Ухвала суду № 96388686, 14.04.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1723/21

Провадження № 4-с/202/28/2021

УХВАЛА

Іменем України

14 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участі секретаря Ситника С.О.,

представника скаржника – адвоката Васильєва П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність та дії Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року заявник звернувся до суду з даною скаргою в якій просить: поновити строк на подання скарги; визнати протиправною дією Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у відкритті 30.01.2018 року виконавчого провадження №55146767 з примусового виконання виконавчого листа №2-145/2011 від 12.10.2015, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська; визнати протиправною бездіяльність Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у ненаданні (не направленні) ОСОБА_1 постанови від 30.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження №55146767; визнати протиправною бездіяльність Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у не скасуванні постанови від 30.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження №55146767; визнати протиправною бездіяльність Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у не скасуванні постанови від 11.12.2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №55146767; визнати протиправною бездіяльність Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у ненаданні (не направленні) письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 року про скасування постанови від 30.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження 55146767 та про скасування постанови від 11.12.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №55146767; зобов`язати Соборний ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), скасувати постанову від 30.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55146767 та постанову від 11.12.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №55146767.

В обґрунтування скарги, ОСОБА_1 зазначив, що 18.02.2021 року він у відділені банку дізнався, що на його банківські Карткові рахунки накладено арешт відповідно до постанови Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11.12.2019 року про арешт коштів боржника прийняту у виконавчому провадженні №55146767. Відповідно до усної інформації отриманої боржником 18.02.2021 року від Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавче провадження № 55146767 відкрито 30.01.2018 на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 справа №2-145/11. 11 грудня 2019 року у виконавчому провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Отже, прийняття постанови від 11.12.2019 про арешт коштів боржника прийнята у виконавчому провадженні № 55146767, яке станом на 11.12.2019 вже було закінчено, є недоцільним та противоправним.

Окрім того, ухвалою суду було видано дублікат виконавчого лиса, а тому не може одночасне існувати оригінал та дублікат виконавчого листа, оскільки факт видання дублікату припиняє дію оригіналу. Таким чином, відкриття виконавчого провадження на підставі оригінала Виконавчого листа за наявності виданого дублікату - є діями протиправними. Також скаржник звертає увагу, що виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії, тому що боржник так і не одержав постанову про відкриття виконавчого провадження у рамках якого накладено арешт на кошти боржника.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2021 року, для розгляду справи визначено суддю Мачуського О.М.

В судовому засіданні представник скаржника – адвокат Васильєв П.С. підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та державний виконавець Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове за сідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв чи заперечень від останніх до суду не надходило.

Суд, заслухавши думку представника скаржника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник звернувся з даною скаргою з порушення строку, визначеного ст. 449 ЦПК України, однак заявив клопотання про поновлення пропущеного строку оскільки попередньо звертався до державного виконавця, з вимогами, зазначеними у даній скарзі, однак відповіді на неї так і не отримав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З метою захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним поновлення останньому строк для звернення до суду з даною скаргою на дії та рішення державного виконавця.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, згідно ч. 1ст. 448 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що основними принципами діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов`язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було видано виконавчий лист № 20417/2-145/2011.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2015 року було видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі.

На підставі даного виконавчого листа, Соборним ВДВС України у м. Дніпрі 30.01.2018 року було відкрито виконавче провадження № 55146767 та постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 грудня 2019 року, в рамках даного виконавчого провадження накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом розгляду скарг, поданих у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, є саме законність чи незаконність дій, бездіяльності та рішень державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, скаржник зазначає, що виконавче провадження було відкрито на підставі оригіналу документу, в той час коли було видано дублікат даного виконавчого листа.

Разом з тим, як зазначено у самій скарзі, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 12.10.2015 року по справі № 2-145/11, тоді як рішення суду про видачу дубліката виконавчого листа у даній справі було ухвалено 31.07.2015 року.

Таким чином, є всі підстави вважати, що виконавче провадження було відкрито на підставі дублікату виконавчого документа, окрім того, в ході розгляду скарги, суду не надано доказів, про зворотне.

Отже, в ході розгляду скарги, ОСОБА_1 та його представником не доведено та не надано жодного доказу того, що державним виконавцем було вчинено будь-яких порушень при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, вимоги скарги про необхідність: визнання протиправною дією Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у відкритті 30.01.2018 року виконавчого провадження №55146767 з примусового виконання виконавчого листа №2-145/2011 від 12.10.2015, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська; визнання протиправною бездіяльність Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка полягає у не скасуванні постанови від 30.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження №55146767; зобов`язання Соборний ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), скасувати постанову від 30.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55146767, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо оскарження ОСОБА_1 постанови про арешт коштів боржника та інших похідних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зроблені наступні правові висновки: Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження (отримання боржником копії постанови), отже не підтверджено, що перед накладенням арешту на кошти боржника, останньому було надано можливість виконати судове рішення у добровільному порядку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника. В тому випадку, якщо кошти у боржника відсутні, стягнення може бути звернене на майно боржника.

Однак, державним виконавцем не надано доказів про проведення ним дій щодо наявності будь-яких коштів у боржника, перед винесенням постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 цього ж закону боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

За змістом вказаних норм державний виконавець повинен був звернутися до боржника з тим, щоб той запропонував для реалізації (стягнення) певні види майна.

Державним виконавцем в ході розгляду скарги не надано жодного доказу на спростування посилань скаржника щодо його необізнаності про відкрите виконавче провадження та можливості добровільного погашення заборгованості.

За таких обставин, боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду, а тому постанова про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 була винесена передчасно та без додержання вимог чинного законодавства.

Тобто, такі дії державного виконавця є неправомірними, а оскаржувана постанова про накладення на кошти боржника такою, що винесена безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 грудня 2019 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , в рамках виконавчого провадження № 55146767 , скасуванню.

Керуючись ст.ст.76-81,258-260,447-452 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність та дії Соборного ВДВП у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 грудня 2019 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рамках виконавчого провадження № 55146767.

В іншій частині скарги – відмовити.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О.М. Мачуський