Рішення № 96385743, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/19011/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в`їзду в Україну,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (надалі - Відповідач, ДМС України), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві (надалі - Третя особа) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.04.2019 про заборону в`їзду в Україну громадянину США ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення винесено на підставі звернення ГУ Національної поліції у м. Києві від 21.03.2019 та єдиною підставою його прийняття є те, що ОСОБА_1 , раніше перебуваючи на території України, неодноразово вчиняв грубі порушення вимог адміністративного законодавства, у зв`язку з чим притягався до адміністративної відповідальності. Позивачем зазначено, що до адміністративної відповідальності його притягнуто лише один раз за частиною першою статті 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, штраф сплачено 24.04.2019. У зв`язку із цим Позивач вважає, що твердження про неодноразовість вчинення адміністративних правопорушень є необґрунтованим, а оскаржуване рішення про заборону в`їзду в України строком на три роки протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 відкрито провадження.

Відповідачем 09.12.2019 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що оскаржуване рішення є законним та правомірним, таким, що відповідає положенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Інструкції про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №1235 від 17.12.2013 (далі - Інструкція №1235). Відповідачем зазначено, що 22.03.2019 до Державної міграційної України надійшло подання Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві №608/125/20/01-19 від 21.03.2019, у якому наведено інформацію щодо громадянина США ОСОБА_1 , який, перебуваючи на території України, неодноразово вчиняв грубі порушення вимог адміністративного законодавства, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності (за керування транспортним засобом без посвідчення водія). Зазначене, на думку Відповідача, може призвести до погіршення криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку. У задоволенні позову Відповідач просить відмовити.

Від третьої особи - Головного управління Національної поліції у м. Києві пояснень, заяв, клопотань до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві листом від 21.03.2019 №608/125/20/01-19 «Про вирішення питання щодо заборони в`їзду» повідомлено Державну міграційну службу України, що громадянин США ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території України, неодноразово вчиняв грубі порушення вимог адміністративного законодавства, за що 18.03.2019 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП (керування транспортним засобом без посвідчення водія).

Одночасно повідомлено, що відомостями про наявність у ОСОБА_1 зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві не володіє, в місцях позбавлення волі не перебуває, не є підозрюваним чи обвинуваченим у вчиненні злочину на території України, не є підсудним за вчинення злочину, однак неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху на території України.

Також Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві, посилаючись на те, що перебування на території України громадянина ОСОБА_1 може призвести до погіршення криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку, зазначило, що вважає за доцільне ініціювати перед ДМС України питання щодо заборони в`їзду на територію України громадянину США ОСОБА_1 строком на три роки.

Рішенням Державної міграційної служби України від 22.04.2019 на підставі інформації Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві, викладеної у листі від 21.03.2019, вирішено заборонити громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на три роки.

Із зазначеним рішенням Позивач не погоджується, вважає його протиправним, посилаючись на те, що твердження про неодноразовість притягнення його до адміністративної відповідальності є перебільшеними, а окрім цього, відсутні обставини та підстави, передбачені чинним законодавством, для заборони його в`їзду в Україну.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (надалі - Положення №360) Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пунктом 2 Положення №360, Державна міграційна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 (надалі - Інструкція №1235).

Відповідно до пункту 3 Інструкції №1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно із пунктом 4 Інструкції №1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами, зокрема, за ініціативою підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до пункту 5 Інструкції №1235, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт).

Відповідно до пункту 6 Інструкції №1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Як зазначено вище, підставою для прийняття рішення щодо заборони Позивачу в`їзду на територію України стали обставини неодноразового вчинення адміністративним правопорушень, за одне з яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Про факт притягнення Позивача до адміністративної відповідальності зазначено у листі Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.03.2019. Даний факт не заперечується Позивачем, а саме: стосовно винесення стосовно ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення від 18.03.2019 за частиною першою статті 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

За інформацією, зазначеною у листі Департаменту Національної поліції від 06.08.2019 №286аз/41/2/02-2019 призначений постановою штраф у розмірі 850,00 грн. сплачено Позивачем 24.04.2019.

Крім того, відповідно до листа Адміністрації державної прикордонної служби України від 06.08.2019 №0.21-7531/0/6-19-вих ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП рішенням Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 22.06.2017. Зазначений штраф сплачено 29.06.2017.

Таким чином, висновки щодо неодноразовості вчинення Позивачем адміністративних правопорушень, на які посилається Державна міграційна служба України в оскаржуваному рішенні від 22.04.2019, підтверджено матеріалами справи. В свою чергу посилання Позивача на вчинення тільки одного адміністративного правопорушення спростовані матеріалами справи.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючих органів про те, що допуск ОСОБА_1 на територію України може призвести до погіршення криміногенної обстановки у країні та порушень громадського порядку, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду на територію України, відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації в Україні відсутня, адреса для листування: АДРЕСА_1 , адвокат Цимейко Ганна Олегівна, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна міграційна служба України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470.

Суддя Н.М. Клименчук