Рішення № 96385865, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/17233/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до Національного банку України про визнання протиправними та скасування розпорядження і постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП») з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправними та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 № 561 та винесену на його підставі постанову про застосування штрафної санкції від 26.06.2019 № 500/915/16-5/14-П.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваних рішень з огляду на відсутність з його боку порушень на ринку фінансових послуг. Позивач зазначив, що договори кредиту із вказаними в Акті фізичними особами укладено ним у відповідності до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» та у належній формі, тому підстав вимагати їх переукладати, а також підстав для накладення санкцій у формі штрафу згідно оскаржуваної постанови у відповідача немає.

Крім того, на переконання позивача, оскільки постанова є похідною від розпорядження, така постанова має бути скасована з підстав неправомірності розпорядження, на підставі невиконання якого її винесено, а також з підстав фактичної неможливості виконання зазначеного розпорядження позивачем в односторонньому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою відповідачу надано термін для надання відзиву на позовну заяву, який подається до суду разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних рішень. Зокрема, відповідач вказує на те, що Товариство фактично надало позику фізичним особам шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору, при цьому послуга по наданню кредиту є фінансовою послугою на надання якої позивач отримував ліцензію. А оскільки Товариством надано фінансову послугу з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансові послуги згідно положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору, відповідачем правомірно застосовано захід впливу у вигляді розпорядження № 561, за невиконання якого, правомірно застосовано штрафні санкції.

Позивачем до матеріалів справи було долучено відповідь на відзив Нацкомфінпослуг, в якому позивач висловлює свою незгоду з викладеними у відзиві доводами відповідача.

Представником позивача подано до суду клопотання про заміну первісного відповідача у справі в порядку правонаступництва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 допущено заміну первинного відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на правонаступника - Національний банк України.

Ухвалою суду від 30.12.2020 відповідно до положень частини першої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за наступними видами діяльності: «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний)» (код КВЕД 64.99); «Інші види кредитування» (код КВЕД 64.92); «Фінансовий лізинг» (код КВЕД 64.91); «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19); «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» (код КВЕД 66.19).

З цією метою TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» організований сервіс з надання онлайн позик (https://credit365.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Між TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» укладено електронні договори про надання кредиту з гр. ОСОБА_1 від 05.07.2018 № 1731476; з гр. ОСОБА_2 від 27.10.2018 № 1783654; з гр. ОСОБА_3 від 13.10.2019 № 1776432; з гр. ОСОБА_4 від 25.10.2018 № 1782383; з гр. ОСОБА_5 від 26.08.2018 № 1753627; з гр. ОСОБА_6 від 07.09.2018 № 1759286.

Невід`ємними частинами зазначених договорів № 1731476, № 1783654, № 1776432, № 1782383, № 1753627, № 1759286 є пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту, підписана ЕЦП TOB «АІА ФІНАНС ГРУП», та заявки клієнтів № 1731476, № 1783654, № 1776432, № 1782383, № 1753627, № 1759286 про надання клієнту кредиту на умовах Оферти, підписана клієнтом, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До Нацкомфінпослуг надійшли звернення громадян ОСОБА_1 від 31.01.2019 (вх. № І-1389 від 05.02.2019); ОСОБА_2 від 07.02.2019 (вх. № О-1891 від 07.02.2019); ОСОБА_3 від 25.01.2019 (вх. № І-1113 від 30.01.2019); ОСОБА_4 від 23.01.2019 (вх. №О-909 від 28.01.2019); ОСОБА_5 від 16.01.2019 (вх. № Д-656 від 22.01.2019); ОСОБА_6 від 08.02.2019 (вх. № С-1956 від 08.02.2019).

З метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаних зверненнях громадян, Нацкомфінпослуг надіслало TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» вимоги щодо надання інформації та копій документів.

На виконання вимог, позивачем надано Нацкомфінпослуг інформацію та копії документів, відповідно до яких надало роз`яснення щодо порядку укладення електронних договорів.

Нацкомфінпослуг складено Акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» на ринку фінансових послуг від 05.03.2019 №184/16-5/15, яким встановлено факт надання позики ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору.

На підставі вказаного акту Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 09.04.2019 №561 «Про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», яким відповідач зобов`язав позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та в термін до 03.05.2019 включно повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів.

Листом від 03.05.2019 TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» повідомило що 14.02.2019 розроблено і затверджено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що містять новий порядок укладення договорів про надання кредиту в електронній (письмовій) формі. Відповідно до нового порядку укладення договорів позивачем також затверджено 14.02.2019 примірний договір фінансового кредиту (короткостроковий, фізичні особи) в новій редакції, який містить посилання на відповідні положення Правил та враховує нові особливості укладення договорів. Водночас, позивач не погодився з позицією відповідача стосовно встановлення нікчемності договорів з клієнтами згідно розпорядження №561. Крім того, зазначив, що між клієнтом ОСОБА_5 та TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» 18.01.2019 укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за договором кредиту №1753627 від 26.08.2018, за умовами якої сторони визнають поточну (на момент укладення) заборгованість за укладеним договором та встановлюють порядок погашення цієї заборгованості.

Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» на ринку фінансових послуг від 07.06.2019 №914/16-5/14, яким встановлено факт невиконання Товариством вимог Розпорядження від 09.04.2019 № 561.

На підставі вказаного акту Нацкомфінпослуг прийнято постанову від 26.06.2019 №500/915/16-5/14-П «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до TOB «АІА ФІНАНС ГРУП», якою застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 8 500,00 грн.

Не погоджуючись із розпорядженням від 09.04.2019 № 561 та прийнятою на підставі нього постановою від 26.06.2019 №500/915/16-5/14-П, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III), фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами абз. другого частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, порядок укладання електронного договору встановлений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII), відповідно до частини третьої якої, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що ним дійсно відповідь про погодження заявки надано в тому числі шляхом вчинення дій з перерахування коштів клієнту у сумі кредиту та з відповідним призначенням платежу згідно договору з клієнтом. Але одночасно з перерахуванням коштів позивачем надсилається клієнтам повідомлення про погодження (акцептування) заявки, підписане електронним підписом позивача: на e-mail клієнта (з вкладенням файлу погодженої заявки) та у вигляді SMS-повідомлення на телефон клієнта, що вказані у заявці клієнта та попередньо верифіковані при реєстрації клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua. Вказаний крок при укладенні договору описано і в Оферті (п. 9 Розділу II Оферти), і в листах та реєстрах (Log File) дій клієнта та TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договорів, які було додано до кожного з листів.

Таким чином, на переконання позивача, надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом товариства є одним із способів акцептування умов договору, передбачених ст. 12 Закону № 675-VIII.

Разом з тим, за приписами норм Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція акцептується виключно клієнтом, а оферта повинна містити індивідуальні (істоті) умови договору.

Так, покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (ч. 2 ст. 8 Закону № 675-VIII).

Як зазначено вище, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Отже, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Таким чином, позиція позивача щодо надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом товариства є одним із способів акцептування умов Договору, передбачених ст. 12 Закону № 675-VIII є визнаною позивачем обставиною про недотримання умов наведених вище положень Закону України «Про електронну комерцію», що в свою чергу свідчить про правомірність застосування за даним фактом відповідачем заходу впливу у вигляді розпорядження № 561 від 09.04.2019 про усунення порушень.

Також, твердження позивача про те, що оферта є публічною, свідчить що позивач сам підтвердив факт відсутності істотних умов договору при наданні фінансової послуги (ПІБ, суми договору, періоду індивідуального для кожного клієнта), що є порушенням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про електронну комерцію».

Визнання позивачем факту порушення при наданні фінансової послуги - надання коштів у позику в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, свідчить про обґрунтованість оскаржуваного розпорядження.

Крім того, згідно із частиною першою статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За змістом абз. другого частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України та статтею 6 Закону №2664-III встановлено вимоги до договору про надання фінансових послуг, зокрема істотні умови.

Таким чином, пропозиція (оферта) укласти електронний договір про надання позики на умовах фінансового кредиту повинна містити істотні умови договору, визначені зазначеними вище нормами.

В результаті дослідження оферти TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту для позичальників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а саме: прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (строк на який надано кредит, сума кредиту, проценти за користування кредитом), строку дії договору, що є порушенням частини першої статті 11 Закону № 675-VIII.

Крім того, невід`ємними частинами договорів про надання коштів є пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту, підписана ЕЦП TOB «АІА ФІНАНС ГРУП», та заявки клієнтів № 1731476, № 1783654, № 1776432, № 1782383, № 1753627, № 1759286 про надання клієнту кредиту на умовах оферти, підписана клієнтом, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З досліджених листів позивача, адресованих відповідачу, вбачається, що TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» на умовах оферти офіційно (шляхом публікації оферти на сайті credit365.ua) пропонує укласти договір про надання кредиту потенційним позичальникам. Одночасно, товариство визначає порядок надання пропозиції укладення договору клієнту, а саме: «Оферта у відповідності до порядку укладення електронного договору визначеного п. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті credit365.ua».

Також, TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» визначає, що заявка, яку позичальник формує та підписує одноразовим ідентифікатором у власному Особистому кабінеті на веб-сайті товариства є безумовним акцептом договорів № 1731476, № 1783654, № 1776432, № 1782383, № 1753627, № 1759286. Зазначені заявки розглядаються та погоджуються позивачем, при цьому погодження здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у сумі кредиту згідно погодженої заявки на рахунок позивальника. Також кожна підписана позичальником і погоджена позивачем заявка є окремим договором кредиту. В якості підтвердження укладення договору зі сторони кредитодавця, кредитодавець надсилає на електронну пошту позичальника погоджені умови заявки з посиланням на оферту (складовою частиною якої є Договір).

Суд вважає, що вище зазначений TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» порядок укладання електронного договору не відповідає вимогам статей 11 та 12 Закону № 675-VIII, з огляду на наступне.

У відповідності до частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону № 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

За приписами статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи зазначені норми актів законодавства, що визначають обов`язковість підписання кредитного договору (договору надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту) сторонами, вчинення акцепту позивача пропозиції клієнта шляхом перерахування коштів відповідно до абз. четвертого частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, не свідчить про підписання ним договорів одним із способів, визначених статтею 12 Закону № 675-VIII. Зазначене свідчить, що вищеперелічені договори не підписані товариством, що є порушенням статті 6 Закону № 2664-III та статті 12 Закону № 675-VIII.

Відповідно до абз. другого частини другої статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оскільки з наданих позивачем документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 Закону № 675-VIII, договори № 1731476, № 1783654, № 1776432, № 1782383, № 1753627, № 1759286 є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Наведене вище в сукупності свідчить про порушення позивачем порядку укладання договорів, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договорів, що є порушенням вимог зазначеної вище статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вказані правова позиція підтримана у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №640/14784/19.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону № 2664-III, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону № 2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно із п. 1.5 Розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Мін`юсті 18.12.2012 за № 2112/22424 (далі - Положення № 2319), дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Відповідно до пп. 1 п. 2.1 Розділу II вказаного Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно із п. 2.2 Положення № 2319, рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг та таким, що прийняте на підставі та в межах повноважень відповідача, передбачених чинним законодавством.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу як накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

В силу частини першої статті 42 Закону № 2664-III штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із п.1.3 Положення № 2319 його метою є врегулювання правовідносин, пов`язаних із, зокрема, складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги та застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу.

Пунктом 1.4 Положення № 2319 встановлено, що заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно із п.1.5 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п. 1.11 Положення № 2319).

Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (п. 1.12 Положення № 2319).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2019 Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» № 915/16-5/14, а саме за невиконання розпорядження від 09.04.2019 № 561.

Приписами абз. одинадцятого п. 2.2 Положення № 2319 передбачено, що невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до позивача № 500/915/16-5/14-П від 26.06.2019 прийнята у зв`язку з невиконанням останнім розпорядження від 09.04.2019 № 561, правомірність прийняття якого судом вище перевірена.

Невиконання у встановлений строк вказаного розпорядження відповідача тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 2664-III, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо обрання Нацкомфінпослуг заходу впливу та визначення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що вказане рішення приймається Нацкомфінпослуг як контролюючим органом на власний розсуд.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які надавали б обґрунтовані підстави для сумніву в об`єктивності визначення розміру штрафу.

Таким чином, оскільки позивачем не вжито заходів щодо виконання розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 № 561, яким зобов`язано TOB «АІА ФІНАНС ГРУП» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій, відтак постанова від 26.06.2019 № 500/915/16-5/14-П є правомірною.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Окрім цього, суд не бере до уваги подану до матеріалів справи копію рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.02.2020 у справі №399/553/19, оскільки предметом розгляду справи у вказаній цивільній справі за позовом ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_2 є стягнення заборгованості, натомість предметом розгляду даної справи є надання фінансових послуг не у відповідності до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.

Між тим, стосовно інших фізичних осіб, з якими укладались договори, позивачем не надано судових рішень з аналогічних спорів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1Б; код ЄДРПОУ 41184403) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Судді А.В. Літвінова

І.М. Погрібніченко