Рішення № 96385781, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2021 року №640/16554/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягали у неврахуванні в розрахунку грошового забезпечення позивача під час перебування його у розпорядженні: доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%;

- зобов`язати відповідача повернути до розрахунку грошового забезпечення позивача: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50% за період часу з дати їх протиправного неврахування по 31.07.2019;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачену суму грошового забезпечення за весь період протиправного неврахування у його розрахунку: доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу за 2016-2018 роки трьох матеріальних допомог на оздоровлення та трьох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язати відповідача обчислити у встановленому порядку та виплатити позивачу за 2016-2018 роки три матеріальних допомоги на оздоровлення та три матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язати відповідача переробити грошовий атестат позивача, що складався при переведенні його до Служби зовнішньої розвідки України у 2019 році, та включити до нього: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

- зобов`язати відповідача при складанні довідки про загальну суму додаткових видів мого грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 31.07.2019 для призначення пенсії включити до неї: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/16554/20 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, ухвалою від 08.10.2020 витребувано у СБУ належним чином засвідчені копії рапортів ОСОБА_1 про надання йому щорічних основних відпусток за 2016-2019 роки та інформацію, чому ці рапорти не стали підставою для виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та не вирішення соціально-побутових питань.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій відповідача щодо неврахування в розрахунку позивача додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки виплата грошового забезпечення позивача у спірний період здійснено у відповідності до чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Натомість, позивач не надавав до фінансово-економічного управління СБУ відповідні документи для отримання допомоги, з відповідними рапортами не звертався, у зв`язку з чим матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби станом на 16.01.2016, виданою фінансово-економічним управлінням СБУ від 26.06.2020 №21/2/2-695, грошове забезпечення позивача розраховано з наступних видів: посадовий оклад (офіцер з особливих доручень 2 категорії) (2 033,00 грн.), оклад за військовим званням «полковник» (135,00 грн.), надбавка за вислугу років 35% (758,80 грн.), надбавка військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення 50% (1 016,50 грн.), надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% (304,95 грн.), надбавка військовослужбовцям підрозділів «К» СБ України 50% (1 084,50 грн.), надбавка за особливості проходження служби 100% (2 926,80 грн.), доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі 20% (406,60 грн.), преміювання 352% (10 302,34 грн.), а всього 18 967,99 грн.

При цьому, відповідно до наданих представником відповідача довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 06.08.2020 №21/2/2-856, з 01.01.2017 по 31.12.2017 від 06.08.2020 №21/2/2-855, з 01.01.2018 по 31.12.2018 від 06.08.2020 №21/2/2-854, з 01.01.2019 по 31.07.2019 від 06.08.2020 №21/2/2-853, виплата позивачу надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» СБ України та доплати військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі 20%, здійснювалась лише до липня 2016 року включно.

У той же час, довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби станом на 01.03.2018, виданою фінансово-економічним управлінням СБУ від 26.06.2020 №21/2/2-696, грошове забезпечення позивача розраховано з наступних видів: посадовий оклад (офіцер з особливих доручень 2 категорії) (9 730,00 грн.), оклад за військовим званням «полковник» (135 480,00 грн.), надбавка за вислугу років 50% (5 605,00 грн.), надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% (1 459,50 грн.), преміювання 10% (973,00 грн.), а всього: 19 247,50 грн.

Крім того, листом від 26.06.2020 №21/2/1-Б-12-П/87 фінансово-економічне управління СБУ повідомило позивача про те, що згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ, затвердженої наказом ЦУ СБУ №515/ДСК-2018, у разі прийняття головою СБУ рішення про продовження терміну перебування у розпорядженні, виплату грошового забезпечення проводиться з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії у розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачувались позивачу у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 надбавка військовослужбовцям підрозділів «К» СБ України та доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі 20%, а також матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відтак, особливий характер військової служби впливає на визначення статусу військовослужбовця як спеціального суб`єкта правовідносин, його прав та обов`язків, обсяги яких можуть обмежуватися у визначених законодавством випадках.

Порядок проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України врегульовано Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 2712.2007 №1262/2007 (далі - Положення).

Відповідно до підпункту «б» п. 48 Положення, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.

Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.

Отже, протягом часу перебування військовослужбовця у розпорядженні за ним зберігається грошове забезпечення за посадами, що вони займали, за виключенням випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається зі змісту відзиву, наказом голови СБУ від 17.10.2015 №1089-ОС позивач був зарахований у розпорядження першого заступника голови СБУ - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю - на підставі пп. «б» п. 48 Положення зі збереженням виплати грошового забезпечення на весь період перебування у розпорядженні за посадою, яку він займав перед зарахуванням у розпорядження.

З огляду на викладене, за позивачем, у зв`язку із зарахуванням останнього у розпорядження першого заступника голови СБУ - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю - на підставі пп. «б» п. 48 Положення, згідно з наказом голови СБУ від 17.10.2015 №1089-ОС, протягом часу перебування у такому розпорядженні зберігається грошове забезпечення за посадою, що він займав попередньо.

При цьому, у силу пп. «б» п. 48 Положення, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України - можливе лише строком до 3-х місяців. Після завершення такого строку відповідна особа або призначається на іншу посаду, або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Натомість, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що позивача у строк, встановлений пп. «б» п. 48 Положення, тобто у 3-х місячний строк, призначено на іншу посаду або звільнено з військової служби в установленому порядку, що свідчить про порушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, законодавчо мотивованого обов`язку, чим позивача фактично позбавлено права на належне працевлаштування та отримання ним грошового забезпечення у належному розмірі.

Разом з тим, посилання представника відповідача на положення Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 23.01.2008 № 35/ДСК, та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК, наведеного не спростовують, а протилежного не доводять, з урахуванням того, що приписи Положення мають вищу юридичну силу, на відміну від приписів вказаних Інструкцій.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Цей обов`язок зокрема проявляє себе в дії ст. 43 Конституції України, яка гарантує право працівника на працю, а також в дії ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному його право власності, стверджуючи його нерушимість. При цьому, право на працю безпосередньо включає право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини та її сім`ї. Звідси особливого значення набуває право на своєчасне одержання винагороди за працю та її правовий захист.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема грошового забезпечення, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати. Згідно з позиціє Європейського Суду з прав людини, це є прямим порушенням ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено: «Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

При цьому, відповідно до Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Європейського суду з прав людини виступають як джерела права в Україні.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них, доки відповідні положення є чинними.

Згідно з п. 9 рішення Конституційного Суду України, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30.01.2003 N 3-рп/2003, справа N 1-12/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13).

Враховуючи викладене, з огляду на фактичне виконання позивачем своїх службових обов`язків під час перебування у розпорядженні першого заступника голови СБУ понад встановлений 3-х місячний строк, позовні вимоги про визнання протиправними дії СБУ, які полягають у неврахуванні в розрахунку грошового забезпечення позивача під час перебування його у розпорядженні: доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%, та, як наслідок, про необхідність зобов`язання СБУ включити до розрахунку грошового забезпечення позивача та виплатити позивачу недоплачену суму грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20% та надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%; зобов`язати відповідача переробити грошовий атестат позивача, що складався при переведенні його до Служби зовнішньої розвідки України у 2019 році, та включити до нього: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%, а також зобов`язати відповідача при складанні довідки про загальну суму додаткових видів мого грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 31.07.2019 для призначення пенсії включити до неї: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

При цьому, приписами пп. 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Аналогічні за змістом положення також викладено у пп. 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Так, за твердженням позивача, останнім протягом 2016-2018 років основні щорічні відпустки останньому надавались керівництвом СБУ на підставі його рапортів, однак матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань нарахована та виплачена не були.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2020 представником відповідача з посиланням на положення Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК зазначено, що виплата допомоги на оздоровлення здійснюється на підставі відпускного посвідчення, за яким військовослужбовець вибуває у чергову відпустку або за мотивованим рапортом військовослужбовця, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується при вибутті військовослужбовця у чергову відпустку або за мотивованим рапортом військовослужбовця.

З огляду на викладене вбачається, що підставою для виплати військовослужбовцю СБУ матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є або (1) вибуття у чергову відпустку, або (2) мотивований рапорт військовослужбовця. Тобто вказані обставини є альтернативними, з яких військовослужбовець обирає одну з підстав.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, останній подавав відповідні рапорти протягом 2016-2018 років, однак, нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань відповідачем здійснено не було. При цьому, фактів неподання позивачем вказаних рапортів, зокрема й з метою здійснення наведених виплат, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належними та достатніми доказами спростовано не було. Як наслідок, суд вказує про протиправність бездіяльності СБУ, яка полягає у невиплаті позивачу за 2016-2018 роки трьох матеріальних допомог на оздоровлення та трьох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та про необхідність зобов`язання СБУ нарахувати та виплатити позивачу за 2016-2018 роки три матеріальних допомоги на оздоровлення та три матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Служби безпеки України, які полягають у неврахуванні в розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 під час перебування його у розпорядженні: доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

3. Зобов`язати Службу безпеки України включити до розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 та виплатити останньому недоплачену суму грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 доплати за конфіденційне співробітництво у розмірі 20% та надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

4. Зобов`язати Службу безпеки України внести зміни у грошовий атестат ОСОБА_1 , що складався при переведенні його до Служби зовнішньої розвідки України у 2019 році, та включити до нього: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

5. Зобов`язати Службу безпеки України при складанні довідки про загальну суму додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.07.2019 для призначення пенсії включити до неї: доплату за конфіденційне співробітництво у розмірі 20%; надбавку військовослужбовцям підрозділів «К» у розмірі 50%.

6. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 за 2016-2018 роки трьох матеріальних допомог на оздоровлення та трьох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань.

7. Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2016-2018 роки три матеріальних допомоги на оздоровлення та три матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко