Рішення № 96384458, 16.04.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/21512/20

н/п 2/953/1396/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

представника позивача – адвоката Полякової В.В.,

представника відповідача – адвоката Шевченко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/21512/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріального збитку, моральної (немайнової) шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Полякової В.В. звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача: відшкодування матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту), заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 64 934,57 грн., вартість висновку експерта – 2500,00 грн. та моральну шкоду – 20000,00 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 17.02.2020 о 18-20 год. відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Suzuki SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сумській, 85 в м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачці ОСОБА_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2020 року, залишеною без змін постановою ХАС від 26.05.2020 року (справа №638/2639/20) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 124 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340-00 грн. Рішення суду набули законної чинності.

Вказує, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди належному позивачці автомобілю спричинені механічні пошкодження, завдана автомобілю значна шкода, тому без проведення ремонтних робіт експлуатація автомобіля неможлива.

Як вбачається з довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області від 04.12.2020 року №31/20-2971 транспортний засіб Suzuki SX-4, № кузова НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Полісом №АМ/9307915 строком дії від 31.05.2019 року до 30.05.2020 року, ОСПЦВ власників транспортних засобів, забезпечено ТЗ Suzuki SX-4, № кузова НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність перед третіми особами при настанні ДТП при участі ОСОБА_3 , застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ «Україна», в сумі 100 000,0 грн.

Після набрання судовими рішеннями законної чинності ОСОБА_1 звернулась до третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ «Україна» з заявою про здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до ст.35, п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було заведено страхову справу №225563.

В подальшому, в присутності представника ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ «Україна», було проведено огляд належного ОСОБА_1 автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , з метою оцінення шкоди завданої ДТП, складено ремонтну калькуляцію №225563 від 05.06.2020 року.

ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ «Україна» було узгоджено суму страхового відшкодування, про що 10.06.2020 року було підписано заяву про узгодження. На підставі цього, третя особа ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ «Україна» перерахувала на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 35447,23 грн.

Посилається на те, що правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону, згідно з пунктом 22.1 якого у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому позивач вказує, що згідно Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу №596/12-20 від 15.12.2020 року складеного Юридичною експертною компанією Баранкова, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 100 381,80 грн. ОСОБА_1 було сплачено вартість зазначеного висновку в розмірі 2500,0 грн., що були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 .

Зазначила, що відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки вина відповідача ОСОБА_2 щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, кошти, які будуть витрачені позивачем на ремонт та відновлення транспортного засобу підтверджені належним чином, страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені витрати, вважає, що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 64934,57 грн.(100381,80грн.- 35447,23 грн.).

Крім того, позивач вказує, що всі ці події не могли не вплинути на її моральний стан. За весь період знаходження належного їй автомобіля в стані непригодному для експлуатації після ДТП - до кінця квітня 2020 року ОСОБА_1 вимушена була кожного дня за особистий рахунок їздити у справах, пов`язаних з відвідуванням малолітньою дитиною гуртків. Всі ці незручності відбувались в період карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно позивач вимушена була наражати себе, дитину та членів своєї родини на ризики захворіти. Неможливість використовувати тривалий час належного їй автомобіля стало наслідком втрати привичного образу життя, послідуючий його ремонт викликав труднощі з пошуком коштів на його відновлення, тому моральну (немайнову) шкоду позивач оцінює в розмірі 20000, 00 грн., які також просить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

Одночасно із поданням позовної заяви до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просила вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на автомобіль Suzuki SХ-4, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А. (а.с.51).

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом 24.12.2020 направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – відповідача у справі та отримано відповідну довідку (а.с.52).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

Ціною даного позову позивачем зазначена сума 87 434 грн. 57 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.53).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Полякової Вікторії Вікторівни про забезпечення позову (а.с.62-63).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

09.02.2021 відповідач ознайомився із матеріалами справи (а.с.68).

18.02.2021 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповіно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.71-78).

При цьому посилається на те, що відповідно до заяви позивача - ОСОБА_1 від 10.06.2020 року на ім`я директора управління врегулювання збитків ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_1 погодилась з сумою страхового відшкодування за вказаним в позову страховим випадком в сумі 35447,23 гривні та повідомила, що після виплати страхового відшкодування претензій до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» мати не буде, на думку відповідача відбувається порушення вимог ст. 3 ЦК України, яка зобов`язує учасників цивільних правовідносин діяти добросовісно та справедливо.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові ВП ВС у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018, зазначив, що належним відповідачем за цим позовом має бути - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а у позові повинно бути відмовлено, оскільки на підставі заяви позивача до вказаної страхової компанії, позивач відмовилась від будь-яких претензій до СК після отримання погодженої нею виплати в сумі 35447,23 грн. Вказане страхове відшкодування відбулося на підставі складеного акту огляду страховиком пошкодженого автомобіля і не заперечувалось позивачем. Домисли, які виникли в позивача вже після отримання страхового відшкодування в спосіб, якій суперечить практиці ВП ВС, не є законною підставою для суду.

25.03.2021 представником позивача подано до суду письмові пояснення (а.с.101-102), у яких вказує, що визначення поняття «фізичний знос» наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повного втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників. Якщо мова йде про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - ОСАЦВ), то необхідність застосування такого Коефіцієнту передбачено статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Поняття «вартість відновлювального ремонту» включає в себе дві складові частини, а саме вартість деталей, які будуть замінені в ході відновлювального ремонту та вартість самих ремонтних робіт.

Якщо автомобілю більше 12 років, то до авто буде застосовано максимальний розмір Коефіцієнту- 0,7, що складає 70% від вартості деталі, яка підлягає заміні.

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим будо б відновлення свого порушеного права.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Вказує, що в даному випадку законодавчими обмеженнями є те, що автомобіль, належний позивачці старше 12 років, відповідно страховиком їй були відшкодовані витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розраховані відповідно до Методики з урахуванням Коефіцієнту- 0,7, що складає 70% від вартості деталі, яка підлягає заміні.

Відповідно, різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням отриманим ОСОБА_1 повинен відшкодувати відповідач, як винна особа.

06.04.2021 представником позивача подано до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (а.с.120-121).

Представник зазначила, що з метою отримання правничої допомоги щодо ведення справи, позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Поляковою В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 17.10.2020 року; додаткову угоду №1 від 12.01.2021 року до договору про правничу допомогу б/н від 17.10.2020 року за якими адвокатом отримано плату 19600,0 грн.: - юридична консультація, збір доказів, досудова підготовка справи, направлення запитів, складання написання позову, клопотань, участь в судовому засіданні в Київському районному суді м.Харкова, Харківському апеляційному суді.

Сторонами узгоджено, що за годину участі особи, яка надавала правову допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - грн., участь в судовому засіданні - 7000,0 грн. незалежно від кількості судових засідань

З метою демонстрації витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку суми витрат, які відповідач поніс в зв`язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу) надається суду: таблиця розрахунку, копія договору про надання правничої допомоги, копія додаткові угоди №1 від 12.01.2021року, копія квитанції про внесення коштів, ордер адвоката, копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати на професійну правничу допомогу які понесла позивачка в зв`язку з розглядом справи, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України, складають 18000,0 грн.

07.04.2021 предстанвиком відповідача подано до суду клопотання про визнання доказів недопустимими, де зазначено про те, що ОСОБА_2 отримав засобами поштового зв`язку 04.04.2021 докази щодо судових витрат, понесених ОСОБА_1 , проти їх залучення до матеріалів справи заперечує, оскільки ці докази не подані до сууд разом із позовною заявою (а.с.131).

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, просилаючись на те, що позивачу сплачено суму страхового відшкодування за страховим випадком в сумі 35447,23 грн., а якщо ця сума не задовільняє вимог позивача, то належним відповідачем за цим позовом має бути - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомленй у встановленому законом порядку, причини неявки у судове засідання повідомлено не було, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

17.02.2020 о 18-20 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Suzuki SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Сумській, 85 в м.Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.03.2020 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, прередбаченої ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.11).

Постановою Харківського апеляційного суду від 26.05.2020 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката Шевченко Галини Миколаївни залишено без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.03.2020 у відношенні ОСОБА_2 без змін (а.с.12-15).

Постанова набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171; Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки такого висновку дійшли суди у постановах від від 25.03.2020 та 26.05.2020.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.16).

Транспортний засіб SUZUKI SX-4 1568, (2008), № двиг. НОМЕР_5 , № куз. НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційним листом від 04.12.2020 №31/20-2971 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (Філія ГСЦ МВС) (а.с.17).

30.05.2019 між ОСОБА_3 та ПрАТ СК «ПЗУ Україна» укладено Поліс №АМ/9307915 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 31.05.2019 по 30.05.2020 включно, страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну становить 100 000 грн., розмір франшизи нуль гривень, страхувальник ОСОБА_3 , забезпечений транспортний засіб SUZUKI SX-4, н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2008, номер кузова НОМЕР_3 (а.с.18).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також – інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 2,3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування було розраховано та узгоджено з ОСОБА_1 відповідно до розрахунку Audatex (а.с.21-25).

10.06.2020 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 35 447,23 грн.

З метою визначення фактичного розміру шкоди, заподіяної власнику пошкодженого транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_1 звернулась до СОД ФОП ОСОБА_4 та 27.11.2020 було укладено Договір №596/12-20 для проведення оцінки та визначення вартості матеріального збитку.

15.12.2020 СОД ФОП ОСОБА_4 складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №596/12-20, відповідно до якого: вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 47 055,00 грн., з урахуванням ПДВ (на використані запасні частини), та 43 245,94 грн., без урахування ПДВ (на використані запасні частини); вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент проведення дослідження, становить 100 381,80 грн., з урахуванням ПДВ (на використані запасні частини); ринкова вартість легкового автомобіля марки Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту ДТП становить 261 497,76 грн. (а.с.26-49).

За проведення експертизи автомобіля Toyota Avensis НОМЕР_2 2008 р.в., ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_4 2500,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1922018097.1 від 27.11.2020 (а.с.50).

Статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справі справа № 686/17155/15-ц, провадження № 61-18840св18.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження

№61-12032св19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що належним відповідачем у справі має бути страхова компанія судом відхиляються, оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконало свій обов`язок із виплати страхового відшкодування, який було врегульовано умовами визначеними в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд звертає увагу на те, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За диспозицією п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.02.2020 року позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 100 381,80 грн., яка з урахуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 35 447,23 грн., становить 64 934,57 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми завданої майнової шкоди в розмірі 64934,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

ОСОБА_1 , протиправними діяннями відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягала у порушенні звичного устрою сім`ї позивача, внаслідок пошкодження автомобіля, незручності щодо пересування, що викликало фізичні та душевні страждання.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими, розумними і справедливими, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля 2500,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн., та судового збору суд зазначає наступне.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1,3 ст.133 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що за проведення експертизи автомобіля Toyota Avensis НОМЕР_2 2008 р.в., ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_4 2500,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1922018097.1 від 27.11.2020, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В матеріалах справи на підтвердження повноважень представника позивача у справі міститься договір про надання правничої допомоги від 17.10.2020 (а.с.10), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 (а.с.129) та ордер, виданий адвокатом (а.с.9).

Відповідно до п.1.1 Договору про надання правничої допомоги від 17.10.2020, Клієнт ( ОСОБА_1 ), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Адвокат (Полякова В.В.) бере на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів та привовий супровід діяльності Клієнта, а також надавати правничу допомогу в обсягах, визначених цим Договором на ЦПК України.

За виконану роботу, надані послуги Клієнт сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок Адвоката плату (гонорар), розмір якої обумовлено Сторонами та узгоджується актом прийому-передачі (розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу) (п.4.1 Договору).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано копію Додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 17.10.2020 справа №953/21512/20 від 12.01.2021, де зазначено, що при проведенні розрахунку Сторонами договору допускається застосування наступних розрахунків: за годину участі особи, яка надає правову допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді Клієнт сплачує Адвокату 1000,0 грн; участі в судовому засіданні визначено сторонами в розмірі 7000,0 грн. незалежно від кількості судових засідань які Клієнт сплачує Адвокату.

За виконану роботу надані послуги Замовник (Клієнт) сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок Виконавця (Адвоката) плату (гонорар), розмір якої обумовлено Сторонами в розмірі 19600,00 грн. та узгоджується актом прийому-передачі (розрахунком суми гоноарру за надану правничу допомогу).

Відповідно до розрахунку (акту прийому-передачі) суми гонорару за надану адвокатом Поляковою В.І. правничу допомогу ОСОБА_1 у справі №953/21512/20 становить 18 000,00 грн. (а.с.122-123).

17.10.2020 ОСОБА_1 було сплачено адвокату Поляковій В.В. 19 600,00 грн., що підтверджується квитанцією №б/н від 17.10.2020 (а.с.124).

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду по справам №816/2096/17, №826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч.2 ст.137 ЦПК України суд вважає доведеним витрати позивача на правничу (правову) допомогу у розмірі 18000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Стороною позивача не полано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Наявність лише усних заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням зменшення суми відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 874,34 грн. (а.с.8), заявлені позовні вимоги задовольняються на 82,84 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 724,30 грн. сплаченого судового збору (874,34/100*82,84).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст..22, 979, 1160, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N1961-IV, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) у відшкодування матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 64 934 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) гривні 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять) тисячі гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: Привтане акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місце знаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Повне судове рішення складено та підписано 20 квітня 2021 року.

Суддя Колесник С.А.