Рішення № 96382973, 18.03.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11991/20

Категорія 38

2/295/664/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярошовець В.Б.

представника позивача Кардаш С.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

28.09.2020 року засобами поштового зв`язку АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом, вимоги якого у ході розгляду справи уточнив, та в якому вказано, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 11.09.2008 року.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, на підставі якого банком відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5400,00 грн.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 30.09.2020 року має заборгованість, яку позивач просить стягнути, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 93), у розмірі 18800,74 грн, з яких: 4152,10 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9055,93 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 5591,71 грн - пеня.

ІІ. Процедура та позиції сторін

09.12.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11.03.2021 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 93).

15.03.2021 року позивач подала до суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності (а.с. 109).

Заяв по суті справи до суду не надійшло.

Представник позивача Кардаш С.В. позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.03.2021 року до 18800,74 грн, підтримала. Вказала, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки остання оплата на погашення заборгованості за кредитним договором була здійснена відповідачем 10.05.2018 році, тобто позовна давність була перервана.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності. Вказала, що кредитну картку вона отримала у 2008 році початковий кредитний ліміт становив 500,00 грн, у подальшому кредитний ліміт був збільшений. Кредитною карткою регулярно користувалась до листопада 2015 року, після закінчення строку дії кредитної картки більше нею не користувалась. У 2018 році відповідач відвідувала відділення банку та на погашення кредитної заборгованості сплатила кошти у сумі 500,00 грн.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

11.09.2008 року відповідачем було підписано заяву, відповідно до якої вона виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Відповідач ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом відповідач підтвердила факт отримання нею інформації про умови кредитування у Приватбанку. Відповідачу погоджено видачу платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 600,00 грн. Базова відсоткова ставка по кредиту становить 3%. Відповідачу видано платіжну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття рахунку - 11.09.2008 року (а.с. 22).

Також, 11.09.2008 року відповідач ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно з якою базова відсоткова ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, становить 3%. Розмір щомісячного платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, наступного за звітним (а.с. 23).

Заперечень щодо підписання вказаної довідки відповідачем не надано.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 633, 634, 1054, 1055 ЦК України суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем у письмовій формі укладений кредитний договір.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11.09.2008 року, зі змісту якого вбачається, що станом на 30 вересня 2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 18800,74 грн, з яких: 4152,10 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9055,93 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 5591,71 грн - пеня (а.с. 94-101).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , станом на дату відкриття рахунку - 12.09.2008 року кредитний ліміт встановлено у сумі 600,00 грн, у подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався та станом на 18.08.2015 року був встановлений у розмірі 4160,00 грн (а.с. 57), що відповідачем не заперечувалось.

В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 11.09.2008 року з терміном дії до 05/09; № НОМЕР_2 від 27.05.2009 року з терміном дії до 06/12; № НОМЕР_3 від 07.05.2010 року з терміном дії до 02/14; № НОМЕР_4 від 08.06.2012 року з терміном дії до 11/15 (а.с. 58).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 у період з 12.09.2008 року по 29.04.2013 року регулярно використовувала кредитну картку для зняття готівки, оплати товарів і послуг (а.с. 65-71).

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відповідач отримала кредитні кошти, проте допустила неналежне виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4152,10 грн є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитної картки, яка була видана відповідачу, був встановлений до листопада 2015 року, яка у подальшому не перевипускалась (а.с 58).

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 631, 1048, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_4 від 08.06.2012 року з терміном дії до 11/15. У зв`язку із закінченням строку дії картки в листопаді 2015 року настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 336/5798/14.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

В позовній заяві позивач, що підтверджено представником в судовому засіданні, заявляє вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 2012 року по 30.09.2020 року, нарахованих відповідно до умов договору. Разом з тим, позивач має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України в межах строку кредитування, тобто в межах строку дії кредитної картки. Позивачем не заявлено вимогу про захист своїх інтересів згідно зі ст.625 ЦПК України.

Право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування (строку дії картки).

Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором судом встановлено, що нарахування відсотків на залишок простроченої заборгованості на кредитним договором розпочалося з 01.06.2013 року.

Умовами укладеного між сторонами договору відсоткову ставку в місяць за користування кредитом визначено у розмірі 3% (а.с. 23).

З огляду на те, що термін дії картки, яка видана ОСОБА_1 , закінчився у листопаді 2015 року, то відповідно до умов укладеного між сторонами договору на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 01.06.2013 року по 30.11.2015 року у розмірі 3% в місяць. Виходячи із розміру тіла кредиту у сумі 4152,10 грн, місячної відсоткової ставки у розмірі 3% та періоду, за який підлягають стягненню відсотки, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, становить 3736,80 грн (4152,10 грн. х 3% х 30 місяців:100%).

В позовній заяві позивач також заявляє вимогу про стягнення пені в розмірі 5592,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 5592,71 грн., оскільки позивач на підставі наданих до позовної заяви доказів, не довів, що є його обов`язком в силу приписів ст.ст. 13, 81, 83 ЦПК України, що умовами укладеного між сторонами договору було передбачено сплату неустойки у вигляді пені, її розмір та порядок нарахування. Підписані позивачем заява від 11.09.2008 року та довідка про умови кредитування від 11.09.2008 року (а.с. 22-23) не містять умов про нарахування та сплату пені за порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору. Позовна заява не містить викладу обставин щодо стягнення пені, як і не містить розрахунку зазначеної суми, а відтак суд вважає заявлену вимогу недоведеною, а відтак відмовляє в її задоволенні.

В судовому засіданні відповідач заявила про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз норм ст. 264 ЦК України дає підстави вважати, що переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язання в повному обсязі за даним кредитним договором настав зі спливом строку дії кредитної картки в листопаді 2015 року.

10.05.2018 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач сплатила кошти у сумі 500,00 грн, що підтверджується випискою за договором б/н станом на 21.07.2020 року та не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні, тобто позичальник ОСОБА_1 вчинила дію з виконання зобов`язань по кредитному договору б/н 11.09.2008 року, яка перервала строк позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

З 11 .05.2018 року розпочав перебіг новий строк позовної давності.

28.09.2020 року позивач звернувся до суду у межах трирічного строку позовної давності, отже підстави для застосування наслідків сливу строку позовної давності відсутні.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року по справі №6-1457цс16.

Беручи до уваги викладене вище, дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4152,10 грн. та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 01.06.2013 року по 30.11.2015 року в розмірі 3736,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення прострочених відсотків і пені суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 124,02 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.09.2008 року станом на 30.09.2020 року в сумі 7888,90 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4152,10 грн., прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 3736,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення прострочених відсотків і пені - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"судовий збір у розмірі 124,02 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 29.03.2021 року.

Суддя О.В. Стрілецька