Рішення № 96385496, 19.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/1098/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській областіпро визнання протиправною та скасування вимоги У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-11582-17.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності. Він 12.03.2008 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак господарська діяльність ним жодного дня не проводилася і прибуток він не отримував. Також з 01.01.2012 не подавав заяви про перехід на спрощену систему оподаткування (сплату єдиного податку) так як діяльність не вів, а отже свідоцтво про сплату єдиного податку, втратило чинність з 01.06.2012, тобто з 02.06.2012 відсутні підстави вважати його платником єдиного податку. Таким чином, з 02.06.2012 він перебував на загальній системі оподаткування, отже відповідач безпідставно нараховував в даний період суми єдиного внеску позивачу як фізичній особі-підприємцю платнику єдиного податку. За таких обставин вважає, що підстави для нарахування йому єдиного внеску відсутні, та як наслідок оскаржувана Вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки, зважаючи на те, що згідно з даними інформаційної системи «Податковий блок» діяльність позивача як фізичної особи - підприємця припинена лише 24.02.2021, а отже і статусу платника єдиного внеску він позбавлений з цієї дати. Таким чином, ОСОБА_1 до 24.02.2021 був платником єдиного внеску згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та повинен був сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та з 2017 року (набрання законної сили змінами до Закону) навіть в разі відсутності доходу в сумі єдиного внеску не менше за розмір мінімального страхового внеску. Отже, всього заборгованість позивача за період з 2017 року по III квартал 2020 року становить 35588,74 грн, яка платником залишається не сплаченою.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 12.03.2008 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік в податковому органі як платник податків та як платник єдиного внеску. 24.02.2021 до вказаного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20, 46).

Згідно Ідентифікаційних даних платника податків, сформованих ГУ ДПС у Чернігівській області 24.02.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та знято з обліку платника податків. Крім того, міститься запис про те, що 03.11.2010 прийнято рішення про зняття з обліку платника податків за рішенням засновника (а.с. 37-38).

Відповідно до копії облікової картки платника за 2018-2020 роки відповідачем позивачу як фізичній особі-підприємцю за період з 2017 року по ІІІ квартал 2020 року нараховано єдиний внесок в загальній сумі 35588,74 грн (а.с. 39-41).

18.11.2020 ГУДПС у Чернігівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11582-17, згідно якої відповідач зобов`язує позивача сплатити борг з єдиного внеску в сумі 35588,74 грн. (а.с. 42).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VІ, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 № 4014-VI установлено, що видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року; суб`єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи 03.11.2010 позивача знято з обліку платника податків.

Як наголошується позивачем та не спростовано відповідачем, станом на 25.01.2012 позивач не подавав заяву про перехід на спрощену систему оподаткування.

З урахуванням викладеного вбачається, що позивач після 25.01.2012 залишився на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, ч. 2 п.п. 2 п. 1 ст. 7 вищевказаного Закону передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що перебуваючи на загальній системі оподаткування та не здійснюючи підприємницьку діяльність (не отримуючи прибуток/дохід) ФОП не звільняється від обов`язку сплати єдиного внеску, мінімальний розмір якого не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 755-IV, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Зважаючи на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність позивача як фізичної особи - підприємця припинена лише 24.02.2021, а відтак він зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана Вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже не є протиправною і скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Дата складення повного рішення суду - 19.04.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб