
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/307/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2308 про визнання протиправними бездіяльність та дій, зобов`язання вчинити певні дії.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А2308 у вигляді не здійснення перерахунку та нарахування грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії командира військової частини А2308, які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 при обчисленні починаючи з 01.03.2018 р. по 27.09.2018 р. включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01.01.2018 р.
- зобов`язати командира військової частини А2308, починаючи з 01.03.2018 р. по 27.09.2018 р. включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01.01.2018 р. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати командира військової частини А2308 сплатити недоплачені протягом 2018 р. суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01.01.2018 р.
В обґрунтування позову зазначено, що починаючи з 01 березня 2018 року відповідач усупереч вимогам законодавства про грошове забезпечення військовослужбовців та порядок його виплати здійснював систематичну недоплату належного позивачу грошового забезпечення у належному розрахунку за посадовим окладом та окладом за військовим званням. Посилаючись на норми, зазначені у Примітці 1 Додатку 1 та Примітці до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, позивач вважає, що розрахунки посадового окладу мають проводитися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Вказував, що звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, донарахувань та виплати недоплачених протягом 2018 року сум грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку, проте в задоволенні такої заяви відповідач відмовив.
Військова частина А2308 (далі – відповідач), заперечуючи проти позовних вимог, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що пункт 4 Постанови № 704 був змінений і викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 і набрав чинності з 01 березня 2018 року. Внесеними змінами була виключена вимога про те, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні проводитися виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Разом з цим, названі Примітки є складовими нормативно-правового характеру, не носить нормативний характер, тому такі не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім цього, відповідач звертав увагу на зміст пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, згідно з яким після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не (застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норма зазначеного Закону не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704, відповідач вважає що, відсутні правові підстави для обчислення позивачу розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Правом подати відповідь на відзив, передбаченим ст. 163 КАС України, позивач не скористався.
З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивач у період з 2005 року по 2018 рік проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2308.
Як зазначав позивач в позовній заяві та не заперечується учасниками справи, позивача звільнено у запас за підпунктом “к” пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. З 27 вересня 2018 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини А2308.
Згідно з довідкою про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій позивача для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечений осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами), розмір посадового окладу позивача у березні 2018 року становив 6325,49 грн, у період з квітня по серпень 2018 року - 7190,00 грн, у вересні 2018 року – 6471,00 грн, а оклад за військове звання у період з березня по червень 2018 року становив 1340,00 грн, у липні 2018 року – 1351,29 грн, серпні 2018 року - 1410,00 грн, у вересні 2018 року – 1269,00 грн.
28 грудня 2020 року позивач звернувся до військової частини А2308 із заявою, в якій просив: з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2018 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 Постанови №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01 січня 2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; донарахувати та виплатити недоплачені протягом 2018 року суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01 січня 2018 року.
За результатами розгляду заяви, 04 січня 2021 року відповідач листом за вих. №3і повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати сум грошового забезпечення за 2018 рік відповідно до пункту 1 Примітки до додатку 1 та пункту 1 примітки до додатку 14 Постанови №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про державний бюджет України на 2018 рік” на 01 січня 2018 року.
В обґрунтування наведеного, відповідач посилався на те, що відповідно до положень Постанови №704 в редакції Постанови №103 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Постанова №704 в редакції Постанови №103 є чинною та не скасована у встановленому законодавством порядку, у зв`язку з чим підлягає застосуванню.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та нарахування грошового забезпечення у належному розмірі, а також протиправно не застосовано пункт 1 Примітки до Додатку 1 та Примітку до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 при обчисленні у 2018 році розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як видно з обставин справи, спірним у ній є питання правомірності незастосування відповідачем пунктів 1 примітки до Додатку 1 та примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” при обчислені позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2018 року (дату звільнення позивача з військової служби).
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги наведену норму, суд, вирішуючи даний спір, враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2021 року (справа №240/11952/19) та від 18 лютого 2021 року (справа №200/3775/20-а) з аналогічних правовідносин, і зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції до 24 лютого 2018 року) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зокрема, Додатком 1 до Постанови №704 є тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а Додатком 14 до Постанови №704 – схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Разом з цим, зазначені вище додатки містять примітки, згідно зі змістом яких:
- посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (пункт 1 до Додатку 1 до Постанови №704);
- оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка до Додатку 14 до Постанови №704).
Тобто, в Додатках 1 та 14 до Постанови № 704, в яких зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, містяться також примітки, в яких наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови було викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Проте зміст приміток до додатків 1 та 14 до пункту 4 Постанови № 704 не був змінений у зв`язку із внесенням змін до пункту 4 Постанови №704, тобто такі примітки не були приведені у відповідність з нормою пункту 4 Постанови №704.
Отже, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 змін до пункту 4 Постанови №704 таким було визначено, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р.”, в той час як згідно з примітками до додатків 1 та 14 до Постанови №704 розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Поряд з цим, варто зауважити, що не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення постанови Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), якими визначено загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
Так, пунктом 20 Правил №870 встановлені вимоги до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта (далі - документ), який передбачається затвердити постановою. Зокрема, підпунктом 2 пункту 20 Правил №870 визначений перелік вимог стосовно структури проекту документа, серед яких вказано, що в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. Відповідно, примітки додатків 1 та 14 до пункту 4 Постанови № 704 не містять нормативні положення та не встановлюють, зокрема, розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Суд вважає, що такі примітки за своїм змістом та призначенням лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Натомість, нормативні положення, які встановлюють розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців та порядок їх обчислення, містяться у пункті 4 Постанови № 704, згідно з яким розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
Отже, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім цього, суд зауважує, що пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
Отже, після набрання чинності цим Законом (з 01 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення військовослужбовцям посадового окладу та окладу за військовим званням.
Водночас норма пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103), а також додатків 1 та 14 до Постанови №704, відтак відсутні правові підстави для перерахунку позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Отже, для розрахунків військовослужбовцям розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням мінімальна заробітна плата не застосовується.
Суд також звертає увагу на висновок, зазначений у рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп, згідно з яким конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.
Оскільки додатки 1 і 14 до Постанови №704 були затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103, то при проведенні розрахунку позивач розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови № 704.
Таким чином, відповідач, здійснюючи позивачу обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, діяв у відповідності до вимог пункту 4 постанови № 704.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування, що при вчиненні оскаржуваних дій він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів незаконність оскаржуваних дій. Натомість доводи відповідача свідчать про безпідставність позову.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А2308 про визнання протиправними бездіяльність та дій, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників справи:
позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач – військова частина А2308 (вул. Авангардна, 14, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08058105).
Суддя В.К. Левицький
Судове рішення № 96385439, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 19.04.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 600/307/21-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: