Рішення № 96389786, 19.04.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1063/19

Провадження № 2/293/59/2021

19 квітня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю представника позивача Ковальчука А.В.

представника відповідача Свинарчука А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Черняхів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2019 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37197,16 грн за кредитним договором без номеру від 17.10.2014 року, укладеного між сторонами у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, крім цього просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що 17.10.2014 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 зобов`язувалася сплачувати кредитні кошти, але взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 13.05.2019 утворилася заборгованість у розмірі 37197, 16 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8670,15 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 9009,10 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 16970,43 грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300, 00 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1747,48 грн.

29.07.2020 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Свинарчуком А.С. подано відзив на позов в якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. У відзиві вказано, що позовні вимоги позивача відповідач вважає незаконними та необрунтованими, оскільки позивач не наводить посилань на той факт, що відповідач дійсно отримала гроші готівкою, або іншим чином використала кошти банку та не надає доказів цього. Отже, позивачем не підтверджений факт отримання відповідачем кредитних коштів.В позовній заяві банк не вказує ні номеру картки, ні номеру рахунку з якого начебто отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали б бути повернені. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості.Наведене в позовній заяві твердження про підтвердження відповідачем згоди на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку» та «Тарифами Банку» складає між ними Договір, є безпідставним, оскільки кредитний договір укладається у письмовій формі, а у випадку недодержання письмової форми такий договір є нікчемним, що визначено статтею 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідач не підписувала «Умови та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку» та «Тарифи Банку», працівники позивача її з ними не ознайомили. Отже, вони не є складовою частиною договору. Така позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах від 11 лютого 2015 року в справі № 6-240цс14. Хоча в даному судовому рішення і йдеться про застосування строків позовної давності, але Верховним Судом однозначно вказується на те, що не підписані умови не є складовою частиною договору.Крім того, з розрахунку не можливо точно встановити коли ж на думку позивача виникла заборгованість, але очевидно, що на його думку вона виникла в 2015 році. Тобто саме тоді у позивача і виникло право на звернення до суду. Тоді ж позивач почав і нарахування штрафних санкцій, а тому просила застосувати загальний та спеціальний строк позовної давності.

29.07.2020 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та зобов`язано позивача надати: виписки за поточними рахунками ОСОБА_1 стосовно отримання та погашення грошових коштів за кредитною карткою, яка була відкрита згідно заяви б/н від 17.10.2014 року; виписки за рахунками аналітичного бухгалтерського обліку кредитних операцій банку за кредитною карткою, яка була відкрита згідно заяви б/н від 17.10.2014 року; письмову інформацію про строк дії кредитної картки, яка була відкрита згідно заяви б/н від 17.10.2014 року; письмову інформацію про порядок та правила нарахування відсотків по кредиту, які надають можливість здійснити перевірку правильності розрахунку заборгованості та належним чином засвідчену копію відповідного наказу чи інструкції; належним чином засвідчену копію «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», дійсну станом на 17.10.2014 року з доказами ознайомлення їх з ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені копії наказів про затвердження та скасування «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», дійсних станом на 17.10.2014 року; оригінал заяви ОСОБА_1 б/н від 17.10.2014 р. на отримання кредитної картки.

15.12.2020 позивачем подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи та клопотання про огляд веб-сайту.

18.08.2020 на виконання вимог ухвали суду на електронну адресу суду та 01.09.2020 року поштовим зв`язком позивачем надано витребовуваний пакет документів із зазначенням про надання анкети-заяви б/н від 17.10.2014 року в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених у ньому підстав. Вказав, що твердження позивача про неукладення договору, зокрема, непідписання заяви-анкети, спростовується тим, що остання користувалась кредитною карткою, здійснювала погашення кредиту, що є безумовним визанням укладення договору кредиту.

На виконання ухвали суду представником позивача надано оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Будь-яких клопотань зі сторони представника відповідача при огляді даної зави не заявлено.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача до його довірителя не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. В позові просить відмовити та застосувати строки позовної давності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).

За правилами частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

17.10.2014 ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем власноруч було підписано анкету-заяву та отримано кредитну карту від 30.01.2015 (термін дії 01/19), від 18.03.2016 (термін дії 04/18), та від 18.07.2018 (термін дії 05/22) із відкриттям відповідно рахунку за кожною.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку укладено в письмовій формі кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ .

У разі незгоди зі змінами "Умов та правил надання банківських послуг" або "Тарифів" клієнт має право надати банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

За умовами договору відповідач зобов`язався:

на підставі п. 2.1.1.5.5. Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором:

слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. (в еквіваленті 500.00 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

За наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 13.05.2019 становить у розмірі 37 197, 16 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8670,15 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 9009,10 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 16970,43 грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300, 00 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1747,48 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також відсотки за несвоєчасну сплату кредиту.

За таких підстав, суд дійшов висновку, про наявність підстав про стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд враховує ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, не заявлення відповідних клопотань, на спростування доводів позивача щодо особистого підписання нею анкети-заяви та отримання кредитних карток із відкриттям відповідно рахунку за кожною та відповідного використання кредитних коштів.

Суд вважає, що активація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком також свідчить про укладення сторонами кредитного договору на визначених умовах про надання та обслуговування платіжних карт.

З наданої суду виписки по рахунку, вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження не отримання кредитних коштів, їх використання щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказані обставини та приписи чинного законодавства спростовують заперечення відповідача проти позову в частині недоведення позивачем отримання нею кредитної картки та кредитних коштів, свідчать про дотримання письмової форми правочину й укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Оцінюючи в сукупності наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку в якості доказу, судом встановлено, що ОСОБА_1 покладені на неї зобов`язання належним чином не виконувала, зважаючи на що й утворилася заборгованість за кредитним договором.

Під час розгляду справи відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують укладення кредитного договору та розмір заборгованості, надано не було.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Позивачем надано довідку, з якої вбачається, що між АТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 30.01.2015 термін дії 01/19; № НОМЕР_2 дата відкриття 18.03.2016 термін дії 04/18; НОМЕР_3 дата відкриття 18.07.2018 термін дії 05/22.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно по цьому договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу визначається у розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Відповідно строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки діє до 05/22, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 27.06.2019 (поштове відправлення позову- 20.06.2019) - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

З виписки по рахунку вбачається, що на картковий рахунок відповідачем перераховувалися кошти на погашення заборгованості в межах строку позовної давності, а отже строк позовної давності не пропущено.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 37197, 16 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8670,15 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 9009,10 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 16970,43 грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300, 00 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1747,48 грн.

Щодо клопотання про огляд веб-сайту по вказаній справі, керуючись положеннями ч. 7 ст. 85 ЦПК України про огляд доказів, заявник зазначає, що даний доказ необхідний для підтвердження дійсності відповідної редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк» та фіксування змісту редакції Умов та правил надання банківських послуг, яка діяла на день приєднання відповідача до відповідних умов.

Відповідно до ч. ч. 1,7 ст. 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

З обставин викладених у клопотанні не вбачається, що позивач не мав можливість: самостійно здійснити огляд веб-сторінки із залученням спеціаліста та зафіксувати це відповідним протоколом; скористатись правом наданим п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; або скористатись послугами компаній, які проводять фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, на підставі звернень будь-яких осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту, оскільки представником позивача не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду доказу за їх місцезнаходженням судом, враховуючи те, що ці Умови знаходяться в розпорядженні позивача як розробника цих Умов.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, у відповідності із ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с.1) у вигляді судового збору в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-5,12,76-83,259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 256,257, 259,261,526, 530, 551, 554, 610, 611, 612, 1050, 1054, ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1-Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № б/н від 17.10.2014 року в сумі 37197,16 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8670,15 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 9009,10 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн; нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 16970,43 грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300, 00 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1747,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1-Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий суддя Є.Б. Бруховський