Рішення № 96385453, 20.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 р. м. Чернівці справа № 824/540/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцака Івана Григоровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив :

- визнати дії начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцака Івана Григоровича (далі - відповідач) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, щодо невиплати йому надбавки за заміщення протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок і виплату 50% відсотків посадового окладу за виконання обов`язків завідувача сектору в сумі по 3 150,00 грн. за лютий, березень та квітень місяці 2020 року;

- визнати дії начальника Управління ОСОБА_2 при зменшенні йому відсотків премії та відсотків надбавки за інтенсивність протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок зменшених відсотків до середньо визначених по Управлінню за лютий, березень та квітень місяць 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав з лютого 2019 р., після звільнення 21.01.2019 р. з посади завідувача сектору ОСОБА_3 , йому виплачувалась надбавка за додаткове навантаження у зв`язку зі збільшеним обсягом роботи. Однак з лютого 2020 р. виплати за виконання обов`язків припинилася, хоча його ніхто не інформував про відсутність виконувати додаткове навантаження, інша особа, яка виконувати ці обов`язки теж не призначена, посада не скорочена.

19.06.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 12:00 год 22.07.2020 р.

Відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що на позивача не покладались жодні додаткові обов`язки, в тому числі обов`язки тимчасово відсутнього працівника чи обов`язки за вакантною посадою завідувача сектору. Також зазначав, в Управлінні Держпраці у Чернівецькій області з лютого 2020 р. не приймалися накази чи інші розпорядчі акти про покладення на ОСОБА_1 виконання додаткових навантажень, зокрема обов`язків завідувача сектором. Таким чином, якщо на працівника не покладено виконання таких обов`язків, то підстави для доплати відсутні. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.12.2020 р. розпорядженням керівника апарату Чернівецького окружного адміністративного суду №86-р адміністративна справа №824/540/20-а передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кушнір В.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №824/540/20-а визначено суддю Чернівецького окружного адміністративного суду Маренича І.В.

05.01.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу №824/540/20-а та призначено підготовче засідання на 25.01.2021 р. о 12:00 год.

25.01.2021 р. відкладено розгляд справи на 14:00 год 08.02.2021 р.

08.02.2021 р. відкладено розгляд справи на 14:00 год 03.03.2021 р.

24.03.2021 р. ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог - повернуто без розгляду.

24.03.2021 р. ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 та закрито провадження в частині позовних вимог про визнання дій начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_2 щодо невиплати йому надбавки за заміщення протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок і виплату 50% відсотків посадового окладу за виконання обов`язків завідувача сектору в сумі по 3 150,00 грн. за лютий, березень та квітень місяці 2020 р.

29.03.2021 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі №824/540/20-а та призначено її до судового розгляду на 08.04.2021 р. на 09:00 год.

06.04.2021 р. ухвалою суду внесено виправлення в ухвалу суду про закриття підготовчого провадження, а саме зазначити п. 2 ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог в такій редакції, а саме закрити провадження в частині позовних вимог про визнання дій начальника Управління ОСОБА_2 при зменшенні йому відсотків премії та відсотків надбавки за інтенсивність протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок зменшених відсотків до середньо визначених по Управлінню за лютий, березень та квітень місяць 2020 року.

06.04.2021 р. ухвалою суду внесено виправлення в ухвалу суду про закриття підготовчого провадження, а саме зазначити прохальну частину в ухвалі, а саме визнати дії начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцака Івана Григоровича щодо невиплати йому надбавки за заміщення протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок і виплату 50% відсотків посадового окладу за виконання обов`язків завідувача сектору в сумі по 3 150,00 грн. за лютий, березень та квітень місяці 2020 року замість не вірно вказаної щодо визнання дії начальника Управління ОСОБА_2 при зменшенні йому відсотків премії та відсотків надбавки за інтенсивність протиправними та зобов`язати вчинити перерахунок зменшених відсотків до середньо визначених по Управлінню за лютий, березень та квітень місяць 2020 р.

08.04.2021 р. позивачем подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши думку позивача та представника відповідачів, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р., Пленум Верховного Суду України звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України (254к/96-ВР ), КЗпП і інших актів законодавства України.

Також, Верховний Суд України зазначив, що діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Відповідно до ст. 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Частиною 3 ст. 52 Закону № 889-VIII виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

Відповідно ч. 7 ст. 31 Закону № 889-VIII з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб`єкт призначення може прийняти рішення, зокрема, про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.

Строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці. На час виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби здійснюється виплата, передбачена ч. 4 ст. 52 цього Закону, крім випадку покладення виконання обов`язків на відповідного заступника.

З аналізу наведеної норми в сукупності з зазначеними приписами Конституції України слід дійти висновку, що суб`єкт призначення на вакантну посаду державної служби за передбачених ч. 7 ст. 31 Закону № 889-VIII обставин наділений повноваженням щодо тимчасового покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.

Реалізація зазначеного права суб`єктом призначення, згідно припису ч. 8 ст. 31 Закону № 889-VIII, має наслідком виплату особі, на яку покладено додаткові обов`язки, виплати, передбаченою ч. 4 ст. 52 Закону № 889-VIII.

При цьому суд звертає особливу увагу на те, що норми Закону № 889-VIII щодо проведення зазначеної виплати мають імперативний характер та не залежать від будь-яких інших обставин окрім відповідного рішення суб`єкта призначення на відміну, наприклад, від оплати праці за сумісництвом, передбаченої ст. 102-1 КЗпП України, згідно якої працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VIII суб`єктом призначення є державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Спірні правовідносини виникли, оскільки позивач не погодився з діями начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_2 щодо невиплати йому надбавки за заміщення в розмірі 50% відсотків посадового окладу за виконання обов`язків завідувача сектору в сумі по 3 150,00 грн. за лютий - липень 2020 р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.11.2015 р. працює на посаді головного спеціаліста – юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом від 18.01.2019 р. №09-к звільнено ОСОБА_3 з посади завідувача сектору юридичного забезпечення Управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до п. 1.2 ст. 41 Закону України "Про державну службу" з 21.01.2019 р. в порядку переведення для подальшої служби в Чернівецькій міській раді.

Згідно довідки виданої відповідачем від 14.09.2020 р., судом встановлено, що в Управлінні Держпраці у Чернівецькій області з лютого 2020 р. і до даного часу не приймалися накази чи інші розпорядчі акти про покладення на головного спеціаліста – юрисконсульта ОСОБА_1 виконання додаткових навантажень зокрема обов`язків завідувача сектору юридичного забезпечення.

Суд не бере до уваги твердження позивача, стосовно, того, що він виконує обов`язки завідувача сектору, так як всі накази та документи Управління візуються ним одноособово, як виконуючим обов`язки завідувача, оскільки такий функціональний обов`язок прямо передбачений п.п. 2.2, 2.3 Посадової інструкції головного спеціаліста - юристконсульта сектору юридичного забезпечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 не покладалися жодні додаткові обов`язки, в тому числі обов`язки тимчасово відсутнього працівника чи обов`язки за вакантною посадою завідувача сектору з лютого 2020 року.

Оскільки на позивача не покладалися жодні додаткові обов`язки, правові підстави для виплат за додаткове навантаження відсутні.

За наведеного, відсутні також правові підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати йому надбавки за заміщення.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - начальник Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцак Іван Григорович (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, Код ЄДРПОУ 39888333)

Суддя І.В. Маренич