Рішення № 96384828, 14.04.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2066/20

№ провадження 2/646/384/2021

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Шелест І.М., за участю секретаря - Коммунарової А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою Комерційний банк «Приватбанк» (адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що 10.12.2010 уклав із відповідачем кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів» за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 12.03.2020 становить 29 763, 25 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 29 763, 25 грн., що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 15 230,21 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 5 741,00 грн. та 6 898, 55 грн. нарахованої пені., а також штрафи: 500, 00 грн - фіксована частина, 1393, 49 грн - штраф (процентна складова).

Ухвалою Червнозаводського районного суду м. Харкова від 06.04.2020 було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.02.2021 було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у заяві зазначив, що в разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Про час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження з додатками за адресою реєстрації, конверт з рекомендованим повідомленням повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

10.12.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник погодився, що договір між позичальником та банком складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів. Дана анкета-заява містить відмітку, що позичальник бажає отримати кредитку «Універсальна» з кредитним лімітом у 1000,00 грн.

Окрім анкети-заяви, 10.12.2010 ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», якою встановлено, що базова відсоткова ставка на місяць становить 3,0%, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа, пеня за несвоєчасне погашення зобов`язань: базова процентна ставка по договору нарахована за кожен день прострочення + 1% заборгованості при наявності прострочки по кредиту або відсоткам п`ять і більше днів при прострочці більше 50 грн.; штраф 500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій за порушення строків платежів за кожним з грошових зобов`язань за договором більше 30 днів.

За довідкою позивача, ОСОБА_1 з 10.12.2010 року було встановлено кредитний ліміт 1000 грн., з 20.01.2016 - 7000, 00 грн., та з 18.07.2018 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

За довідкою позивача, ОСОБА_1 отримав кредитні карти: 10.12.2010 строком дії до вересня 2014 року, 04.09.2014 строком дії до вересня 2018, 24.09.2014 строком дії до вересня 2018, 09.10.2014 строком дії до вересня 2018, 30.06.2015 строком дії до грудня 2018, 12.01.2017 зі строком дії до серпня 2020.

Згідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 12.03.2020 становить 29 763,25 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту 15 230,21 грн., заборгованості за процентами 5 741,00 грн., 6 898, 55 грн. нарахованої пені., а також штрафи: 500, 00 грн - фіксована частина, 1393, 49 грн - штраф (процентна складова).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача за кредитним договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично частково погашав заборгованість.

Зі змісту позовної заяви банк просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 12.03.2020 у сумі 29 763, 25 грн, яка складається з наступного: заборгованості за простроченим тілом кредиту 15 230,21 грн., заборгованості за процентами - 5 741,00 грн. та 6 898, 55 грн. - нарахованої пені., а також штрафи.

Для аналізу наданого позивачем розрахунку, суд аналізує зміст понять «тіло кредиту», «заборгованість за тілом кредиту». З дослідження приписів чинного законодавства вбачається наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /ч.1 ст.1054 ЦК України/.

Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом /ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування/.

Відповідно до п.1.1.1.45. Умов та правил надання банківських послуг Приват-Банку, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір коштів, що надаються Банком Клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності. Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані Клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором /п.1.1.1.72. вищевказаних Умов та Правил/.

Таким чином, по суті, кредит (тіло кредиту) - це та сума, на яку оформляється кредитний договір. У цю суму не входять відсотки по кредиту, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів по кредиту тощо. Тіло кредиту - ключовий параметр, за яким, власне, будуть нараховуватися усі відсотки, комісія, штрафи, пеня тощо. Отже, з урахуванням максимального кредитного ліміту встановленого позивачем відповідачу у розмірі 7 000, 00 грн, про що вказує сам позивач у своїй позовній заяві, тіло кредиту відповідача за кредитним договором б/н від 10.12.2010 року в будь-якому випадку не могло перевищувати суму 7 000, 00 грн.

Як визначає сам позивач у п.1.1.1.31. Умов та Правил Приват-Банку, заборгованість - грошові зобов`язання Клієнта перед Банком за договором, строк оплати за якими настав, або сума коштів за такими грошовими зобов`язаннями.

Таким чином, суд приходить до висновку що поняття «заборгованість за кредитним договором» та «заборгованість за тілом кредиту» співвідносяться як загальне і часткове. При цьому заборгованість за тілом кредиту обмежується сумою коштів, які безпосередньо були надані позичальнику за кредитним договором. В свою чергу, обов`язок по сплаті процентів - це грошове зобов`язання позичальника понад суму наданого банком кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що при обрахунку 15 230, 21 грн помилково заявлених позивачем як заборгованість за тілом кредиту, банк враховував і заборгованість за відсотками та інші суми, логіка виникнення та порядок обрахунку яких з наданого позивачем розрахунку суду не зрозумілі. Суд також звертає увагу на те, що позивачем надано три окремі розрахунки заборгованості станом на 31.05.2015, станом на 30.09.2019 та станом на 12.03.2020.

Крім того, суд критично ставиться до самостійного погашення банком відсотків по кредиту «за рахунок кредитних коштів», тобто де-факто перенесення заборгованості за відсотками в рахунок заборгованості за кредитом (тілом кредиту), внаслідок чого відбулося «штучне» збільшення тіла кредиту, на яке банком нараховуються відсотки. В результаті, банк фактично нараховував «відсотки» на «відсотки, зараховані ним з власної ініціативи як тіло кредиту», що явно суперечить природі кредитних зобов`язань та домовленостей між сторонами.

З аналізу наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки:

- з 10.12.2010 - по 30.05.2015 - 36,0 % річних;

- з 01.06.2015 до 30.09.2019 - 3,5%-3,6% щомісячно;

- з 01.10.2019 до 19.05.2020 - 84 % річних;

Таке нарахування вочевидь не відповідає зазначеній процентній ставці у розмірі 3,0 % на місяць, що дорівнює 36 % річних.

Так, за змістом ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до вимог ч. 3 вказаної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з вимогами ч. 4 вказаної статті, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» як невід`ємні частини спірного договору.

Суд зауважує, що примірник «Умов та Правил надання банківських послуг», наданий позивачем на підтвердження викладених у позовній заяві обставин не містять підтверджень, що саме з цими Умовами відповідач був ознайомлений, розумів та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. З інших матеріалів справи також неможливо встановити цей факт. Тому, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 по справі № 242/180/17 (провадження № 14-13цс19) такі Умови та будь-які інші Тарифи Банку, прямо не погоджені сторонами у письмовій формі, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, та не може вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. З огляду на вказане, суд вважає, що наданий позивачем примірник «Умов та Правил надання банківських послуг» не може вважатися належним доказом досягнутих домовленостей між сторонами.

До того ж, як, зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

В свою чергу, укладеним між сторонами договором, зокрема, заявою та довідкою, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки. За таких обставин, визначена при укладенні договору процентна ставка - 3,0% на місяць (або 36% річних) є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку».

Таким чином, у позивача не було підстав для збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, оскільки це суперечить вимогами ст. 1056-1 ЦК України.

До того ж з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банком при нарахуванні відсотків на суму заборгованості за кредитом використовувалися різні коефіцієнти до процентної ставки, так, зокрема банком неодноразово в різні періоди існування заборгованості застосовується кратність - 2, що значно, в рази, змінює нараховані відсотки.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувались проценти на прострочену заборгованість, аналогічним чином, як і на поточну заборгованість, зокрема, банк окрім процентів за користування кредитом нараховував проценти за прострочення грошових зобов`язань клієнта («процентна ставка прострочена») від 36% до 84% річних у різні періоди існування кредитної заборгованості.

Цивільним законодавством визначено два види процентів, які можуть стягуватися з боржника: проценти за користування чужими грошовими коштами (ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України); проценти у зв`язку з простроченням сплати боргу (ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

З положень ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України безпосередньо випливає, що проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватись тільки на ту суму, яка фактично була отримана позичальником від банку та якою він фактично користувався та повинен сплачувати проценти за користування такою сумою коштів, тобто тільки на суму позики (тіла кредиту).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Однак з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається можливим встановити погодження сторонами у письмовій формі розміру таких процентів. З огляду на що, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими.

Повертаючись до аналізу змісту укладеного між сторонами письмового договору (заяви та довідки) та приписів чинного законодавства, суд встановлює, що позивач має право вимагати від відповідача сплати заборгованості за тілом кредиту (тобто грошових коштів, безпосередньо отриманих відповідачем від банку в якості кредиту в частині, що не була повернута відповідачем), процентів за користування кредитом обрахованих за ставкою 36 % річник або 3,0 % на місяць (в частині, що не була повернута відповідачем) та неустойку в розмірі, визначеному довідкою.

Зважаючи на все вищевикладене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту є вочевидь завищеним, а розрахунок заборгованості в цілому проведений не у відповідності до погоджених сторонами умов кредитного договору.

Разом з тим, відповідач презумпцію правомірності правочину та доведеності факту існування між сторонами грошових зобов`язань не спростував, заборгованість за тілом кредиту у сумі погодженого кредитного ліміту не спростував, контррозрахунок заборгованості до суду не надав, а тому він зобов`язаний сплатити позивачу суму заборгованості за кредитним договором у сумі тіла кредиту - 7 000, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7000 грн. 00 коп. - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення пені у сумі 6898,55 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

За положеннями статті ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штраф, суд вважає, що стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині та процентній складовій у розмірі 500, 00 грн. та 1393, 49 грн., який є менший за сукупний розмір заборгованості по пені, зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.

Підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні з вищевикладених підстав.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (а.с.59).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 43, 76-81, 89, 141, 223, 247 ч.2, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) заборгованість за договором у загальному розмірі 8 893 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 49 коп., яка складається з: 7 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1393, 49 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) понесені судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України(в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, (код ЄДРПОУ 14360570, р/р - НОМЕР_2 , МФО - 305299).

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2021.

Суддя І.М. Шелест