Рішення № 96385879, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 826/7055/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства оборони України,провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МОУ, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії відповідача - висновок комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, закріплений у протоколі від 27 лютого 2018 року №21;

- скасувати висновок комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги позивачу, закріплений у протоколі від 27 лютого 2018 року №21;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у вигляді грошової різниці між інвалідністю третьої та другої групи у сумі 303 300,00 грн;

- стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 26 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, оскільки ним не пропущено дворічний строк звернення; оскільки позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, наявні правові підстави для виплати відповідачем різниці, яка складає 303 300,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7055/18 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язано відповідачів подати до суду всі матеріали, що були або які мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Відповідач у поданих відзивах проти позову заперечив, зазначивши, що між первинним та повторним оглядом, в результаті чого було змінено групу інвалідності на ІІ групу, пройшло більше двох років після первинного встановлення інвалідності ІІІ групи, з урахуванням чого виплата грошової допомоги у межах спірних відносин не здійснюється. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначено про неможливість встановити, які саме послуги за договором надавались та розмір понесених адвокатом витрат, а також відсутні платіжні документи на підтвердження сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у позивача належним чином завірені копії довідки до акта огляду МСЕК АВ 0965158 від 18 грудня 2017 року про встановлення ІІ групи інвалідності та довідки МСЕК від грудня 2015 року про встановлення ІІІ групи інвалідності.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання МОУ про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у позивача витребувано належним чином завірені копії довідки до акта огляду МСЕК АВ 0965158 від 18 грудня 2017 року про встановлення ІІ групи інвалідності та довідки МСЕК від грудня 2015 року про встановлення ІІІ групи інвалідності.

05 грудня 2019 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині суми виплати позивачу одноразової грошової допомог у вигляді грошової різниці між інвалідністю третьої та другої групи у сумі 423 900,00 грн, мотивовану зміною розміру прожиткового мінімуму.

У відповідності до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, частиною сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Оскільки позивачем не надано доказів направлення копії заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів відповідачу, зазначена заява не приймається судом та підлягає поверненню позивачу без розгляду на підставі положень частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу, якого 02 жовтня 2015 року звільнено з військової служби та 09 грудня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, повязаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК №0442204 від 10 грудня 2015 року), а 18 грудня 2017 року під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК АВ №0965158 від 18 грудня 2017 року).

Листом Київського міського військового комісаріату від 21 грудня 2017 року №ВСЗ/2441 скеровано документи позивача до МОУ для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з визнанням його інвалідом ІІ групи, повідомлено про виплату йому одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності, з урахуванням чого ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності в розмірі різниці між 300-кратним та 150-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 лютого 2018 року №21 за наслідками розгляду поданих документів позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності змінено понад дворічний термін.

Київський міський військовий комісаріат в повідомив позивача, що за наслідком розгляду його документів відповідно до протоколу №21, затвердженого Міністром оборони України 27 лютого 2018 року комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частинами другою та четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В частини дев`ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Як встановив суд, з 09 грудня 2015 року позивачу первинно встановлена друга група інвалідності, у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з проходженням військової служби.

Разом з тим, спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 18 грудня 2017 року у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з захистом Батьківщини.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло станом на 18 грудня 2017 року - дату зміни причини інвалідності позивача.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 163 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).

З метою реалізації норм статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок №975.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №975 в редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачу третьої групи інвалідності та на момент зміни причини встановлення інвалідності, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.

Згідно з частиною четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року частину 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 163 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».

Ухвалюючи зазначену постанову, Судова Палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі №760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Правовідносини у цій справі щодо первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому обмеження встановлені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку №975 застосовуються до позивача.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення інвалідності (09 грудня 2015 року) до дня зміни причини інвалідності (18 грудня 2017 року) минуло понад два роки. Отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18, постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №240/4982/19.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022; адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6).

Суддя Н.А. Добрівська