Рішення № 96385644, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1586

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/4329/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна

про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови державного

виконавця про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) адреса: АДРЕСА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач) адреса: 03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна (надалі - третя особа) адреса: 02000, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), щодо незастосування наслідків рішення Окружного Адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2020, шляхом усунення будь-яких порушень прав позивача у виконавчому провадженні № 61864562;

- постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М. від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61864562 скасувати.

Підставою позову вказана незгода позивача з діями виконавчого органу щодо відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви з зазначенням належного відповідача та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до чинного законодавства, факт оскарження в судовому порядку особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги.

Керуючись викладеним, позивач вважає протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення подальших постанов у межах даного виконавчого провадження.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та відповідач повторно у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомляли.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу на те, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Згідно частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, при цьому відповідач мав можливість подати всі необхідні докази та пояснення через канцелярію суду або засобами поштового зв`язку, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, враховуючи скорочений, десятиденний строк, на розгляд цієї категорії справ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 19 січня 2020 року постановою ЕАК № 1996028 управління патрульної поліції м. Києва, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за порушення «Правил дорожнього руху України».

Не погоджуючись з вказаною вище постановою позивач оскаржив її до суду.

Проте, всупереч, оскарженню постанови в судовому порядку, ДПП направив постанову на примусове виконання, до завершення процедури оскарження та отримання рішення за результатами судового розгляду.

Надалі, постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. від 17 квітня 2020 року, було відкрито виконавче провадження № 61864562 з примусового виконання за стягненням штрафу за постановою ЕАК №1996028 управління патрульної поліції м. Києва, звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, накладено арешт на кошти, стягнуто виконавчий збір за примусове виконання постанови.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням державного виконавця Єзерської А.М. позивач неодноразово звертався до останньої щодо призупинення виконання постанови ЕАК № 1996028 управління патрульної поліції м. Києва у зв`язку з її оскарженням в суді.

Однак, дії щодо призупинення виконання постанови ЕАК № 1996028 управління патрульної поліції м. Києва, державним виконавцем виконанні не були.

Вважаючи рішення та дії відповідача по виконавчому провадженню № 61864562 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначені статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами пунктів 6, 7 частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний:

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

- надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

- заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 26 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, виходячи з аналізу викладеного вище, можна прийти до висновку, що державний виконавець зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зауважує, що вимоги позивача про визнання протиправної бездіяльності виконавчого органу є необґрунтованими, оскільки при вчиненні певних дій уповноважена особа виконавчого органу керувалась вимогами встановленими відповідним чинним законодавством.

При цьому, суд звертає увагу та як вбачається з матеріалів справи, що виконавче провадження ВП № 61864562 було відкрито щодо примусового виконання постанови Управління патрульної поліції і місті Києві ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року, проте з матеріалів справи встановлено факт оскарження даної постанови на цей час в суді, справа по суті ще не розглянуто та рішення суду, яке набрало законної сили за результатами розгляду справи по суті наразі - відсутнє.

Так, відповідно до даних наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом та на сайті Судової влади України встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває на розгляді справа № 752/5065/20, яка відкрита за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Тригуби Олега Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року.

З урахуванням встановленого, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) передбачено особливості та порядок направлення таких постанов на примусове виконання.

Так, згідно частини 2 статті 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно частини 2 статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

При цьому, частиною 1 статті 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Тобто, обов`язок по добровільній сплаті штрафу у позивача виникає через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, оскільки позивачем було оскаржено штраф. Відтак, на даний час у позивача ще не виник та не міг виникнути обов`язок щодо сплати штрафу, оскільки не завершена процедура його судового оскарження. При цьому, в разі скасування оскаржуваного штрафу судом та набрання судовим рішенням законної сили - підстави для такої сплати будуть відсутні взагалі.

Згідно статті 300-1 КУпАП визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), де визначено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

Проте, згідно частини 3 статті 300-1 КУпАП у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм однозначно слідує висновок про те, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього рухуне можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження та до отримання результатів за такою процедурою оскарження.

При цьому, суд звертає увагу, що направлення на примусове виконання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка оскаржена в судовому порядку порушує вимоги норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про виконавче провадження».

Як вже було вказано судом вище, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 752/5065/20 було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Тригуби Олега Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на даний час вказана справа не розглянута. Отже спірна постанова про накладення штрафу не має статусу чинного виконавчого документу та не могла в силу вищевказаних приписів КУпАП бути направлена на примусове виконання.

Крім цього, суд звертає увагу, що чинне законодавство не покладає на скаржника обов`язку повідомляти органи поліції про факт оскарження штрафу до суду, а тому твердження поліції про відсутність інформації щодо оскарження такого штрафу не можуть бути підставою для направлення такого штрафу на примусове виконання, оскільки в такому разі на примусове виконання направляється штраф за яким у скаржника ще не розпочався перебіг строку навіть на добровільне виконання, що виключає можливість його примусового виконання.

Безпідставне направлення на примусове виконання оскаржуваного штрафу, за яким ще не завершився судовий розгляд щодо його правомірності позбавляє позивача права на його добровільне виконання та сплату за результатами судового оскарження, як це передбачено статтею 307 КУпАП, яка визначає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На даний час позивач не повідомлений про залишення скарги без задовлення, судовий розгляд щодо визнання протиправною та скасування постанови ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року триває, відтак перебіг цього п`ятнадцятиденного строку для сплати штрафу у позивача ще не розпочався.

Відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання такого штрафу в цьому випадку не лише безпідставно позбавляє позивача права на добровільне його виконання, а й покладає безпідставний тягар негативних наслідків, пов`язаних з примусовим виконанням постанови в т.ч. у вигляді нарахування виконавчого збору, витрат пов`язаних з виконавчими діями та іншого.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та з урахуванням приписів норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М. від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61864562 є передчасною, оскільки фактичні підстави для примусового виконання постанови ЕАК № 1996028 від 19 січня 2020 року на даний час відсутні, неприпустимим є позбавлення особи права на її добровільне виконання в разі залишення позовної заяви за результатами відповідного оскарження без задоволення, відтак оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає обов`язковому скасуванню.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, та відповідно до наявної інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, в ході проведення виконавчого провадження ВП № 61864562, головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською Анастасією Михайлівною було прийнято постанови, а саме:

від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору;

від 17 квітня 2020 року постанова про арешт коштів боржника (скасована в судовому порядку справа 640/10940/20);

18 травня 2020 року постанова про повернення виконавчого документа стягувачу;

від 06 січня 2021 року постанова про відновлення ВП;

від 06 січня 2021 року постанова про зняття арешту з коштів;

від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;

03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

При цьому, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням того, що вище суд прийшов до висновку про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61864562 від 17 квітня 2020 року, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанови прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 61864562, а саме:

від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору;

від 06 січня 2021 року постанова про відновлення ВП;

від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;

03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 362,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження задовольнити частково.

2. Скасувати постанови прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 61864562, а саме: від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 17 квітня 2020 року постанова про стягнення виконавчого збору; від 06 січня 2021 року постанова про відновлення ВП; від 28 січня 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 03 лютого 2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362,00 грн (тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ) (03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова