Рішення № 96385229, 20.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1819/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ПрАТ "Хмельницькрибгосп") до Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області про визнання нечинним з моменту прийняття та скасування підпункту 1.1 пункту 1 рішення №1 Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 26.06.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ПрАТ "Хмельницькрибгосп") звернувся до суду з позовом до Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області в якому просить:

- визнати нечинним з моменту прийняття та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення №1 Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 26 червня 2020 року/«Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік», в частині встановлення з 01 січня 2021 року вказаної у додатку 1 «Ставки земельного податку» до рішення №1 Кузьминскої сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 26 червня 2020 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік», ставки земельного податку для земель водного фонду, які використовуються для рибогосподарських потреб (код 10.07), для юридичних осіб, в розмірі п`яти відсотків нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ухвалою від 19.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Кузьминська сільська рада прийняла рішення від 26.06.2020 №1 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік", яким встановила на території Кузьминської сільської ради ставки земельного податку для земель водного фонду, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в розмірі 5% нормативної грошової оцінки для юридичних осіб, за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена. Вважає, що рішення прийняте з порушенням порядку його прийняття. В порушення вимог закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV відповідач не оприлюднив повідомлення про оприлюднення рішення від 25.06.2018 №1 та не здійснив аналіз регуляторного впливу цього рішення. Крім того, Кузьминська сільська рада не опублікувала спірне рішення в офіційному виданні та друкованому засобі масової інформації до 26.05.2020. Просить визнати спірне рішення нечинним.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ХМ №000588 у постійному користуванні позивача - ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" перебуває земельна ділянка на території Кузьминської сільської ради площею 789,93 га для ведення рибного господарства.

Кузьминська сільська рада прийняла рішення від 26.06.2020 №1 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік", яким встановила на території Кузьминської сільської ради ставки земельного податку згідно з додатком 1 (пункт 1).

У додатку 1 рішення від 26.06.2021 №1 встановлена, зокрема, ставка земельного податку для земель водного фонду, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб в розмірі 5% нормативної грошової оцінки для юридичних осіб, за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

Позивач, вважаючи, що рішення в частині встановлення ставки земельного податку для земель водного фонду в розмірі 5% нормативної грошової оцінки для юридичних осіб порушує його права як платника податку, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За змістом статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 277.1 статті 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Частиною 1 статті 69 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори.

Положенням статті 59 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлені ставки земельного податку, є регуляторним актом, оскільки спрямоване на врегулювання відносин щодо сплати місцевих податків.

Процедуру підготовки та прийняття регуляторних актів визначає закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 4 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що принциипами державної регуляторної політики є, зокрема, прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Статтею 8 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

За змістом статті 13 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Відповідно до частини 1 статті 6 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю.

Згідно з статтею 33 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

У разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

За змістом статті 35 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради: оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради; можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав доказів, що оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий з належним аналізом регуляторного впливу, а проект зазначеного регуляторного акту оприлюднений у відповідних друкованих засобах масової інформації.

Відповідно до статті 36 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

В порушення частини 3 статті 13 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пропозиції громадян за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.

Статтею 57 Конституції України визначено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності зі статтею 12 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Крім того, відповідно до статті 21 закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23.09.1997 №539/97-ВР діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

За змістом статті 22 закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Кузьминська сільська рада не надала суду доказів офіційного оприлюднення рішення від 26.06.2020 №1 у друкованих засобах масової інформації. У мережі інтернет відсутня інформація щодо офіційного сайту Кузьминської сільської ради, відповідач доказів існування офіційного сайту суду також не надав.

Суд встановив, що рішення відповідача від 26.06.2020 №1 прийняте з порушенням порядку та процедури, визначених законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частини 4 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Оскільки спірне рішення в частині встановлення ставки податку за земельні ділянки за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не здійснена, у розмірі 5% нормативної грошової оцінки для юридичних осіб визначає обов`язки позивача як платника податку, то останній має право на оскарження цього рішення.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги, суд враховує, що позивач просить скасувати в частині додаток 1 рішення від 26.06.2020 №1. Однак додаток рішення не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 цього рішення в частині встановлення з 01.01.2021 вказаної у додатку №1 ставки земельного податку для земель водного фонду, які використовуються для рибогосподарських потреб.

Враховуючи викладене, адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення недотримав порядку Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", дане рішення в частині його оскарження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Зокрема у справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника». У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення "Суханов та Ільченко проти України", яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, "Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивач сплатив 2270,0 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №1482 від 16.02.2021.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 рішення Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області в частині встановлення з 01.01.2021 року вказаної у додатку №1 ставки земельного податку для земель водного фонду, які використовуються для рибогосподарських потреб (код 10.07).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" 2270,0 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ПрАТ "Хмельницькрибгосп") (вул. Чкалова, 58,Меджибіж,Летичівський район, Хмельницька область,31530 , код ЄДРПОУ - 00476808) Відповідач:Кузьминська сільська рада Красилівського району Хмельницької області (вул. Центральна, буд. 1,Кузьмин,Красилівський район, Хмельницька область,31047 , код ЄДРПОУ - 04407359)

Головуючий суддя Г.В. Лабань