом щодо сплати військового збору, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування.

Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 та у справі № 369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27.11.2019, справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Однак, згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, що останнім не заперечується, тому направив йому листа, який відповідач отримав, про їх повернення із зазначенням підстави такого повернення. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагував та не повернув вказані в листі кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.12.2017 по справі № 711/9872/17 суму коштів, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., що відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір» є мінімальним розміром за подання позову майнового характеру юридичною особою та відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) грошові кошти в розмірі 8040,54 грн., судовий збір в розмірі 2102грн., а всього - 10142,54 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 15.04.2021.

Головуючий: Н. М. Кондрацька